Рішення № 83393003, 18.07.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5063/19

Провадження № 2/219/1880/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Волохіної Г.С.

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут Донецької області у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 125124,63 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 лютого 2013 року відповідач стала клієнтом позивача ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно якої отримала кредит у розмірі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. У разі виникнення прострочених зобов`язань відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 договору, клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов`язання та може змінюватись у відповідності до п.1.1.3.2.3 договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31 березня 2019 року має заборгованість в розмірі 311124,42 гривень, яка складається з наступного: 10476,03 гривень - заборгованість за кредитом; 298048,39 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2600 гривень - заборгованість за пенею та комісією. Просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 2-3).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 18 липня 2019 року.

10 липня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі виходячи з наступного. Банк суду не надав в обґрунтування підстави підняття в однобічному порядку процентної ставки з 27,6% до 32,4% та до 42% річних. Згідно кредитного договору передбачено, що усі зміни до чинного договору здійснюються у встановленому договором порядку. Тобто всі зміни вносяться з моменту підписання додаткової угоди. Банк не надав до суду додаткову угоду підписану відповідачем стосовно правомірності підняття відсоткової ставки. Вважає, що при розрахунку та перевірки розрахунку заборгованості слід врахувати та проводити розрахунок виходячи з 27,6% річних, що становить 2,3% щомісячних, починаючи з 26 травня 2013 року, так як саме з цього періоду, як видно з розрахунку банка сума перейшла з стовпця - «сальдо, на яке в цьому періоду проценти не нараховуються (пільговий період) в стовбець - «сальдо поточної заборгованості за кредитом» у сумі 7556,98 грн. суду не надані документальні докази того, що відповідач щомісяця, щороку знімав кошти, а потім відраховував їх на погашення. Як видно з розрахунку банка позивач на час 26 травня 2013 року винен 7556,98 грн., що і є стартовою сумою на яку повинно нараховуватися відсотки та зменшуватися на суму, яка зазначена в стовбці 15 - сума погашення за наданим кредитом. Доказів того, чому збільшувалася щомісячна заборгованість за тілом кредиту позивачем до суду не надано, а тому слід проводити розрахунки з тієї суми, яка визнається сторонами і не підлягає доказуванню. Якщо брати стартову суму 7556,98 грн. поділити на 100% та помножити на 2,3% щомісяця та помножити на 57 місяців (з 26 травня 2013 року по 28 лютого 2018 рік) = 9905,92 грн. (заборгованість за відсотками), додати тіло кредиту у сумі 7556,98 грн., то загальний борг становить 17462,90 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем, згідно розрахунку банка сплачено на погашення кредиту б/н від 01 лютого 2013 року (стовбець 15 розрахунку) суму у розмірі 32446,29 грн., то переплата за цим кредитом становить 14983,39 грн. Цей розрахунок є невірним, так як проводиться на загальному рівні, а не щомісячно, щорічно, на кожну суму окремо, як такий, що наведений в розрахунку до відзиву. Як вбачається з розрахунку банк, сплачені відповідачем суми спочатку спрямовує на погашення пені, відсотків, а потім тільки тіло кредиту, а іноді взагалі суми, які були сплачені відповідачем по справі по погашенню заборгованості не відомо куди спрямовуються, натомість збільшується заборгованість за тілом кредиту, а позивачем не надані докази того, що відповідач після того, як зняла суму і стала сплачувати на її погашення, знову брала суму, як це видно з розрахунку, тому на підставі викладеного просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

До судового засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України - шляхом направлення судової повістки із розпискою рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві, у позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи за його відсутності в разі неявки в судове засідання відповідача та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судове засідання не з`явилася за невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справ повідомлялася належним чином у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою її міста проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи, що повідомлена належним чином відповідач до судового засідання не з`явилася та причин своєї неявки не повідомила, з огляду на те, що до судового засідання з`явився її представник, суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що просить винести судове рішення на підставі відзиву на позовну заяву. Також зазначив, що він ознайомлений з постановою Великої палати Верховного суду від 03 липня 2019 року, проте він наполягає на своїй позиції і тому просить в даному випадку не застосовувати вищевказану правову позицію, оскільки проценти за користування кредитом як і сам кредит відповідачем сплачений і вона не має перед банком заборгованості, а навпаки вона ще переплатила, а тому просить постановити судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити з наведених у заперечені підставах.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено споживчий договір кредиту № б/н від 01 лютого 2013 року, шляхом підписання позичальником заяви позичальника, яка разом з запропонованими позивачем умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами складає кредитно-заставний договір. Споживчий строковий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції. Строк, термін повернення, розмір кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої клієнт та банк укладають кредитно-заставний договір. Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені у заяві строки (а.с.9-39).

Згідно копії статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 21 травня 2018 року № 519 та погодженого Національним банком України 11 червня 2018 року, за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв`язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», який в свою чергу, є правонаступником прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «ПриватБанк». Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГ7О АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Єдиним акціонером Банку, якому належить 100% акцій Банку, є держава в особі Міністерства фінансів України (а.с.45-46).

Відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (а.с.44).

Згідно копії банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, наданої Національним банком України, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» внесено до державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.43).

З копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) від 19 жовтня 2017 року вбачається, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою, його керівником є Крумханзл Петр, та видами діяльності за КВЕД-2010 є: 64.19 Інші види грошового посередництва, 64.92 Інші види кредитування, 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах, 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с.41).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01 лютого 2013 року вбачається, що відповідач станом на 31 березня 2019 року має заборгованість в розмірі 311124,42 гривень, яка складається з наступного: 10476,03 гривень - заборгованість за кредитом; 298048,39 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2600 гривень - заборгованість за пенею та комісією (а.с.6-8).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у строк, встановлений договором. Боржник зобов`язаний виконати своє зобов`язання, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та протоколом судового засідання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви) умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а відповідно до ч. 1 зазначеної статті, чинній на час збільшення банком процентів, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшена банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У відповідності до частини четвертої в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім`ї за умови пред`явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач не була зазначеним способом повідомлена про зміни процентної ставки за користування кредитом, позивач упродовж всього розгляду справи не скористався своїм правом та не надав суду належних та допустимих доказів з цього приводу, а оскільки відповідач не була належним чином повідомлена про зміну процентної ставки, то і не можна вважати, що вона прийняла пропозицію про це кредитора.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не заперечується факт підписання заяви позичальника та отримання кредитної картки і користування кредитними коштами. Користування кредитним лімітом підтверджено також випискою по кредитному рахунку відповідача.

Згідно договору № б/н від 01 лютого 2013 року встановлено проценти на рівні 27,6 % річних. З Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач знайомилась у день підписання заяви, що підтверджується її підписом в заяві від 01 лютого 2013 року. При цьому позивач не надав суду підписані відповідачем Умови та правила надання банківських послуг, а лише посилається на сайт Банку, де вони розташовані. Окрім того, позивач не надав суду формулу розрахунку, за якою нараховано тіло кредиту та річні відсотки на суму залишку заборгованості, в результаті чого утворилась сума заборгованості за кредитом у сумі 10476,03 грн. та процентами по кредиту у сумі 298048,39 грн., тобто позивач не довів саме цей розмір заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та процентами. Також суд не приймає розрахунок заборгованості за кредитним договором б/н від 01 лютого 2013 року, який надав представник відповідач, оскільки з нього узагалі не зрозуміло яким чином проведений цей розрахунок, і яким чином утворилась сума переплати за процентами, а тому суд вважає, що з метою справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи з метою ефективного захисту обох сторін, керуючись принципом верховенства права, нарахована сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та процентів за період з 26 травня 2013 року по 31 березня 2019 року підлягає перерахунку безпосередньо самим судом та подальшій відмові у задоволені позову, оскільки дійсно судом встановлено, що відповідач станом на 31 березня 2019 року має переплату за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 27147,96 грн., виходячи з наступного розрахунку:

1/. за травень 2013 року, а саме з 26 травня 2013 року: 7556,98/100*2,3=173,81 - сума нарахованих відсотків за травень 2013 року; фактично сплачено відповідачем у травні 2013 року 0 грн., тому у наступний місяць йде окрім тіла кредиту ще й сума не сплачених відсотків у розмірі 173,81 грн.;

2/. за червень 2013 року: 8597,76/100*2,3=197,75 - сума нарахованих відсотків за червень 2013 року, фактично сплачено відповідачем у червні 2013 року 213,69 грн. та 800 грн., (що підтверджують графа 11 та графа 15 у розрахунку позивача) усього було сплачено в загальній сумі 1013,69 грн., від яких слід відняти суму нарахованих відсотків за червень 2013 року та за травень 2013 року, оскільки відповідачем у травні 2013 року нічого не було сплачено узагалі, для отримання залишку сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків, який повинен йти на погашення тіла кредиту, а саме 1013,69 - 197,75 - 173,81= 642,13 грн., тобто виходячи з наступного розрахунку, сума поточної заборгованості за кредитом станом на червень 2013 року складає: 8597,74 (тіло кредиту станом на червень 2013 року) - 642,13 (залишок сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків) = 7955,61 грн.;

3/. за липень 2013 року: 7955,61/100*2,3=182,98 - сума нарахованих відсотків за липень 2013 року, фактично сплачено відповідачем у липні 2013 року 72,88 грн. та 72,88 грн., (що підтверджують графа 11 та графа 15 у розрахунку позивача) усього було сплачено в загальній сумі 145,76 грн., від яких слід відняти суму нарахованих відсотків за липень 2013 року, для отримання залишку сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків, який повинен йти на погашення тіла кредиту, а саме 182,98-145,76= - 37,25 грн., тобто виходячи з наступного розрахунку, сума поточної заборгованості за кредитом станом на липень 2013 року складає: 7955,61 (тіло кредиту станом на липень 2013 року), та ще залишився борг по сплаті відсотків у розмірі 37,25 грн., який також йде на наступний місяць, як не погашений борг за відсотками;

4/. за серпень 2013 року: 7955,61/100*2,3=182,98 - сума нарахованих відсотків за серпень 2013 року, фактично сплачено відповідачем у серпні 2013 року 339,39 грн., 1000 грн. та 218,42 грн., (що підтверджують графа 11 та графа 15 у розрахунку позивача) усього було сплачено в загальній сумі 1557,81 грн., від яких слід відняти суму нарахованих відсотків за серпень 2013 року та частку непогашених відсотків за липень 2013 року, оскільки відповідачем у липні 2013 року не було повністю погашені відсотки, для отримання залишку сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків, який повинен йти на погашення тіла кредиту, а саме 1557,81-182,98-37,22= 1337,61 грн., тобто виходячи з наступного розрахунку, сума поточної заборгованості за кредитом станом на серпень 2013 року складає: 7955,61 (тіло кредиту станом на серпень 2013 року) - 1337,61 (залишок сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків) = 6618 грн.;

5/. за вересень 2013 року: 6618/100*2,3=152,21 - сума нарахованих відсотків за вересень 2013 року, фактично сплачено відповідачем у вересні 2013 року 246,46 грн., 5024 грн. та 1200 грн., (що підтверджують графа 11 та графа 15 у розрахунку позивача) усього було сплачено в загальній сумі 6470,46 грн., від яких слід відняти суму нарахованих відсотків за вересень 2013 року, для отримання залишку сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків, який повинен йти на погашення тіла кредиту, а саме 6470,46-152,21= 6318,25 грн., тобто виходячи з наступного розрахунку, сума поточної заборгованості за кредитом станом на вересень 2013 року складає: 6618 (тіло кредиту станом на вересень 2013 року) - 6318,25 (залишок сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків) = 299,75 грн.;

6/. за жовтень 2013 року: 299,75/100*2,3=6,90 - сума нарахованих відсотків за жовтень 2013 року, фактично сплачено відповідачем у жовтні 2013 року 179,10 грн. та 1500 грн., (що підтверджують графа 11 та графа 15 у розрахунку позивача) усього було сплачено в загальній сумі 1679,10 грн., від яких слід відняти суму нарахованих відсотків за жовтень 2013 року, для отримання залишку сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків, який повинен йти на погашення тіла кредиту, а саме 1679,10-6,90= 1672,20 грн., тобто виходячи з наступного розрахунку, сума поточної заборгованості за кредитом станом на жовтень 2013 року складає: 299,75 (тіло кредиту станом на жовтень 2013 року) - 1672,20 (залишок сплаченої суми відповідачем після погашення відсотків) = 1372,45 грн. - це є сума яка залишається вже у плюсі у відповідача, оскільки вона значно є вищої ніж відсотки та тіло кредиту, тобто це залишок від сплаченої суми, якою відповідач повністю погасив свою заборгованість за кредитом № б/н від 01 лютого 2013 року та залишив це на картці своїх коштів, тобто переплату у сумі 1372,45 грн.

Окрім цього, відповідач продовжує вносити кошти за кредитним договором № б/н від 01 лютого 2013 року упродовж періоду з листопада 2013 року по 10 січня 2016 року включно, що також підтверджується розрахунком позивача, а саме графами 11 та 15 у цьому розрахунку, які позначені як сплачено відсотки та сума погашення за наданим кредитом, а саме з 01 листопада 2013 року по 09 липня 2014 року на загальну суму 18499,97 грн., з 25 липня 2014 року по 10 січня 2016 року на загальну суму 7275,54 грн., що усе разом виходить наступне: 1372,45 грн. (залишок від сплачених коштів у жовтні 2013 року) + 18499,97 грн. (внесення коштів з 01 листопада 2013 року по 09 липня 2014 року) + 7275,54 грн. (внесення коштів з 25 липня 2014 року по 10 січня 2016 року) = 27147,96 грн., це загальна сума коштів, які переплатила відповідач за своїм кредитним договором № б/н від 01 лютого 2013 року.

Також слід зауважити, що позивач у своїй прохальній частині позову просить стягнути з відповідача на свою користь 114648,60 грн. - заборгованість за відсотками за період з 01 лютого 2013 року по 31 січня 2018 року, проте розрахунку заборгованості за відсотками за період з 01 лютого 2013 року по 26 травня 2013 року позивач не надає, тобто яким чином почала йти заборгованість вже з 01 лютого 23013 року не зрозуміло, оскільки як вбачається з самого розрахунку, який наданий позивачем (а.с.6), то відповідач станом до 26 травня 2013 року не має жодної заборгованості, так як їй було нараховано лише відсотки на залишок поточної заборгованості в розмірі 184,73 грн. та загальний залишок заборгованості за відсотками у розмірі 184,73 грн., а щодо залишку поточної заборгованості за наданим кредитом то (графа 3) стоїть 0, як і у залишку простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (графа5) теж стоїть 0, проте стоїть акцентувати увагу на той факт, що відповідач у цей же період поклала на картку гроші у загальній сумі 3000 грн., що підтверджує усе той же розрахунок заборгованості позивача, і ця загальна сума повністю покриває дві вищевказані заборгованості на загальну суму 369,46 грн., з цих же підстав суд і проводив свої вищевказані розрахунки саме з 26 травня 2013 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року роз`яснено щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 ст.1 ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України, а саме у п. 3.2 вказаного рішення одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд вважає, що держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Слід зауважити на той факт, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За правилами частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телефонограмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 2.1.1.12.6 яких установлено відповідальність у вигляді сплати пені, яка розраховується як: пеня = базова відсоткова ставка за договором / 30 (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом (а.с.37 зворот-38), не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови та правила не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву, а також те, що умови та правила містили таку відповідальність в момент підписання анкети-заяви, або в подальшому такі умови та правила, зокрема щодо відповідальності зі сплати штрафу, не змінювались.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права і бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Суд при розгляді даної справи акцентує увагу на тому, що він при постановці рішення враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яку він вказав у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, та повністю дотримує баланс у правовідносинах, які склалися між сторонами по справі, а що стосується врахованих судом сплачених відсотків відповідачем, то у відповідності до волевиявлення відповідача, суд повністю даним рішенням підтримав на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг, тобто у даному випадку повністю дотримані права та інтереси як позивача так і відповідача.

Окрім того слід зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01 лютого 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

У зв`язку з цим відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пункт 3 частини першої статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню узагалі з наведених вище підстав.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, суд відповідно до вимог п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а залишає їх за позивачем.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 60, 61, 63, 65, 67, 68, 71, 72, 79, 526, 530, 546, 549, 1054, 1184 Цивільного кодексу України,ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 280-284, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01 лютого 2013 року у розмірі 125124,63 грн. станом на 31 березня 2019 року, яка складається з наступного: 10476,03 грн. - заборгованість за кредитом, 114648,60 грн. - заборгованість за відсотками за період з 01 лютого 2013 року по 31 січня 2018 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.М.Медінцева