Ухвала суду № 83381199, 31.07.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10124/19 Провадження № 1-кс/638/3172/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Слідчого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря Котяш Н.В.,

прокурора Степанової А.А.

розглянувши клопотання старшого слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Жижиної А.М., погодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області А.А. Степановою, поданого в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220480002559 від 03.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції Жижина А.М. звернулась до суду із клопотанням про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків.

В обґрунтування клопотання слідчим вказано про те, що у провадженні СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220480002559 від 03 липня 2019 року за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України - зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, вчинене грубою осіб відносно неповнолітньої особи.

В ході першочергових слідчих дій було вилучено важливі речові докази, які мають бути направлені для проведення необхідних судових експертиз, для чого необхідно отримати біологічні зразки підозрюваного ОСОБА_1 для порівняльного дослідження.

Для цього 03.07.2019 прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Степановою А.А. було винесено в порядку ст. 245 КПК України постанову про відбирання зразків нігтів підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення необхідних судових експертиз, в тому числі і молекулярно-генетичних.

Однак підозрюваний ОСОБА_1 , якому було надано копію вказаної постанови, відмовився від добровільного надання зразків, у зв`язку із чим слідчий звернулась до суду із розглядуваним клопотанням.

У судовому засіданні прокурором було підтримано клопотання та наголошено на необхідності отримання біологічних зразків підозрюваного, що може підтвердити або спростувати його причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.

Підозрюваний та його захисник у судове засідання не з`явились, повідомлялись про проведення судового засідання у встановленому законом порядку, про причини неявки суд у встановленому законом порядку не повідомлено. Неявка вказаних осіб, згідно ч.4 ст.163 КУпАП, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до вимог ч.3 ст.245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Статтею 160 КПК України сторонам кримінального провадження надано право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

За ч.6 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Слідчим суддею встановлено, що 03.07.2019 прокурором Степановою А.А. винесено постанову про відібрання зразків для проведення експертизи - постановлено відібрати зріз нігтьових пластин з правої та лівої рук підозрюваних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно протоколу від 03.07.2019, ОСОБА_1 відмовився від процедури відібрання біологічних зразків. Крім того, згідно протоколу допиту підозрюваного, ОСОБА_1 із посиланням на ст. 63 Конституції України відмовився давати показання.

Вирішуючи питання про співвідношення права обвинуваченого не свідчити проти себе та досягнення цілей ефективного досудового розслідування та доступу потерпілої до правосуддя, суд враховує наступне.

Приписи ст. 241 КПК України регламентують порядок освідування особи.

Зокрема, положеннями ч. 4 зазначеної норми процесуального права при освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров`я.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання у його особисте сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Слід зазначити, що положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 25.12.1993 року у справі «Функе проти Франції» зазначив, що не можливо здійснення по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою доказів, які згодом буде покладено в основу її обвинувачення.

За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов`язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.

Проте, ЄСПЛ допускає можливість здійснення примусового отримання зразків для дослідження, водночас регламентуючи чіткі умови та порядок здійснення такого втручання, наголошуючи, що отримання біологічних зразків можна проводити тільки за розпорядженням уповноваженої на це посадової особи, його може робити тільки акредитований лікар, котрий вправ відмовитися від виконання аналізу з огляду на виняткові причини медичного характеру. Згідно практики ЄСПЛ обов`язковою умовою отримання біологічних зразків є проведення його акредитованим лікарем, оскільки такі маніпуляції потребують спеціальних медичних знань.

Під біологічними зразками для проведення експертизи розуміють різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо). Відомо, що їх примусове відібрання потребує обов`язкового залучення відповідного спеціаліста.

При цьому, необхідно передбачити можливість здійснення примусового відібрання біологічних зразків, які потребують порушення анатомічної цілісності тканин організму за умови отримання попереднього висновку лікаря про можливість здійснення примусового відбору зразків, або проведення судово-медичної експертизи. Виключно за таких умов, отримання біологічних зразків, що потребує порушення анатомічної цілісності тканин організму чи різного роду медичних маніпуляцій може бути визнано виправданим в розумінні практики ЄСПЛ.

Біологічні зразки у підозрюваного як зазначено у клопотанні вилучаються з метою встановлення причетності його до вчинення злочину, що суперечить положення ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», адже право не свідчити проти себе має будь-яка особа. Біологічні зразки особи, згідно рішення Європейського Суду з прав людини (справа «Яллох про Німеччини»), можуть бути отримані поза їх згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.

Слідчий у своєму клопотанні просить суд надати дозвіл на відібрання біологічних зразків підозрюваного ОСОБА_1 , а саме зразки крові, слини, мазки з полового члена та нігтьових пластин підозрюваного.

В ч.2 ст.11 КПК України заборонено під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Отже, здобуття доказу можливої причетності особи до злочину лише на підставі наданих такою особою біологічних зразків суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене вважаю, що у задоволенні клопотання слідчого щодо примусового відібрання біологічних зразків у підозрюваного слід відмовити, оскільки його задоволення призведе до необґрунтованого порушення прав людини.

У зв`язку із викладеним, слідчий суддя вважає, що клопотання є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 7-9, 160-166, 241, 245, 372, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого капітана поліції Жижиної А.М., погодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області А.А. Степановою, поданого в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220480002559 від 03.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, про надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Шишкін