Рішення № 83375038, 18.07.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13462/16-а

Провадження № 2-а/344/438/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бородовського С.О.,

з участю секретаря Кондратів Х.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кучкуда П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішень, -

встановив:

в позові вказано, що рішенням відповідача від 14/07/2014 д/с №23 порушено дисциплінарну справу щодо позивача; рішенням відповідача від 06/08/2014 д/с №23/12 притягнено позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з виключенням з єдиного реєстру адвокатів України. В якості підстав позову позивачем вказано, що: відповідач не звернувся до позивача про отримання письмового пояснення до прийняття рішення від 14/07/2015 д/с №23, а тому позивач вважає зазначене рішення незаконним; відповідач не повідомив позивача про засідання щодо вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо позивача; з незаконності рішення відповідача від 14/07/2015 д/с №23, на думку позивача, випливає незаконність рішення від 06/08/2014 д/с №23/12; рішення відповідача від 06/08/2014 д/с №23/12, на думку позивача, є незаконним з підстави проведення засідання відповідача без доказу завчасного повідомлення позивача про проведення засідання, що не забезпечило змагальність позивачу. Позивач просив суд про визнання протиправними та скасування рішення від 14/07/2014 д/с №23, рішення від 06/08/2014 д/с №23/12.

30/09/2015 постановлено ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, якою постанову Івано-Франківського міського суду від 16/03/2015 в справі №344/12227/14-а скасовано і провадження в справі закрито.

01/06/2016 ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Івано-Франківського міського суду від 06/11/2015 та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 25/12/2015 скасовано, провадження в справі за позовом позивача до відповідача про визнання рішень незаконними та їх скасування закрито.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22/02/2017 скасовано ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01/12/2016 про закриття провадження №344/13462-16-а.

16/03/2015 рішенням Івано-Франківського міського суду ухвалено рішення за позовом позивача до відповідача про оскарження ним рішень відповідача від 14/07/2014 д/с №23 та від 06/08/2014 д/с 23/12, яким відмовлено в позові.

В судовому засіданні 17/07/2019 позивач підтримав позов з підстав, що в ньому зазначені та надав перед судом пояснення про те, що: окрема ухвала не є підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача, відповідач не звертався до позивача про надання пояснення, відповідно до Регламенту відповідача позивач не повідомлений у строк за 5 днів до проведення засідання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження, стягнення накладено незаконно, платіжний документ про оплату послуг підприємства зв?язку відповідачем щодо надіслання кореспонденції позивачу не свідчить про отримання ним відповідної кореспонденції; заперечення з приводу здійснення дій від імені та в інтересі померлої особи позивач перед судом не надав.

17/07/2019 позивач подав суду заяву про продовження розгляду і вирішення справи без його участі, позов підтримав з підстав, що в ньому зазначені.

В судовому засіданні 18/07/2019 представник відповідача заперечив позов та надав перед судом пояснення про те, що: позов позбавлений правових підстав, його положення суперечать положенням законодавства про адвокатуру, інформація про фактичні обставини та їх правова оцінка в позові перекручена; 27/05/2013 позивач уклав договір про правову допомогу з клієнткою на прізвище ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, однак 19/06/2013 позивач звернувся до суду про видачу копії судового рішення, ухвали та виконавчого листа через 10 місяців і 10 днів після смерті клієнтки; позивач подав від імені померлої клієнтки та в її інтересі позов, при цьому позивач знав, що його повноваження представника припинені у зв?язку зі смертю клієнта; 18/06/2013 позивач склав від імені померлої клієнтки заяву про видачу виконавчого листа, яку 19/06/2013 подав до суду; 08/07/2013 позивач власноручно підготував заяву для ОСОБА_3 , що є донькою померлою клієнтки ОСОБА_2 про заміну сторони ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; 03/06/2014 постановлено окрему ухвалу щодо позивача за його незаконні дії щодо дії без повноважень, в інтересі особи, яка вже померла, правосуб?єктність, якої припинена. Також представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що він особисто проводив перевірку обставин за окремою ухвалою щодо позивача та особисто 02/07/2014 направив позивачу вимогу про надання ним пояснень і доказів, крім цього представник відповідача особисто спілкувався з позивачем і повідомив його про засідання КДК щодо розгляду матеріалів за окремою ухвалою, позивач знав про окрему ухвалу, він також її оскаржив, представник відповідача особисто склав довідку за результатом перевірки обставин за окремою ухвалою про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях позивача, ним було викликано позивача на засідання КДК щодо розгляду питання про накладення дисциплінарного стягнення, положенням ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено розгляд довідки та матеріалів дисциплінарної справи, рішення про розгляд справи про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було надіслано позивачу поштою, позивачу було відомо про засідання відповідача 24/07/2014 щодо розгляду дисциплінарного провадження, листом від 24/07/2014 позивач особисто повідомив відповідача про те, що він не прибуде в засідання щодо розгляду дисциплінарної справи, оскільки прийматиме участь в судовому засіданні, отже позивач особисто повідомив відповідача про те, що йому відомо про засідання відповідача щодо розгляду дисциплінарної справи щодо позивача, засідання відповідача було відкладено на 06/08/2014 і повідомлено позивача про цю обставину, також відповідач звернувся до судової установи, про свою участь в засіданні якої позивач повідомив відповідача, на що отримано відповідь про те, що на час запланованого розгляду дисциплінарної справи щодо позивача він не приймав участь в будь-якому судовому засіданні, отже позивач заздалегідь знав про те, що він повідомляє відповідачу неправдиву інформацію про неможливість своєї явки в засідання відповідача щодо розгляду дисциплінарної справи, позивач не перебував в судовому засіданні на час початку розгляду дисциплінарної справи і не подав доказу наявності у нього поважних причин для не прибуття в засідання відповідача.

Крім цього представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що позивач безпідставно надав пояснення про порушення відповідачем Регламенту, оскільки позивач умисно подає суду інформацію про зміст Регламенту, яка не відповідає дійсності, позивач спотворює зміст Регламенту, оскільки положення Регламенту не надають йому прав, які він вигадав. Так, положеннями Регламенту передбачено, що дисциплінарна справа щодо адвоката розглядається на засіданні відповідача про розгляд такої справи. До засідання про безпосередній розгляд дисциплінарної справи відповідач здійснює перевірку відомостей щодо обставин дисциплінарних скарг, порушує дисциплінарну скаргу і призначає засідання щодо її розгляду по суті. Отже дія відповідача про порушення дисциплінарного провадження належить до його дискреційних повноважень, що спрямовано на організацію засідання щодо безпосереднього розгляду скарги. Дисциплінарне стягнення накладається за результатами розгляду скарги по суті, а не за результатами порушення дисциплінарної справи. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відкриття дисциплінарної справи не може бути оскаржено, а зазначена дія здійснюється у порядку, що передбачений законом виключно для вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарного провадження. При цьому розгляд дисциплінарної справи становить собою окрему самостійну стадію і регулюється окремою правовою нормою, що міститься в ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідне засідання є організаційним, внутрішнім питанням діяльності відповідача. Тому посилання позивача на положення Регламенту відповідача щодо не виклику та не повідомлення його про засідання щодо відкриття чи відмову у відкритті провадження не засновано на правовому регулюванні відповідних відносин, а є вигаданим. Право участі адвоката в засіданні відповідача, відповідно до Регламенту відповідача та положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забезпечується тільки на засіданні щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення. Відповідно до положення ст. ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідачу надавалась можливість бути присутнім в засіданні відповідача щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення. Отже його участь у відповідному засіданні можлива, але не обов?язкова. Неможливість проведення засідання щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та накладення дисциплінарного стягнення на нього без його прибуття у відповідне засідання законодавством не передбачена. Відповідач не позбавлений права на розгляд питання щодо вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення без участі позивача. Отже позивача не було позбавлено можливості прибути в засідання відповідача щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення. Він самостійно з власної волі і без належних поважних причин уникнув засідання відповідача щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення. Тому правові наслідки не прибуття позивача в засідання відповідача щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення покладаються виключно на позивача. Відповідно до ч. 2 абзацу 2, 3 ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач, у разі неможливості особисто прибути в засідання відповідача щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, мав право подати відповідачу письмові пояснення та докази для розгляду відповідачем. Однак він не надав відповідачу будь-яких пояснень та доказів, при цьому він знав про встановлення підстав для відкриття дисциплінарного провадження, мав неодноразове спілкування з представником відповідача про встановлення таких підстав і призначення розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до абзацу 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» неявка адвоката на засідання відповідача щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення не перешкоджає розгляду відповідного питання. У разі повторної неявки на засідання відповідача відповідач здійснив розгляд дисциплінарної справи без участі позивача. Так позивач не мав поважних причин для не прибуття в перше засідання, яке було відкладено, а про наявність поважних причин для не прибуття в повторне засідання взагалі не повідомив відповідача. Також позивач не подав відповідачу будь-яких клопотань щодо його участі в повторному засіданні відповідача. 24/07/2014 проведено перше засідання по суті розгляду дисциплінарної справи щодо позивача. 06/08/2014 проведено повторне засідання по суті розгляду дисциплінарної справи щодо позивача. В ч. 2 абзаці 4 ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право відповідача розглянути дисциплінарну справу без участі адвоката, у разі його повторної неявки. Свідоме ігнорування позивачем засідань відповідача, не надавати пояснень щодо суті дисциплінарного провадження є тактикою позивача для того, щоб хоча б з формальних підстав поставити під сумнів рішення відповідача, оскільки в позові і в усних поясненнях позивача перед судом не вказано на наявність у нього будь-яких заперечень по суті дисциплінарного провадження. В серпні 2014 позивач подав до суду позов щодо оскарження рішень відповідача, що є додатковим доказом того, що позивачу було відомо про триваюче дисциплінарне стягнення та про ухвалення відповідачем рішення. Позивач не надав суду жодного пояснення щодо суті дисциплінарної справи, а оскаржив рішення відповідача, одне з яких, про відкриття провадження, яке взагалі не підлягає оскарженню, щодо якого вже існує не скасоване судове рішення, друге з яких не заперечено позивачем жодним арґументом по суті зловживань позивача і порушень Правил адвокатської етики. 24/07/2014 позивач повідомив відповідача про оскарження ним рішення відповідача про відкриття дисциплінарного провадження і про те, що 25/07/2014 він не прибуде на засідання щодо розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Отже позивач знав про відкриття дисциплінарного провадження і, про засідання відповідача щодо розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім цього повідомлення підприємства зв?язку однозначно підтверджує повідомлення позивача про засідання відповідача щодо розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності. При цьому станом на 18/06/2013 позивач точно знав, що особа, від імені та в інтересі якої він звертається до суду померла, а її правосуб?єктність, процесуальна та матеріально-правова правоздатність припинена на підставі закону. Звернення до суду від імені та в інтересі померлої позивач здійснив через 10 місяців і 10 днів після її смерті. Позивач оскаржив окрему ухвалу суду щодо його зловживань від імені, в інтересі та в якості представника померлої позивачки ОСОБА_2 і теж вже після смерті. Позивач пропустив усі можливі строки оскарження за його позовами.

Також представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що Львівським апеляційним адміністративним судом відмовлено позивачу про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і вказано на необхідність оскарження судової ухвали в касаційному порядку. Тому позивач позбавлений права оскаржувати рішення відповідача про відкриття дисциплінарного провадження і з цієї підстави.

20/06/2017 представником відповідача подано письмове заперечення позову, в якому вказано на наявність компетенції відповідача щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

Судом встановлено наступні обставини.

14/07/2014 ухвалено рішення відповідача Д/с №23, яким порушено дисциплінарну справу стосовно позивача і призначено її розгляд на 25/07/2014 на 10.00 годину за адресою відповідача.

06/08/2014 ухвалено рішення відповідача д/с №23/12, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням із Єдиного реєстру адвокатів. Рішення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або суду протягом 30 днів.

Підставами прийняття рішення зазначено ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 19/06/2013 позивач, в якості представника ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про видачу копії постанови Івано-Франківського міського суду від 13/08/2012, копії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду, виконавчий лист. 24/04/2014 позивач в якості представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

В рішенні відповідача від 06/08/2014 д/с №23/12 в якості правової підстави для його ухвалення вказано, що на підтвердження повноважень позивач як представник ОСОБА_2 надав самостійно виготовлений ордер ІФ №000,117 від 27/05/2013. При цьому відповідно до п. 20 Положення про ордер та порядку ведення реєстру ордерів від 17/12/2012 №36 самостійне виготовлення ордерів адвокатами могло бути здійснено виключно до 01/04/2012. В такий спосіб відповідачем встановлено невиконання позивачем обов?язків адвоката і рішення адвокатського самоврядування.

Рішенням відповідача від 06/08/2014 д/с №23/12 встановлено грубе порушення позивачем присяги адвоката, ст. 26 Правил адвокатської етики, неналежного виконання обов?язків адвоката, передбачених ч. 1 п.п. 1, 5 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», невиконання рішень органів адвокатського самоврядування, не надання пояснень щодо інформації за окремою ухвалою Івано-Франківського міського суду, порушення вимог ст. 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 237, 238 ЦК України. Під час накладення дисциплінарного стягнення враховано відношення позивача до вчиненого дисциплінарного проступку, обставини дисциплінарного проступку, особу позивача.

12/10/2016 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду залишено без задоволення заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30/09/2015 в справі за позовом позивача до відповідача про визнання протиправними та скасування рішень.

18/06/2013 позивач склав заяву в якості представника ОСОБА_2 на ім?я Івано-Франківського міського суду про видачу виконавчого листа в справі №0970/10538/2018.

18/06/2013 позивач склав заяву в якості представника ОСОБА_2 на ім?я Івано-Франківського міського суду про видачу копії постанови в справі №0970/10538/2018.

09/07/2013 на ім?я Івано-Франківського міського суду подано заяву від імені доньки ОСОБА_2 про заміну сторони провадження, яку за поясненням відповідача складено особисто позивачем.

Відповідно до свідоцтва про смерть № 168793 від 17/06/2013 ОСОБА_2 померла 17/06/2013.

03/06/2014 постановлено окрему ухвалу Івано-Франківського міського суду, якою доведено до відома відповідача звернення позивача до суду 24/04/2014 з позовом від імені ОСОБА_2 за тих обставин, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

02/07/2014 відповідач склав на ім?я позивача звернення про надання письмових пояснень та копій документів за окремою ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03/06/2014.

18/06/2014 позивач склав і подав апеляційну скаргу на окрему ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03/06/2014.

Доказу скасування окремої ухвали суду не надано.

Відповідно до ст. 129 Конституції України обов`язковість судового рішення проголошено в якості однієї із засад правосуддя.

Отже відповідач був зобов?язаний здійснити перевірку обставин, що викладені в окремій ухвалі.

11/07/2014 відповідачем складено довідку про результати перевірки окремої ухвали Івано-Франківського міського суду від 03/06/2014.

14/07/2014 відповідачем складено протокол №10 засідання дисциплінарної палати, відповідно до якого ухвалено рішення про порушення дисциплінарної справи щодо позивача та призначено засідання щодо її розгляду на 25/07/2014 на 10.00 годину.

14/07/2014 відповідачем складено повідомлення на ім?я позивача про надіслання йому копії рішення відповідача від 14/07/2014.

15/07/2014 підприємством зв?язку видано платіжний документ про прийняття поштового відправлення.

Відповідно до реєстру згрупованих поштових відправлень від 15/07/2014 повідомлення відповідача від 14/07/2014 направлено за адресою проживання позивача АДРЕСА_1 .

В позовній заяві позивача вказано його місце проживання АДРЕСА_1 .

24/07/2014 позивач подав відповідачу повідомлення про те, що він не прибуде в засідання відповідача щодо розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності. В повідомленні вказано, що позивач оскаржив рішення відповідача від 14/07/2014 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

25/07/2014 відповідачем складено протокол засідання дисциплінарної палати яким засідання щодо розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відкладено і надано йому повторну можливість особисто прибути в засідання та надати пояснення, докази і спростовування.

25/07/2014 складено і направлено повідомлення на ім?я позивача за його адресою щодо відкладення розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на 11.00 годину 06/08/2014.

25/07/2014 відповідач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із запитом про те чи приймав участь позивач в судовому засіданні час проведення засідання відповідача щодо розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до журналу судового засідання від 25/07/2014 перерву в засіданні оголошено о 09.43 годині, звукозапис завершено о 09.46 годині.

Таким чином на час початку засідання відповідача 25/07/2014 позивач не перебував в судовому засіданні, мав можливість повідомити відповідача про свій намір прибути чи не прибути в засідання відповідача.

06/08/2014 складено протокол засідання відповідача №12, в якому зазначено на ухвалення рішення відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

29/01/2015 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури відмовила позивачу в його скарзі на рішення відповідача №д/с 23 від 14/07/2014 про порушення щодо позивача дисциплінарної справи.

В рішенні відповідача №д/с 23 від 14/07/2014 про порушення щодо позивача дисциплінарної справи вказано на альтернативний порядок його оскарження. Відповідачем самостійно обрано бажаний ним спосіб оскарження зазначеного рішення. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури 29/01/2015 ухвалила рішення за скаргою позивача. Отже позивач використав право на оскарження рішення відповідача №д/с 23 від 14/07/2014 та отримав рішення щодо правових підстав його оскарження.

Крім цього, оскільки Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури 29/01/2015 ухвалила рішення за скаргою позивача на рішення відповідача №д/с 23 від 14/07/2014 про порушення щодо позивача дисциплінарної справи, тому він міг виключно оскаржити рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 29/01/2015 і вичерпав право на оскарження рішення відповідача від 14/07/2014.

Повторне подання позивачем скарги на рішення відповідача від 14/07/2014 є формою зловживання позивачем правом, оскільки не засновано на законі.

Зазначений висновок також підтверджується рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29/01/2015, в якому вказано на способи його оскарження.

Так в ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборонено зловживання правами, що передбачені положеннями Конвенції.

Поняття «зловживання» представлене в статті 17 та статті 35§ 3 (a) (зловживання правом на індивідуальне звернення). Вона посилається на своє звичайне значення відповідно до загальної теорії права, а саме - шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене (Miroпubovs і інші проти Латвії, §§ 62 та 65; S.A.S. проти Франції [ВП], § 66).

Отже право на одночасне або повторне оскарження одного і того ж рішення не гарантовано позивачеві. Наявність рішення вищестоящого органу про перегляд рішення нижчестоящого органу, що ухвалено саме за заявою і вибором позивача позбавляє його права порушувати повторний розгляд питання щодо якого вже ухвалено остаточне рішення, оскільки такі дії позивача є порушенням ним принципу юридичної визначеності. Перегляд рішень регіональних КДК Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури встановлений законом, а тому Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури реалізувала юрисдикційну функцію за зверненням позивача щодо рішення відповідача, отже вона діяла як «суд, встановлений законом» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином позивач реалізував право на оскарження рішення відповідача щодо відкриття дисциплінарного провадження. Вже існує рішення органу, якому законом надано право на перегляд рішення відповідача щодо відкриття дисциплінарного провадження по суті скарги позивача.

Отже до цього суду, відповідно до положень законодавства позивач міг оскаржити виключно рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

08/08/2014 відповідачем направлено позивачу копію рішення відповідача від 06/08/2014 д/с 23/12, яке ним особисто отримано 13/08/2014.

Отже відповідач направляв позивачу повідомлення про виклик в засідання відповідача та копії рішень щодо розгляду відповідних питань. При цьому позивач на власний вибір обирав приймати чи не приймати відповідні повідомлення відповідача.

Таким чином негативні наслідки від не прийняття позивачем повідомлень відповідача повністю покладаються на позивача, оскільки залежать від його поведінки, а не від виконання відповідачем його обов?язків.

Крім цього зміст матеріалів даного судового провадження однозначно вказує на те, що позивач приймав повідомлення судових установ, які йому направлено у цій справі за адресою, яку також використовував відповідач для повідомлення позивача про засідання відповідача у спірний період.

Тому позивач вправі приймати чи відмовлятись від прийняття повідомлень, однак він не вправі використовувати в якості арґументу незаконності дій відповідача неприйняття собою повідомлень відповідача, що були надіслані відповідачем у спосіб, який передбачений законом. Відповідач не має будь-якої можливості вплинути на позивача для прийняття ним кореспонденції від відповідача.

15/07/2014 відповідач надіслав позивачу повідомлення рекомендованим листом про розгляд дисциплінарної справи на адресу позивача.

24/07/2014 позивач подав звернувся до відповідача із повідомленням про те, що ним оскаржено рішення відповідача про порушення дисциплінарної справи до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, повідомив відповідача про те, що не з?явиться на засідання щодо розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності у зв?язку із наміром відвідати судове засідання.

25/07/2014 відповідач повторно повідомив позивача про його засідання на 06/08/2014 та про виклик позивача в засідання. Однак позивач не з?явився в повторно призначене засідання відповідача, не повідомив про причини неявки, про наявність доказів щодо поважності таких причин.

Отже в спірний період притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності позивач та відповідач активно спілкувались з приводу порушення дисциплінарного провадження та виклику позивача на два засідання відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і накладення дисциплінарного стягнення.

Крім цього в рішенні відповідача щодо порушення позивачем його обов?язків, у зв?язку з чим було накладено дисциплінарне стягнення також вказано на не виконання ним рішень органу адвокатського самоврядування.

27/05/2013 позивач та ОСОБА_2 склали витяг з договору від 27/05/2013.

27/05/2013 позивач як представник ОСОБА_2 видав самостійно виготовлений ордер ІФ №000,117 від 27/05/2013 про представництво ОСОБА_5 . В . в судових установах України.

Видання зазначеного ордеру із порушенням встановленого органом адвокатського самоврядування порядку визнано відповідачем порушенням рішення органу адвокатського самоврядування.

Отже відповідач реалізує дисциплінарну функцію щодо адвокатів відповідного регіону, на підставі закону самостійно вирішує порушення адвокатом дисциплінарних правил, присяги адвоката, правил адвокатської етики, обов?язків адвоката, що передбачені законом і галузевими нормативно-правовими актами.

Судова установа не може замінити відповідача у його компетенції щодо реалізації відповідачем дисциплінарної функції. До компетенції суду належить лише встановлення обставин порушення відповідачем його прав та обов?язків у спірних відносинах сторін.

Щодо порушення відповідачем прав позивача позивач не надав суду будь-яких пояснень чи доказів. Заперечення позивача щодо рішення відповідача засновано на власному довільному тлумаченні позивачем процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а не на спростуванні встановлених відповідачем обставин вчинення позивачем дій щодо порушення положень законодавства.

Разом з цим у рішенні відповідача щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення детально і обґрунтовано викладено обставину вчинення позивачем дії за обставин відсутності у нього будь-якої можливості діяти в якості представника особи, яка померла і про що у позивача була однозначна інформація.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Таким чином позивач зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Відповідно до ст. 7 Правил адвокатської етики від 17.11.2012 адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Відповідно до ст. 11 Правил адвокатської етики від 17.11.2012 зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов`язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування.

Відповідно до п. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Після смерті ОСОБА_2 не могло бути подано заяв від її імені, в її інтересі, її правоздатність припинена законом. У померлої особи відсутні будь-які права. Після смерті довірителя, до заміни сторони провадження на правонаступника не могло бути вчинено жодної дії від імені ОСОБА_2 .

В ст. 26 ЦК України визначено обсяг правоздатності фізичної особи, правоздатність померлої особи припинилась з її смертю, а тому вона не є суб?єктом будь-яких матеріальних чи процесуальних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Таким чином повноваження представника є похідними від прав суб?єкта цивільних відносин, якого він представляє, оскільки представник дії від імені, в інтересі, за дорученням і за рахунок довірителя. Права і обов?язки померлої особи трансформуються на підставі правових норм інституту правонаступництва в права визначеного законом іншого суб?єкта відносин, а не продовжуються реалізовуватись представником. Трансформація прав на підставі інституту правонаступництва здійснюється в порядку, у спосіб та з правових підстав, що передбачені законом, а не за бажанням позивача.

Отже до обов?язків позивача належало дотримання положень законодавства про представництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Отже компетентний орган компетентним складом ухвалив рішення про порушення дисциплінарної справи щодо позивача.

Позивачем не доведено перед судом порушення відповідачем положень законодавства про повноваження щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу має право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

Отже адвокат має право бути присутнім на засіданні відповідача, але його участь не визнана законом обов?язковою.

У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Так позивач не використав свого права на надання відповідачу пояснень. При цьому відповідач використав його право на оскарження рішення відповідача щодо відкриття дисциплінарного провадження.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.

Таким чином повторна не явка позивача на засідання відповідача визначена законом в якості правової підстави для проведення засідання без його участі.

Будь-яких заперечень щодо повноважності складу відповідача на засіданні щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відсутності чи наявності кворуму тощо позивач суду не подав.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином суд розглядає спір виключно з підстав позову, що вказані в письмовій позовній заяві. У позивача було право на заняття адвокатською діяльністю. Отже йому відомий його обов?язок визначити усі правові підстави звернення до суду в письмовій позовній заяві, які у свою чергу визначають обсяг доказування та перелік доказів.

В ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказано, що рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

Отже рішення відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача містить належну мотивацію, засновано на належних правових підставах.

Жодного заперечення щодо суті рішення відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача позивач в позові не вказав.

В судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що з часу розгляду даного спору і в судовому засіданні даного складу суду позивач жодного разу не заперечив рішення відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача в частині наявності правових підстав для накладення на нього дисциплінарного стягнення.

В ст. 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказано, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципі обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування.

Так однією із підстав рішення відповідача про накладення на позивача дисциплінарного стягнення вказано порушення позивачем рішення органу адвокатського самоврядування щодо форми ордеру на право здійснювати адвокатську діяльність.

Таким чином і у зазначеній частині рішення відповідача містить належну мотивацію щодо реалізації відповідної компетенції відповідача щодо позивача.

В ст. 2 КАС України змагальність сторін визначено в якості загальної засади адміністративних процесуальних відносин.

Відповідач однозначно довів перед судом правові підстави для ухвалення ним оскаржуваних позивачем рішень.

Позивачем не спростовано доводи відповідача, що вказані ним в оскаржуваних рішеннях, зазначені в письмовому поясненні відповідача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

ухвалив :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішення від 14/07/2014 д/с «23, рішення від 06/08/2014 д/с №23/12, відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.