Рішення № 83382775, 01.08.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7655/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.,

адвоката Колотило Л.М.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись 12.09.2018р. до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовної заяви зазначили, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_4 ,, ОСОБА_2 , малолітня ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_6 Квартира є трикімнатною. Право власності на неї не зареєстроване, відповідно зазначене майно є комунальною власністю міста. За користування комунальними послугами у квартирі відповідач фактично не сплачує, хоча чинним законодавством вказаний обов`язок покладено на всіх зареєстрованих у квартирі осіб. Протягом тривалого часу за комунальні послуги сплачують виключно позивачі. Тому вони вважають, що зазначені обставини порушують їх права. Вирішити спір позасудовим шляхом неможливо, тому звернулись до суду з даним позовом, зазначивши, що за час спільного проживання відповідач користується всіма н7аявними житлово-комунальними послугами, проте за них не сплачує. Так, за період часу з 2009р. по 2018р. мешканцями квартири було спожито та сплачено ОСОБА_1 за спожиту електроенергію 11353,92грн. Відповідно частка, яку мала б сплатити відповідач ОСОБА_3 становить 3784,64грн. За водопостачання та водовідведення за період часу за 2005р. по 2018р. сплачено позивачем ОСОБА_1 кошти в сумі 12 488,22грн. Відповідно частка, яку мала б сплатити відповідач ОСОБА_3 становить 4162,74грн. У зв`язку з наявністю заборгованості по оплаті послуг централізованого опалення в сумі 27504,16грн. позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси сплатили в рахунок погашення заборгованості по 13752,08грн. кожна. Відповідно частка, яку мала б сплатити відповідач ОСОБА_3 становить 9168,05грн. Оскільки борг був сплачений позивачами спільно, то ОСОБА_3 зобов`язана відшкодувати кожному з позивачів по 4584,03грн. Крім того, для забезпечення належного стану квартири, в якій сторони проживають спільно, ОСОБА_1 за рахунок власних коштів були проведені ремонтні роботи: заміна унітаза (вартість витрат на матеріали та роботу) – 440грн.; заміна вхідних дверей – 2480грн.; поточний ремонт по заміні труб водопостачання – 987грн.. Таким чином, загалом ремонтних робіт було проведено на суму 3907грн. Відповідно частка, яку мала б сплатити відповідач ОСОБА_3 становить 1302,33грн.

Таким чином, після уточнення позовних вимог 07.11.2018р., просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3784,64грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг за спожиту електроенергію, 4162,74грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг за водопостачання та водовідведення, 1302,33грн. в рахунок відшкодування витрат на ремонтні роботи, 4584,03грн. грн. в порядку регресу за борговими зобов`язаннями за спожиту теплову енергію, а всього 13833,74грн. Та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 4584,03грн. в порядку регресу за борговими зобов`язаннями за спожиту теплову енергію. Судові витрати просили покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання з розгляду даної справи.

23.10.2018р. від представника відповідача Холодної І.П., адвоката Колотило Л.М., надійшов відзив на позовну заяву. З даного відзиву вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.01.2018р. встановлено, що навесні 2015р. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 незаконно поставили заглушку на змішувачі у ванній кімнаті, чим позбавили відповідачку та її малолітню дитину користуватися душем, прати у ванній кімнаті та взагалі користуватися водою у ванній кімнаті. А вже 01.07.2016р. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відрізали повністю трубу холодного водопостачання, що веде від стояка до ванної кімнати і кухні, чим позбавили ОСОБА_3 повністю будь-якої можливості користуватися водою як в кухні так і у ванній кімнаті.

Враховуючи той факт, що в квартирі розташована газова колонка, то відповідачка та її малолітня донька ОСОБА_6 також повністю були позбавлені можливості користуватися гарячою водою, оскільки холодна вода не поступала на газову колонку та не підігрівалася. Натомість ОСОБА_1 проклала собі окрему трубу та шаровий кран, на який поставили навісний замок, щоб відповідач не могла користуватись цією водою та їхніми комунікаціями.

Крім того, на початку 2017р. позивачка незаконно відключила світло в частині квартири, де відповідач мешкає зі своєю донькою, а саме: відключила вимикач в коридорі, вимикач на кухні, повністю відірвана розетка на кухні. На місці де була розетка стирчить лише два оголені проводи, що становить небезпеку для життя і здоров`я її неповнолітньої дитини.

Судовим рішенням було зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні комунальними послугами для проведення ремонтних робіт з відновлення холодного водопостачання та електричної енергії в квартирі АДРЕСА_2 з можливістю встановлення паралельного другого лічильника обліку холодної води на відводі стоякової труби, яка на даний час заглушена.

Отже, позивачі звернулися з даним позовом про стягнення коштів за користування житлово-комунальними послугами, якими відповідачка не користувалася внаслідок неправомірних дій позивача. Проте, відповідачка сплачувала кошти за комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями доданими до відзиву.

Що стосується стягнення коштів за ремонті роботи по заміні унітазу та вхідних дверей та заміні труб водопостачання, то згідно ст.ст. 815, 819 ЦК України, 177 ЖК України: наймачі жилих приміщень повинні проводити за свій рахунок поточний ремонт жилих приміщень, а при звільненні приміщення – здати його в належному стані. Відповідач вважає, що необхідності у заміні вхідних дверей та унітазу в квартирі, не було. Крім того, зазначені дії не узгоджувались з відповідачкою, а тому витрати понесені позивачем ОСОБА_1 повинна нести тільки вона.

31.10.2018р. представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог. Зазначає, що оскільки розрахунок коштів за оплату житлово-комунальних послуг позивачами зроблено з 2005р. та з 2009р. придбання дверей, унітазу, матеріалів та проведення робіт відбулося в 2013р., тому позивачі звернулися до суду з порушенням строку позовної давності визначений ст. 257 ЦК України.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в позовну обсязі, обґрунтовуючи вимоги доводами викладеними у позовній заяві. Позивачі повідомили, що не чинять перешкод відповідачу.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у позові. Відповідач окремо зазначила, що позивачі всіляко чинять їй перешкоди у користуванні водою та електроенергією. Проте, вона здійснювала оплату комунальних послуг, але в повному обсязі вона здійснювати сплату не може. Адвокат зауважила, що доказів щодо необхідності здійснювати ремонтні роботи у квартирі позивачі не надали. Крім цього, такі дії потрібно було узгоджувати з іншим співвласником.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Сторони зареєстровані та проживають разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (далі – квартира) (а.с. 19, 105).

Дана квартира є комунальною власністю міста Черкаси.

Таким чином, сторони користуються зазначеною квартирою на підставі ст. 64 Житлового кодексу України.

За період з березня 2005р. по серпень 2018р. та з січня 2009 року по серпень 2018 року позивач ОСОБА_1 здійснювала оплату комунальних послуг (електроенергію та водопостачання та водовідведення), які надавались щодо квартири, внаслідок чого витратила 23842,14грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с.21-45).

Відповідач фактично проживає за зареєстрованим місцем проживання, проте в добровільному порядку не відшкодовує позивачу ОСОБА_1 понесені витрати з оплати комунальних послуг, а тому вона звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь 23842,14грн.

Крім того, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2017р. у справі №711/2695/17, яке набрало законної сили 07.09.2017р., стягнуто солідрно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка виникла станом на 01.06.2017р. в сумі 24894,69грн. (а.с.94- 96).

Згідно квитанцій №ПН 171685 від 11.07.2018р. та № ПН 167602 від 10.07.2018р. позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у сумі 13 752,08грн. кожна (а.с. 98).

Таким чином, позивачі в повному обсязі сплатили борг за рішенням суду від 26.07.2017р.

Також, протягом 2013-2015р.р. позивачем ОСОБА_1 , для забезпечення належного стану квартири здійснено поточні ремонтні роботи (заміна унітаза, заміна вхідних дверей, поточний ремонт по заміні труб водопостачання) на загальну суму 3907грн. На підтвердження зазначеного, позивачем ОСОБА_1 надано суду товарний чек №129 від 31.03.2015р. на суму 987грн. (а.с. 99), товарний чек від 03.03.2015р. на суму 190грн. (а.с. 100), товарний чек №28 від 05.08.2013р. (а.с. 100).

Тож між сторонами виник спір з приводу виконання обов`язків власників житла з оплати витрат, пов`язаних з його утриманням, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК) та Житлового кодексу України (далі – ЖК).

Згідно ч.1 ст. 64 ЖК члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачами усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

На підставі ч.1 ст. 66 ЖК плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Відповідно до ч.1 ст. 67 ЖК плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як встановлено судом, сторони не заперечують нести витрати зі сплати комунальних послуг в рівних частках, проте відповідач свої зобов`язань не виконує.

Отже за змістом зазначених норм закону, в контексті положень ст.ст.509, 526 ЦК України, сторони зобов`язані в рівних частках здійснювати оплату комунальних послуг, що надаються постачальниками таких послуг до квартири.

За загальним правилом, оплата комунальних послуг здійснюється щомісячно, протягом місяця наступного за місяцем, в якому надавались такі послуги. Отже зобов`язання сторін з оплати комунальних послуг виникає щомісячно.

Відповідно до ч.1 ст.544 ЦК боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За період з березня 2005р. по серпень 2018р. та з січня 2009 року по серпень 2018 року позивач ОСОБА_1 здійснила оплату комунальних послуг (електроенергію та водопостачання та водовідведення), які надавались щодо квартири, внаслідок чого витратила 23842,14грн. Оригінали платіжних документів досліджувалися у судовому засіданні. В той же час, відповідач не виконує свої зобов`язання зі сплати комунальних послуг. Таким чином, відповідач допустила порушення виконання свого зобов`язання з участі в оплаті комунальних послуг, а тому позивач має право на стягнення з відповідача таких коштів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що нею також здійснювалася оплата комунальних послух, оскільки надані відповідачем платіжні документи (а.с. 132-151) свідчать, що останньою здійснювалася оплата комунальних послуг за газ, теплопостачання та утримання прибудинкової території, що в свою чергу не є предметом позовних вимог під час розгляду даної справи.

Також суд не враховує наявні в матеріалах справи дублікати чеків на здійснення оплати з електропостачання від 07.12.2016р. в сумі 28грн., від 04.08.2016р. в сумі 28грн. від 31.01.2017р. в сумі 28грн. та від 18.10.2016р. в сумі 28грн. (а.с. 143), оскільки підчас дослідження доказів в судовому засіданні, відповідачем не надано оригіналів зазначених чеків.

В той же час, суд враховує подане представником клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог (а.с. 153).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк. У межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачі звернулися до суду з позовною заявою 12.09.2018р., тому суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення коштів сплачених нею за житлово-комунальні послуги підлягають до часткового задоволення, а саме за період з вересня 2015р. по вересень 2018р., тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 2396,96грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг за спожиту електроенергію та 817,58грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг за водопостачання і водовідведення, погоджуючись з запропонованою таблицею розрахунку до позовної заяви (а.с. 5-10).

Крім того, суд також вважає, що підлягає задоволенню вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на їх користь в порядку регресу за борговим зобов`язанням за спожиту теплову енергію по 4584,03грн. кожній.

Проте, щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь витрат на ремонтні роботи в сумі 1302,33грн., то суд приходить до висновку що зазначена позовна вимога не підлягає до задоволення враховуючи положення ст. 257 ЦК України. Так, під час судового розгляду було встановлено, що матеріали для проведення ремонтних робіт придбалися позивачем в період серпня 2013р. по березень 2015р., тобто поза межами строку позовної давності. Крім того, окремо слід зауважити, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що існувала потреба у проведенні зазначених ремонтних робіт, і більш того, що вони проводилися за попереднім узгодженням з відповідачем.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, враховуючи докази дослідженні в судовому засіданні, беручи до уваги, що відповідач не дотрималася укладеної між сторонами угоди щодо порядку здійснення кожним з них участі в оплаті комунальних послуг, то за таких обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 як інвалід ІІ групи, у відповідності до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК з урахуванням принципу пропорційності, відповідач має сплатити судові витрати на користь держави в розмірі 1238,26грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 259, 268 Цивільно-процесуального кодекс України, суд

ухвалив :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задоволити частково

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 ) 2396,96 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг за спожиту електроенергію, 817,58 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг за водопостачання і водовідведення, 4584,03 грн. в порядку регресу за борговим зобов`язанням за спожиту теплову енергію, а всього 7798,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 ) 4584,03 грн. в порядку регресу за борговим зобов`язанням за спожиту теплову енергію.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 ) на користь держави 1238, 26 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 01.08.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька