Ухвала суду № 83394560, 31.07.2019, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/889/19

Провадження № 1-кс/313/281/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 р. смт. Веселе

Слідчий суддя Веселівського районного суду Запорізької області Нагорний А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши клопотання прокурора Фесенко Д.О. про арешт майна, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019081280000058 від 23.05.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області Фесенко Д.О. звернулася в суд з клопотанням про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 42018081280000058 на земельну ділянку площею 38,1144 га кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована на території Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, а також арешту на посіви, які знаходяться на земельній ділянці площею 38,1144 га з кадастровим номером 2321282300:02: НОМЕР_2 : НОМЕР_3 , а саме сільськогосподарську культуру – пшеницю, шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої.

Обгрунтовуючи клопотання прокурор посилається на те, що невстановлені особи на території Веселівського району, всупереч земельному законодавству України, без оформлення відповідних правовстановлюючих документів самовільно зайняли земельні ділянки державної форми власності.

Такий висновок прокурором зроблено на підставі інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відповідно до якої земельна ділянка площею 38,1144 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , в оренді не перебуває. Крім того, відсутня інформація про користувача вказаної земелі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 22.05.2019 р. під час проведення огляду земельної ділянки встановлено, що на ній посіяна сільськогосподарська культура-пшениця.

На думку прокурора в даному випадку має місце факт самовільного використання земельної ділянки площею 38,1144 га з кадастровим номером НОМЕР_1 невстановленою особою та вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

23.05.2019 р. відомості про дане кримінальне правопорушення внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019081280000053 та за ним розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 197-1 КПК України.

Суд, перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, встановив наступне.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Самовільне зайняття земельної ділянки є злочином з матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди. Кількісний аспект цієї криміноутворюючої ознаки дозволяє відмежувати злочинне самовілдьне зайняття земельної ділянки без обтяжуючих осбставин від відповідного адміністративного проступку (ст. 53-1 КУпАП).

Згідно з чинним законодавством розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами за спеціальною формулою.

Проте, прокурором не надано суду інформації хто є власником зазначеної земельної ділянки та інформації щодо розміру значної заподіяної шкоди, а також чи звертався власник земельної ділянки із заявою до правоохоронних органів про скоєння відносно нього злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Крім того, з прохальної частини клопотання вбачається, що прокурор просить суд накласти арешт не тільки на земельну ділянку площею 38,1144 га, але й накласти арешт шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також й здійснювати збір врожаю із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої на сільськогосподарську культуру- пшеницю, залишивши при цьому поза увагою те, що дана культура, пшениця, не є ні об`єктом, ні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, що свідчить про відсутність жодних підстав вважати, що майно на яке прокурор просить накласти арешт не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Санкцією ч.1 ст.197-1 КК України такий вид покарання, як конфіскація,не передбачений.

Майно, на яке прокурор просить накласти арешт, згідно ст. 96-1 КК України, спеціальній конфіскації також не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, які знаходяться на самовільно зайнятих земельних ділянках, є власністю власників земельних ділянок та землекористувачів, а отже, майном, чужим для того, хто самовільно зайняв земельну ділянку.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Таким чином суд, вивчивши матеріали справи,приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України щодо самовільного зайняття земельної ділянки площею 38,1144 га з кадастровим номером НОМЕР_1 .

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладений судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.1,3,131-132,170-173,372 КПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Веселівського відділу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області Фесенко Д.О. про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 42019081280000058 на земельну ділянку площею 38,1144 га з кадастровим номером 2321282300:02:029: НОМЕР_3 та сільськогосподарську культуру пшеницю - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом п`яти днів з дня оголошення відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309, ст. 395 КПК України.

Слідчий суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О. Нагорний 31.07.2019