Ухвала суду № 83387909, 26.07.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/9216/14-ц

Провадження № 2-п/0182/20/2019

У Х В А Л А

Іменем України

26.07.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Нікополі заяву представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено в повному обсязі.

03 квітня 2018 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від Онищенко ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшла заява про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року, в якій він просить вищевказане рішення суду скасувати і справу призначити до розгляду в загальному порядку. В обґрунтування своїх вимог посилається на ту обставину, що про існування даного рішення його довірителька дізналася лише після ознайомлення ним з матеріалами справи 08 квітня 2019 року. Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України (в редакції на день ухвалення рішення), умовами проведення заочного розгляду справи є сукупність наступних обставин: неявка в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений; ненадходження від відповідача повідомлення про причини неявки або визнання причин неявки неповажними. Засідання Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 08 лютого 2016 року було проведено без участі відповідача, за наявності умов, передбачених в ст.224 ЦПК України (в редакції на день ухвалення рішення), що унеможливлювало ухвалення заочного рішення, адже зазначена в ст.224 ЦПК України сукупність підстав для проведення заочного розгляду справи в діях відповідача відсутня. ОСОБА_2 дійсно не з`явилася в судове засідання, але не була повідомлена про час та місце слухання справи належним чином. Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.2 ст.163 ЦПК України та ст.74 ЦПК України, повідомлення осіб, які беруть участь у справі здійснюється шляхом вручення їм судових повісток. На підставі ст.76 ЦПК України, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Однак, жодного вручення під розписку зазначеної повістки відповідачу не було. Відповідно до ч.4 ст.74 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання. Зважаючи на це вона не мала можливості з`явитися до суду. Відповідно до ч.1 ст.26 ЦПК України, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Відповідно до ч.3 ст.74 ЦПК України, судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі. Тобто, відповідачу необхідно було надіслати та вручити повістку, чого не було зроблено, що, в свою чергу, унеможливило її явку та також було підставою для відкладення розгляду справи за правилами ч.2 ст.169 ЦПК України. В матеріалах справи містяться поштові конверти, які повернулися до суду без вручення, тому, як вбачається з наведеного, належним чином повідомлення ОСОБА_2 як відповідача у справі про час та місце розгляду справи проведено належним чином не було. У зв`язку з тим, що вона не знала і не могла знати, з об`єктивних причин, про день та час розгляду справи, адже не отримала належним чином судової повістки, то і повідомити суд про причини своєї неявки у неї не було об`єктивної можливості. Вважає, що причина неявки відповідача в судове засідання є поважною. Відповідно до ст.284 ЦПК України (в редакції на день подання цієї заяви), заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Повне рішення суду його довірительці вручено так і не було, але дізналися вони про його існування та зміст, коли він як представник ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами цієї справи 08 квітня 2019 року (про винесення рішення вони також дізналися випадково з реєстру судових рішень), у зв`язку з чим мають право на поновлення строку для подання цієї заяви. Відповідно до ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. На підставі викладеного вважає, що умови для проведення заочного розгляду справи, передбачені ст.224 ЦПК України (в редакції на день ухвалення рішення), та винесення заочного рішення 08 лютого 2016року, були повністю відсутні. Прийняте заочне рішення позбавило його та ОСОБА_2 , можливості надати суду докази, якими вони обґрунтовують свої заперечення проти позовних вимог та їх задоволення, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Вважає, що судом взагалі мало бути відмовлено в задоволенні позову чи закрито провадження у справі, з огляду на наступне. По перше, відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст.1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору № 014/117131/3147/74 від 14 листопада 2006 року, кредитор на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 12 000 доларів. Кредитний договір не містить інформацію, які саме долари та якої країни були предметом цього договору, тому є абсолютно безпідставними позовні вимоги про стягнення саме доларів США та зазначення цих же доларів США в ухваленому судовому рішенні. Суд абсолютно безпідставно без належного обґрунтування стягує саме валюту США, хоча про неї немає жодної мови а ні в Кредитному договорі (а.с.6-7), а ні в Платіжному календарі (а.с.8-13), а в Договорі поруки (а.с.40-41). Відповідно до п.3.2. Кредитного договору, надання кредиту в залежності від обраної програми кредитування може здійснюватися на розсуд кредитора наступним чином: на поточний рахунок позичальника; готівкою через касу кредитора. В матеріалах справи не міститься жодного письмового документу, який би свідчив про отримання грошових коштів ОСОБА_2 в якості кредиту: ні розрахунково - касового ордеру, ні касової квитанції (чеку) про отримання готівкових грошових коштів в касі на виконання умов кредитного договору, ні виписки по рахунку, на підтвердження перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на рахунок, належний відповідачу. Тому не можна взагалі говорити про укладеність кредитного договору, на який посилається позивач, а можна з впевненістю стверджувати про безпідставність вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». По-друге, відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.7), Кредитний договір, який було надано позивачем, не підписано ОСОБА_2 , її підпис стоїть лише в графі «другий екземпляр цього договору отримав». Отже, можна зробити однозначний висновок, що сам Кредитний договір відповідачем ОСОБА_2 не підписаний, а, отже, є неукладеним та таким, що не створив жодних обов`язків для відповідача ОСОБА_2 . Тому твердження позивача про порушення неіснуючих зобов`язань відповідача - є безпідставним, а позовні вимоги є такими що не підлягають задоволенню. В третє, відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з Виписки по рахунку (а.с.42), прострочення заборгованості у відповідача ОСОБА_2 відбулося 13 листопада 2008 року. З Розрахунку заборгованості (а.с.47) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перестала сплачувати кредит взагалі з 28 грудня 2006 року. Не дивлячись на це, банк звернувся до суду з позовом 02 грудня 2014 року, тобто за межами строків позовної давності, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову банку. В четверте, відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України (в редакції на час ухвалення рішення), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 17 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору (а.с.17), якою було збільшено обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3 без його згоди. Отже, Договір поруки припинився 17 квітня 2009 року, що є перепоною для солідарного стягнення з відповідачів суми боргу. Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Як ним вже зазначалось, строк виконання основного зобов`язання настав 28 грудня 2006 року (13 листопада 2008 року) у зв`язку з порушенням умов кредитного договору позичальником. Позивач звернувся до суду лише 02 грудня 2014 року, хоча законом передбачено звернення до поручителя в межах шестимісячного строку; тобто, максимум до 13 травня 2009 року, у зв`язку з чим договір поруки також втратив свою юридичну силу та припинив дію. Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ст.8 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.62 ЦПК України, сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Відповідно до ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу. Заочне Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року ґрунтується на обставинах, які не були доведені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим судом зроблені протиправні висновки та безпідставні припущення, які не грунтуються на матеріалах справи, а сама справа була розглянута без відповідної всебічності та повноти дослідження її обставин та матеріалів справи. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Не можна говорити, що при ухваленні заочного рішення були виконані всі вимоги цивільного судочинства та вирішено справу згідно із законом на основі повно і всебічно з`ясованих обставин. Вважає, що на підставі викладеного та ст.288 ЦПК України, Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року у справі № 182/9216/14-ц підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не з`явилися в судове засідання з поважної причини, адже не були про нього належним чином повідомлені і обставини, на які вони посилаються, мають істотне значення для правильного, законного, повного та всебічного розгляду і вирішення цієї справи. Тому просить поновити строк для подання цієї Заяви про перегляд заочного рішення та прийняти її до розгляду. А також скасувати Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року у справі № 182/9216/14-ц і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 свою заяву про перегляд заочного рішення підтримав і додатково суду пояснив, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення про розгляд справи. Тому його довірителька не змогла скористатись своїм правом для подання доказів спростування позову до суду. Крім того, не зрозуміло, чому суддя визначила стягнути з його довірительки саме долари США, адже долари існують як платіжні засоби і в інших країнах, наприклад, в Канаді – канадські долари. Крім того, банком пропущено строки позовної давності для звернення до суду, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог банку. Тому вважає за необхідне просити суд про скасування заочного судового рішення.

Вислухавши заявника, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причини неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів, цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. надійшла до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 02 грудня 2014 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції (а.с.2). 23.12.2014 року по справі було відкрито провадження та Ухвалу суду опубліковано в Реєстрі Судових Рішень, про що свідчить шрих-код, що міститься внизу сторінки аркушу справи з Ухвалою суду (а.с.66). Про розгляд справи відповідачка ОСОБА_2 повідомлялась неодноразово, про що свідчать докази, які містяться на а.с.105-108, 134.

Відповідно до ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Скасування заочного рішення можливе за наявності обставин:

1) поважні причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити суд;

2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

Однак, подана заява про перегляд заочного рішення зводиться лише до переоцінки доказів, що були дослідженні в судовому засіданні. Посилання представника відповідача на ту обставину, що він та його довірителька дізнались про винесене судове рішення лише після ознайомлення з цивільною справою, не може бути прийняте судом, оскільки представник відповідача активно користується Реєстром судових рішень, має вільний доступ до всієї інформації, пов`язаної з розглядом справи в Нікопольському міськрайонному суді і, конкретно, вказаної справи, тому мали змогу дізнатись про розгляд справи і подати необхідні докази. Натомість, жодних доказів, які б спростовували б висновки суду по вказаній вище цивільній справі, представником відповідача не надано навіть під час звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення. А обставини, на які представник відповідача посилається в заяві про перегляд заочного рішення, не є підставною для скасування та перегляду рішення.

Тому твердження представника відповідача не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на самих лише припущеннях та відповідних доказів на їхнє підтвердження суду не надано, а також не наведено підстав, у зв`язку з якими змінилися би або скасувалися би обставини, які були встановлені судом при ухваленні заочного рішення по даній справі. Фактично, з матеріалів справи вбачається, що неодноразова неявка відповідачів та їх представників у справі, які належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду та ухвалення судом рішення по даній справі.

Тому суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення є спробою вкотре затягнути розгляд справи і вважає за необхідне заяву про перегляд заочного рішення від 12.04.2019 року слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.258-260, 280, 287 - 288, 353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника Онищенко ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал