Ухвала суду № 83394207, 01.08.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/3043/19

4с/303/11/19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Багин Р.С.

боржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», особа, дії якої оскаржуються Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович, боржник ОСОБА_1 на дії та/або бездіяльність приватного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2019 року представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Дорош І.І. звернувся до Мукачівського міськрайонного суду зі скаргою про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації в рамках виконавчого провадження ВП № 58433038 домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0687 га за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , без отримання згоди органу опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області..

ТОВ «Кредитні ініціативи» свої вимоги мотивує тим, що в приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. на виконанні знаходиться вищевказане виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1334 від 18.09.2013 року про задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» в розмірі 2 409 457,57 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння загальною площею 358,6 кв.м, житловою площею 190,2 кв.м та земельної ділянки площею 0,0687 га кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Так, 20.02.2019 року приватним виконавцем Ярошевським Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 14.03.2019 року проведено опис і арешт вищевказаного іпотечного майна, призначено суб`єкт оціночної діяльності для виготовлення звіту про належну оцінку майна по виконавчому провадженню. Однак, за вказаною адресою зареєстрована малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і при зверненні до органу опіки і піклування Мукачівської РДА з проханням надання дозволу на реалізацію арештованого майна боржника, останніми було надано висновок про недоцільність надання дозволу на реалізацію домоволодіння. На підставі отриманих документів, приватним виконавцем Ярошевським Д.А. відмовлено у передачі іпотечного майна на реалізацію ТОВ «Кредитні ініціативи», що останні важають необґрунтованим та безпідставним.

Представник скаржника у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином. Подали клопотання про розгляд справи у відсутності представника скаржника, просять суд скаргу задоволити.

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Д.А. у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином. 27 травня 2019 року надав належним чином завірену копію виконавчого провадження № 58433038.

Боржник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення боржника, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд розглядає справи керуючись принципом диспозитивності не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Статтею 447 ЦПК України, передбачене право сторін виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою в разі, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.7 Постанови №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року, роз`яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як встановлено судом, 21.12.2007 року між ЗАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 336/23-2007, який відповідно до договору №1 від 21.12.2007 року було змінено та доповнено, предметом якого є домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0687 га за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року ЗАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» відступило право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи».

18.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьов В.Ю., вчинено виконавчий напис № 1334 про задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» в розмірі 2 409 457,57 гривень, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння загальною площею 358,6 кв.м, житловою площею 190,2 кв.м та земельної ділянки площею 0,0687 га кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

На виконання вищевказаного виконавчого напису, 20.02.2019 року приватним виконавцем Ярошевським Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 14.03.2019 року проведено опис і арешт вищевказаного іпотечного майна, призначено суб`єкт оціночної діяльності для виготовлення звіту про належну оцінку майна по виконавчому провадженню

Як вбачається з повідомлення приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 03.05.2019 року № 01-29/1530/19, направлену на адресу стягувача у відповідь на заяву № 94 від 23.04.2019 року, інформовано про відсутність законних підстав для передачі майна боржника на реалізацію, оскільки право користування житлом має малолітня дитина, висновком органу опіки та піклування Мукачівської РДА Закарпатської області № 0226/776 від 17.04.2019 року визнано недоцільним надання дозволу на реалізацію спірного домоволодіння право користування яким має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання якої підтверджується відповіддю Чинадіївської селищної ради від 22.02.2019 року за № 02-17/227.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в постанові від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами,першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17,18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Положення пункту 28 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012№ 512/5, дійсно передбачають, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається на її батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована в спірному будинку після укладення іпотечного договору.

Таким чином, встановивши, що малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладення іпотечного договору в будинку зареєстрована не була, не мала та не має права власності на спірний будинок, та набула право користування житлом, як член сім`ї власника відповідно до ст. 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігала це право протягом часу перебування будинку в іпотеці, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Згідно абзаців першого та другого пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладені обставини справи та надані суду докази, суд приходить до висновку про порушене право заявника в частині виконання судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», особа, дії якої оскаржуються Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович, боржник ОСОБА_1 на дії та/або бездіяльність приватного виконавця - задоволити.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича провести усі необхідні заходи щодо примусової реалізації в рамках виконавчого провадження ВП № 58433038 домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0687 га за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , без отримання згоди органу опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виготовлено 01.08.2019 року.

Головуюча Курах Л.В.