Вирок № 83381579, 01.08.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1293/19

Номер провадження 1-кп/623/184/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Герцова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Рзаєвої І.С.,

за участю прокурора Козир М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018220320000709 від 16 липня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПП НОМЕР_1 , уродженця міста Люботин, Харківської області, українця, громадянина України, не є особою з інвалідністю, освіта - професійно-технічна, не одруженого, не судимого, пенсіонера, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2018 року, близько о 01 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або знаходячись під впливом наркотичних чи токсичних речовин, рухався по автошляху Київ-Харків-Довжанський, зі сторони міста Харків в напрямку міста Слов`янськ, Донецької області, зі швидкістю приблизно 82 км/год.

В процесі руху на 619 км.+300 м. автошляху водій ОСОБА_1 перед початком маневру ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, грубо порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 220-13/18 від 02 серпня 2018 року, внаслідок дорожньо-транспортної події у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів кісток лівої ноги, які по ступеню тяжкості відносяться до середньої тяжкості, по критерію тривалості розладу здоров`я, закритий вивих правого плеча, забійні рани кінцівок по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , яке відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №7/251 СЕ-19 від 26 березня 2019 року з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією та наслідками і виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем, перед початком маневру ліворуч з виїздом на смугу зустрічного руху повинен був переконатися, що даний маневр буде безпечним та він своїми діями не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та, виїхавши на зустрічну смугу руху, не впевнився у безпеці маневру та створив небезпеку для руху водію зустрічного автомобіля ВАЗ 21103, під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до виникнення даної дорожньо-транспортної події, що спричинило вищевказані наслідки. Для виконання вказаних вимог у водія ОСОБА_1 не було будь-яких перешкод технічного характеру, що спричинило вищевказані наслідки, що кваліфікується за частиною 1 статті 286 КК України.

В рамках кримінального провадження прокурором Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні 17 237 гривень 40 копійок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 .

До позову додано довідки з Ізюмської центральної міської лікарні від 27 листопада 2018 року №3418 та від 27 березня 2019 року, згідно змісту яких ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 16 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року, що складає 25 ліжко-днів, вартість становить 10323 гривні 32 копійки, з 19 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року, що складає 18 ліжко-днів, вартість становить 6914 гривень 08 копійок .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 286 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, цивільний позов визнав повністю.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за частиною 1 статті 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 не заперечував проти призначення покарання у виді обмеження волі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, пенсіонер, не одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога, в Ізюмському ОМВК не перебуває, не судимий, характеризується за місцем проживання посередньо, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського ОМВК, характеристика з місця проживання, інформація на особу, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середні.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Злочин, який вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесений до злочину невеликої тяжкості.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставини, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, добровільно відшкодовує потерпілому завдану йому шкоду, у потерпілого відсутні вимоги до нього, той факт, що він не судимий, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення середній, з урахуванням наведених вище обставин справи, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити покарання з застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Заявлений цивільний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Ізюмської центральної міської лікарні з 16 липня 2018 року по 10 серпня 2018 року, що складає 25 ліжко-днів, вартість становить 10323 гривні 32 копійки, з 19 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року, що складає 18 ліжко-днів, вартість становить 6914 гривень 08 копійок, всього 17 237 гривень 40 копійок.

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Згідно частини 3 даної статті, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З огляду на ці обставини, те, що обвинувачений визнає цивільний позов, прокурором надано докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, то наявні правові підстави для його задоволення.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судових автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз в сумі 8151 гривня 00 копійок, що проводилась судовими експертами Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешти, накладені згідно ухвал Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2018 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягають скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути їх власникам.

Керуючись статтями 50, 65-67, 75-76, частиною 1 статті 286 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, статтею 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, і призначити покарання у виді 2 (ДВА) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання у виді обмеженя волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 2 (ДВА) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Задовольнити цивільний позов прокурора Ізюмської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Ізюмської центральної міської лікарні 17 237 гривень 40 копійок (сімнадцять тисяч двісті тридцять сім) гривень 40 копійок в рахунок компенсації витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 (Ізюмська ЦМЛ - розрахунковий рахунок 31553283148516, ГУДКСУ Харківської області, код 02003304, МФО 851011).

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз №7/251СЕ-19 від 26 березня 2019 року в розмірі 1716 гривень 00 копійок, №973/18 від 14 грудня 2018 року в розмірі 6435 гривень 00 копійок, всього 8151 гривня 00 копійок, які підлягають перерахуванню до державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 8999987, Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, на автомобіль ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Речові докази - автомобіль ВАЗ 21150, реєстраційний номер НОМЕР_2 , чорного кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_4 , повернути потерпілому ОСОБА_2 , автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зеленого кольору, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 , відео-реєстратор, в якому встановлено флеш-карту пам`яті, який має напис «Model NO:A6», який було встановлено на дзеркалі заднього виду в автомобілі ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов