Ухвала суду № 83386723, 19.07.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3999/19

№ 1-кс/183/1777/19

19 липня 2019 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Лила В.М., за участю секретаря Петренко О.А., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Донченко І.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_1 , судимого: 27.07.2009 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. 04.11.2011 року постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя направлений до виправної колонії строком на 3 роки;

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Тихонова М.С.,

слідчого Міщенко А.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Турчинського М.І.,

встановив :

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 24 червня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вступили в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення грошових коштів, які належать АТ КБ «ПриватБанк», та які знаходиться в банкоматі, вмонтованому в стіну приміщення магазину «Дубки», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, 25 червня 2019 року приблизно о 02.30 годині, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на автомобілі «ВМW-Х5» реєстрація республіки Латвія, 25- НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , прибули до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де із застосуванням сили пошкодили та зняли грати з вікна, після чого проникли всередину магазину, де діючи умисно, з корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно – небезпечних наслідків, керуючись єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, із застосуванням газового пристрою пошкодили корпус банкомату, та викрали з нього грошові кошти у сумі 525 000 гривень, що є великими розмірами.

Після чого, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , присвоївши викрадене, місце скоєння злочину покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши АТ КБ «ПривитБанк» матеріальну шкоду на вказану суму, що є великими розмірами.

18 липня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вступили в злочинну змову, спрямовану на таємне викрадення грошових коштів, які належать АТ КБ «ПриватБанк», та які знаходиться в банкоматі, вмонтованому в стіну приміщення магазину «Продукти», розташованого за адресою: вул АДРЕСА_3 Боженко, АДРЕСА_4 в м. Новомосковськ АДРЕСА_2 області. Після чого, 19 липня 2019 року приблизно о 02.50 годині, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на автомобілі «ВМW-Х5» реєстрація республіки Латвія, НОМЕР_3 , прибули до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: вул. Боженко,36/1 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, де із застосуванням кусачок пошкодили та зняли грати з вікна, після чого проникли всередину магазину, де діючи умисно, з корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно – небезпечних наслідків, керуючись єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи злочин повторно, із застосуванням газового пристрою пошкодили корпус банкомату, та викрали з нього грошові кошти у сумі 584 600 гривень, що є великими розмірами. Після чого, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , присвоївши викрадене, місце скоєння злочину покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши АТ КБ «ПривитБанк» матеріальну шкоду на вказану суму, що є великими розмірами.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), у великих розмірах, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення.

Обґрунтованість підозри у інкримінованому, ОСОБА_1 кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий Міщенко А.В. звернулася до суду з клопотанням, про обрання запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що по справі є достатньо підстав вважати підозру у вчинені кримінального правопорушення обґрунтованою. Вважає наявними ризики, передбачені п. 1 п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим відносно нього неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, просить обрати запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.

Прокурор Тихонов М.С. підтримав заявлене слідчим клопотання та просить задовольнити його, оскільки на його думку наявні ризики передбачені п.1 п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому вважає не можливим застосувати інший запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 винним себе у скоєнні вказаних кримінальних правопорушеннях визнав, заперечує в обранні запобіжного заходу тримання під вартою. Вказує, на те, що йому вручили повідомлення про підозру, але не роз`яснили нічого, затримали зранку о 4 годині, до 13-00 год. Був у відділі поліції м.Новомосковськ, до нього було застосовано силу працівниками поліції карного розшуку, одягали протигаз. Просить обрати запобіжний захід домашній арешт.

Захисник Турчинський М.І.вказав, що в задоволені клопотання повинно бути відмовлено, так як порушено проведення процесуальних дій, в клопотанні не має матеріалів по епізоду 25.06.2019 р., підозра не обґрунтована, не підтверджено даними щодо завдання шкоди, матеріали не підтверджують його участь у злочині, не отримано відомості, щодо сімейного стану ОСОБА_1 , в клопотанні не вказано, який злочин він хоче вчиняти або може бути вчиняти, щодо судимостей, то є тільки 1 судимість у ОСОБА_1 . Крім того просить врахувати, що він до затримання проживав з сім`єю, матиме можливість з`являтися до слідчого, виконувати свої обов`язки, та у випадку застосування альтернативи застосувати заставу у мінімальному розмірі.

Суд, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи слідчого, прокурора, підозрюваного, захисника у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 , суд враховує, що серед вказаних у клопотанні слідчого ризиків є доведеним тільки один, який і дає підстави для задоволення клопотання.

Судом встановлено, що 19 липня 2019 р. ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав, доводи учасників судового провадження належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, суд вважає, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, тому суд встановив, що клопотання підлягає задоволенню.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України про який свідчить те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів та вчинений небезпечним способом шляхом підриву, що вказує на стійку кримінальну направленість його поведінки, а отже є підстави вважати, що підозрюваний, маючи можливість вільного пересування зможе продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Враховуючи вищевикладене, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, та перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 матиме реальну можливість продовжити вчиняти інші кримінальне правопорушення.

Суд не встановив наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який слідчий посилається у клопотанні, оскільки він нічим об`єктивно не доведений, а тому на думку суду, це є припущенням слідчого без належного підтвердження доказами наявності такого ризику, тому ризик для обґрунтування при обранні запобіжного заходу, суд врахувати не може.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, підозру у вчиненні злочину (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, тяжкість можливого покарання за вчинені злочини, яке може бути призначено у разі визнання його винуватим, тому суд вважає, що перебування на волі ОСОБА_1 буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд встановив, що ці ж самі підстави, враховані при обранні запобіжного заходу тримання під вартою є і відсутністю підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд встановив, що прокурор довів, що жоден із запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризику вчиняти ОСОБА_1 кримінальні правопорушення.

В своєму рішенні «Летельє Шпроти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний визначити розмір застави.

При визначенні розміру застави, суд враховує, тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_1 , покладених на нього обов`язків, тому суд вважає за можливе призначити заставу 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1003500 грн. (500х2007 грн. = 1003500 грн.) що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Визначаючи такий розмір застави суд виходить з матеріального стану обвинуваченого, який не маючи офіційної роботи займається діяльністю, про яку суд не повідомив, на отримання доходу від якої він утримує себе, членів сім`ї, а також те, що встановлення меншої суми застави не забезпечить належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків з урахуванням особи підозрюваного, зухвалості кримінального правопорушення вчиненого вночі, групою осіб, відкрито, у вчиненні якого він зараз підозрюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196 КПК України, суд,

постановив :

застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою до17 вересня 2019 року.

Встановити розмір застави ОСОБА_1 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1003500 грн. (500х2007 грн. =1003500 грн.)

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави зобов`язати : прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із свого місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4)

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення повного тесту ухвали.

Слідчий суддя Лила В.М.