Ухвала суду № 83382502, 01.08.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4793/19

№ провадження 1-кп/646/623/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2019року м. Харків

Червонозаводский районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Теслікової І.І.

за участі секретаря Сімоненко К.Ю.

прокурора – Пономаренко Н.І.

захисника – Мишкова Д.Є.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220060001420 від 08 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.3, 4 ст. 191, ч.ч.1,2 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Червонозаводського районного суду м. Харкова з Харківської місцевої прокуратури № 5 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220060001420 від 08 серпня 2019 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.3, 4 ст. 191, ч.ч.1,2 ст.366 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Пономаренко Н.І. вважала можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження. Зазначила, що обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання не вбачається.

Захисник Мишков Д.Є. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону, зокрема через неконкретність пред`явленого обвинувачення, не зазначенням потерпілої сторони та неповним зазначенням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченим.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожен окремо, підтримали клопотання захисника та просили повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків та виконання вимог КПК України.

Прокурор проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту заперечувала з посиланням на те, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання суд приходить наступного висновку.

Імперативними приписами чинного законодавства закріплено, що:

- у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. (ст.91 КПК України);

- обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПК України, у суді, за загальним правилом покладено на прокурора (ст.92 КПК України);

- державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п.3 ч.1ст.3 КПК України);

- обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п.13 ч.1ст.3 КПК України);

- обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (ч.4ст.110 КПК України);

- обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення Закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК України);

- законність і забезпечення права на захист є загальними засадами судочинства та кримінального провадження зокрема (ч.2 ст.63, п.п. 1, 6 ч.3 ст.129 Коституції України, п.2 ч.1ст.7 КПК України);

- законність забезпечується у тому числі тим, що прокурор зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч.2ст.9 КПК України);

- право на захист забезпечується зокрема тим, що обвинувачений має право знати у вчиненні якого злочину його обвинувачують (п.1 ч.2ст.42 КПК України);

- право на справедливий суд забезпечується у тому числі тим, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право зокрема бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п. «а» ч.3ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, фактичні обставини повинні чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованим обвинуваченням, оскільки в іншому випадку обвинувачений позбавляється права знати у чому він обвинувачується.

Згідно із п. 5, 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального акта є, зокрема, такі порушення вимог КПК України, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального акта. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному акті містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неконкретним.

Згідно із положеннями ст. 337 ч. 1 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків передбачених цією статтею.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі "Абрамян проти Росії" від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі "Камасінскі проти Австрії", № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" (ВП), № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня (2000) р. у справі "Матточіа проти Італії", № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Австрії" № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі "Даллос проти Угорщини", 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права - обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", п. 54, а також "Даллас проти Угорщини" п. 47).

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України , у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам статті 291 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

3. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

4. До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Судом встановлено, що обвинувальний акт в порушення ст. 291 КПК України не містить повного викладу фактичних обставин справи щодо події кримінального правопорушення, форми вини, мотиву та способу вчинення злочину, тобто не містить конкретного формулювання обвинувачення за ч.ч. 3,4 ст. 191, ч.ч. 1,2 ст. 366 КК України від якого має захищатися обвинувачений. З тексту обвинувального акту вбачається лише наявність викладу певних обставин, а не фактичних обставин кримінальних правопорушень. В пред`явленому обвинувачені міститься протиріччя в формулюванні суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину.

Так, з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191 КК України, має три форми: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

За змістом ст.191 КК України встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Разом з тим, з обвинувального акту не вбачається яким саме чином вищезазначені особи, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділи чужим майном, тобто неконкретизовані дії кожної особи, відносно якої пред`явлено обвинувачення. Не встановлена та не зазначена співучасть у інкримінованих злочинах передбачена розділом VI КК України. Не зазначено форму умислу та мотиви злочину.

Крім того, обвинувальний акт не містить відомості щодо потерпілого, потерпілих відповідно до п.3 ч.2 ст. 291 КПК України. Як вбачається з обвинувального акту, в результаті умисних спільних та узгоджених дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Державі в особі розпорядника бюджетних коштів Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради спричинено матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 314820,00 грн., Комунальному закладу «Лисичанська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Луганської області спричинено матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 357000,00 грн., Державному закладу Південноукраїнському національному педагогічному університету імені К.Д. Ушинського спричинено матеріальну шкоду на суму 198500,00 грн. Однак, в обвинувальному акті зазначено про відсутність потерпілих.

Таким чином, враховуючи те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, пред`явлене обвинувачення є неконкретним, не відповідає вимогам ст.20 КПК України щодо забезпечення права підозрюваних на захист. Крім того, неконкретність пред`явленого обвинувачення позбавляє суд можливості роз`яснити його суть відповідно до вимог ст.348 КПК України у разі призначення справи до судового розгляду.

Згідно вимог п.3 ч.3ст. 314 КПК України суд першої інстанції в підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, зокрема вимогам ст. 291 КПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для приведення його у відповідність з вимогами закону. При цьому суд також виходить з того, що відповідно до ст.338 КПК України прокурор наділений правом, а не обов`язком зміни обвинувачення в суді, у разі невикористання якого суд також буде позбавлений можливості прийняти остаточне рішення по справі в рамках неконкретно пред`явленого обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.291,314 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника – адвоката Мишкова Д.Є. про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220060001420 від 08 серпня 2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.3, 4 ст. 191, ч.ч.1,2 ст.366 КК України – повернути прокурору для приведення його у відповідність з вимогами закону.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Теслікова І.І.