Рішення № 83371413, 18.07.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2084/19

Провадження № 2/210/1354/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" липня 2019 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, посилаючись на те, що він протягом періоду з 01.05.2001р. по 31.12.2009 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем, а саме працював підземним кріпильником та підземним прохідником в Шахтоуправлінні з підземного видобутку руди (дільниця № 35, шахта «Проходческая») КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», де виконував роботи в підземних умовах, що характеризувались наявністю шкідливих факторів з перевищенням ГДК.

Згідно Санітарно гігієнічної характеристики умов праці вих. №867/4.6-7 від 19.11.2018р., що підготовлена Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.02.2019р., який затверджений Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, підставою для встановлення в позивача професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: РУ імені Кірова (шахта імені Артема) з 12.10.1999р. по 30.04.2001р., де він працював підземним кріпильником та де також умови праці не були безпечними.

Правонаступником частини РУ ім.. Кірова, до якого входила шахта ім.. Артема , є ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг», оскільки згідно з п.п. 1.1. -2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», зокрема, шахта ім. Артема, на якій позивач працював, було передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Після передачі вказаної шахти до підприємства-Відповідача, позивача було звільнено за переводом до Відповідача (запис № 28 в моїй трудовій книжці), отже саме Відповідач повинен відповідати за шкоду заподіяну його здоров`ю під час роботи на шахті ім. Артема.

Слід зазначити, що як вбачається з тексту Санітарно гігієнічної характеристики умов праці вих. №867/4.6-7 від 19.11.2018 підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, на робочих місцях позивача на підприємстві Відповідача було допущено перевищення ГДК за такими шкідливими виробничими факторами:

1)підземний кріпильник (період роботи з 12.10.1999р. по 30.04.2001р.): пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10-70% в повітрі робочої зони в 1,15 рази перевищує ГДК; шум (нормативне значення - 80 дБА, фактичне - 86дБА); показники важкості праці: (зокрема, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну: нормативне значення - 30 кг; фактично -80кг);

2)підземний кріпильник (період роботи з 01.05.2001р. по 17.11.2003р.): показники мікроклімату (зокрема, відносна вологість фактично - 93% при нормі 30-80%); шум (фактично - 106дБА, норма-80дБА); показники важкості праці (зокрема, при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу): фактично - 56,1 кг, норма - 45 кг.)

3)підземний прохідник (за період роботи 17.11.2003р. по 31.12.2009р.): пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10-70% в повітрі робочої зони в 3,8 рази перевищує ГДК; вібрація локальна, непостійна (фактично - 113дБ, при нормі -112дБ); показники важкості праці (зокрема, при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу): фактично - 56,1 кг, норма - 45 кг.)

Зазначає, що він отримав такі професійні захворювання:

- радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими стаико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинними синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). М54.1;

- вегетитивно-сенсорна полінейропатія рук помірно виражена з периферичним ангіодистонічним синдромом, частими акроангвоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозами ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня).G62.8.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.02.2019р., затвердженим Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці Дніпропетровської області, встановлено, що професійні захворювання в мене виникли внаслідок того, що під час роботи на підприємстві Відповідача, він підпадав під вплив підвищених концентрацій шкідливих виробничих факторів (п.п. 16-17 Акту).

Отже, вищенаведеним повністю підтверджується, що Відповідач у справі не створив належні та безпечні умови праці на моїх робочих місцях, внаслідок чого позивач отримав професійні захворювання, що призвело до встановлення йому втрати працездатності в значному розмірі, а саме 60 %, та третьої групи інвалідності, у досить молодому віці (50 років), що підтверджую довідками МСЕК серії 12 ААА № 054457 від 25.03.2019р. та серії ААБ № 017146 від 25.03.2019р.

З вини Відповідача позивачеві заподіяна також моральна шкода, що підтверджується, окрім вищенаведених доказів, ще й тим, що внаслідок отриманих професійних захворювань його постійно турбує біль в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс і нижні кінцівки, більше в ліву, що посилюється при рухах та після фізичних навантаженнях, біль та оніміння в кистях, підвищену чутливість їх до холоду, побіління пальців рук, судоми в литкових м`язах та м`язах передпліч, частіше в нічний час, біль та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднену ходу.

У зв`язку з поганим самопочуттям позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, в підтвердження чого надаю копії відповідних медичних виписок.

Також, внаслідок отриманих професійних захворювань, було порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Раніше позивач вів активний спосіб життя: влітку працював на дачі, їздив з друзями на риболовлю та полювання, а тепер такі види відпочинку та діяльності доставляють мені біль та дискомфорт. Зазначає, що йому також приходиться докладати додаткові зусилля для того, щоб виконувати чоловічу роботу вдома та на дачній ділянці, внаслідок чого в нього виникають конфлікти в родині. У віці 50 років позивач залишився без роботи, відчуває себе тягарем для своєї родини, що постійно пригнічує його. Крім того, тривалий процес лікування захворювань, пов`язаних з виробництвом, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані поганим самопочуттям, особливостями лікування та тими незручностями, що існують у сучасних лікарнях.

Внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному станах, що позбавляє можливості приділяти належну увагу своїй родині. Вважає, що глибина його душевних страждань викликана, окрім вказаного, також безвідповідальною та недобросовісною поведінкою Відповідача по відношенню до нього, оскільки він тривалий час належним чином виконував свої трудові обов`язки, забезпечуючи ціною власного здоров`я безперервну роботу та прибуток підприємства, яке в свою чергу не виконувало свій обов`язок по створенню безпечних умов праці, знехтувало та завдало шкоди його здоров`ю.

На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає душевного болю та страждань, яке він оцінює в розмірі моральної шкоди в 150 000,00 грн.

Просить стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, та понесені ним судові витрати - витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Ухвалою суду від 19.04.2019 р. вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши 24.05.2019 р. копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання відповідачем, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду за вх. №10752, 31.05.2019р. тобто в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 19.04.2019р., відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що предметом позовних вимог по даній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я позивача внаслідок професійного захворювання.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.02.2019 року (форми П-4) визначено, що позивачу встановлено остаточний діагноз: радикулопатія попереково-крижова, вегетативно-сенсорна полінейропатія рук.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 054457 позивачу з 18.03.2019 року первинно визначено 60% втрати професійної працездатності до 01.04.2020 року, третя група інвалідності до 01.03.2020 року. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням його здоров`я грошові кошти в розмірі 150 000,00 гривень. В даному конкретному випадку при укладенні трудового договору відповідно до ст. 29 КЗпП України, Позивачу було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Тож Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. В свою чергу, Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Більше того, на ПАТ «АМКР» відповідно до вимог законодавства повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, позитивного досвіду з охорони праці.

Зазначає, що факт завдання позивачу моральної шкоди є недоведеним, а розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позові в будь-якому випадку не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Посилається, що позивач не забезпечив особисту безпеку під час виконання робіт, чим порушив вимоги інструкції з охорони праці, ст.14 Закону України «Про охорону праці». Таким чином, можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, відповідач не вчиняв, а отже і відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових сум в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Звертаємо увагу суду, що проаналізувавши данні акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форми 11-4), медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально- профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 09.01.2019 р. №44 та копії трудової книжки Позивача, його загальний стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 27 років, зокрема працював:

01.07.1987-15.11.1987 - підземний машиніст електровоза, РУ ім. Кірова. ВО «Кривбасруда» (4 місяці);

13.02.1990-01.02.1996 - підземний машиніст електровоза, РУ ім. Кірова, ШБУ (6 років); 01.02.1996-29.09.1998 - підземний кріпильник, РУ ім. Кірова, ШБУ (2 роки 7 місяців);

27.07.1999-01.10.1999 - підземний кріпильник, ШБУ, Криворізький державний залізорудний комбінат (3 місяці);

12.10.1999 - 30.04.2001 - підземний кріпильник, РУ ім. Кірова (1 рік 6 місяців);

01.05.2001-17.11.2003 - підземний кріпильник, КДГМК «Криворіжсталь» ШУ (2 роки 6 місяців);

17.11.2003-31.12.2009 - підземний прохідник, ш. «Проходческая», КДГМК

«Криворіжсталь» (1 рік 6 місяців);

13.01.2011-31.05.2012 - підземний прохідник, ш. «Степная», трест Шахтопроходка (1 рік 4 місяця);

01.06.2012- теперішній час (на підставі останнього запису трудової книжки вбачаємо, що трудові відносини завершились 11.12.2018 року) - підземний прохідник, шахтобудівельне управління ПрАТ «Суха Балка» (6 рік 6 місяців). Тобто твердження Позивача, що тільки робота на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вплинула на виникнення професійної хвороби передчасне.

Також зазначає, що Державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова» не передавало свої права і обов`язки Відповідачу, отже, відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління ім. Кірова». ПАТ «АМКР» не є правонаступником РУ ім. Кірова. Фактично, на підприємствах, правонаступником яких є Відповідач, ОСОБА_1 працював лише 4 роки, що дорівнює 14 % від загального стажу роботи в умовах впливу шкідливих факторів. Вважаємо, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я у розмірі 150 000. 00 гривень та стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Рг» судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у розмірі 3000,00 грн.- відмовити у повному обсязі.

Отримавши відзивна позовну заяву про стягнення моральної шкоди, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала через канцелярію суду 25.06.2019 р. відповідь на відзив, в якій зазначила, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконувати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.. 13 ЗУ «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх виконання у встановленому законом порядку.

Також зазначила, що відповідач вводить суд в оману вказуючи що позивач пропрацював на їх підприємстві 4 роки. Стаж роботи позивача лише на структурних підрозділах КДГМК «Криворіжсталь» складає 9 років та 7 місяців. Водночас представник позивача погоджується з доводами представника відповідача з приводу того, що він не є правонаступником РУ ім.. Кірова, до якої входила шахта ім.. Артема , на якій працював позивач у шкідливих умовах праці. Також відповідач надав суду відомості з ЄРДР про те, що ДП «Рудоуправління ім.. Кірова» припинено без правонаступництва 20.09.2011р. Однак вказана обставина не має жодного відношення до даного спору, адже дослідженню підлягають події 2001р. коли вказане рудоуправління реорганізовувалось, а частина його майна, в тому числі й шахта ім.. Артема, перейшла до відповідача, який в цій частині і є правонаступником Рудоуправління ім.. Кірова.

Просить звернути увагу на те, що відповідно до запису №28 в трудовій книжці позивача його було переведено до КДГМК «Криворіжсталь» на підставі наказу №165 від 19.04.2001 р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім.. Кірова». Згідно з п.п.1.1.-2.2. наказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001 р. «Про подальшу реструктуризацію РУ ім.. Кірова» повинно було бути передано на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комітету «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату; повинна бути проведена інвентаризація РУ ім.. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001 р., а вже після проведення інвентаризації було передбачено складання розділового балансу РУ ім.. Кірова за погодженням з КДГМК «Криворіжсталь».

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 будучи працівником Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», отримав професійне захворювання.

Відповідно до копії трудової книжки, позивач працював:

01.07.1987-15.11.1987 - підземний машиніст електровоза, РУ ім. Кірова. ВО «Кривбасруда» (4 місяці);

13.02.1990-01.02.1996 - підземний машиніст електровоза, РУ ім. Кірова, ШБУ (6 років);

01.02.1996-29.09.1998 - підземний кріпильник, РУ ім. Кірова, ШБУ (2 роки 7 місяців), звільнений у зв`язку скороченням штату;

27.07.1999-01.10.1999 - підземний кріпильник, ШБУ, Криворізький державний залізорудний комбінат (3 місяці); 12.10.1999 - 31.12.1999 - підземний кріпильник, шахта ім.. Артема ; (79дня);

01.01.2000-31.03.2000- підземний кріпильник, шахта ім.. Артема ,звільнений у зв`язку з закінченням тимчасових робіт; (2 місяця);

01.04.2000 -30.06.2000 - підземний кріпильник, шахта ім.. Артема , звільнений у зв`язку з закінченням тимчасових робіт, (2 місяця), (11.01.2000 РУ ім..Кірова МППУ перейменовано в Дочірнє підприємство «Державне РУ ім.. Кірова» ГАК «Укррудпром»;

01.07.2000 - 30.04.2001- підземний кріпильник шахти ім.. Артема,тимчасово до 31.08.2000, 01.09.2000- переведений на постійну роботу, звільнений по переводу в шахтоуправління попідземному видобутку руди КДГМК «Криворіжсталь»

01.05.2001 - прийнятий по переводу в ОКСР кріпильником;

01.08.2001 - переведений на шахту «Проходческая», 01.03.2002 - переведений кріпильником на шахта ім.. Артема, 12.06.2003 - переведений на шахту «Проходческая», 17.11.2003 - 31.12.2009 - підземний прохідник, ш. «Проходческая», КДГМК «Криворіжсталь», звільнений за власним бажанням, узв`язку з виходом на пенсію;

13.01.2011-31.05.2012 - підземний прохідник, ш. «Степная», трест Шахтопроходка (1 рік 4 місяця); 01.06.2012 - підземний прохідник ТОВ «Криворіжшахтобуд», 31.10.2014 - звільнений по переводу у ПАТ «Євраз Суха Балка», 01.11.2014 - прийнятий у шахто будівельне управління підземним прохідником в порядку переведення з ТОВ «Криворіжшахтобуд», 09.09.2015 - переведено прохідником до шахто-будівельного управління. 11.12.2018 - звільнений за станом здоров`я відповідно до наказу №237.

Відповідно до Акту санітарно-гігієнічної характеристики умов праці затвердженої Т.в.о. начальника ГУ Держпраці Дніпропетровської обл.. В.Є.Катченко від 19.11.2018 - ОСОБА_1 має 34 роки 6 міс. загального стажу, з них 6 років 5 міс. позивач пропрацював в ПрАТ «Суха Балка», та інших підприємствах. Як вбачається з тексту Санітарно гігієнічної характеристики умов праці вих. №867/4.6-7 від 19.11.2018 підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, на робочих місцях на підприємстві Відповідача, де працював позивач було допущено перевищення ГДК за такими шкідливими виробничими факторами:

1)підземний кріпильник (період роботи з 12.10.1999р. по 30.04.2001р.): пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10-70% в повітрі робочої зони в 1,15 рази перевищує ГДК; шум (нормативне значення - 80 дБА, фактичне - 86дБА); показники важкості праці: (зокрема, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну: нормативне значення - 30 кг; фактично -80кг);

2)підземний кріпильник (період роботи з 01.05.2001р. по 17.11.2003р.): показники мікроклімату (зокрема, відносна вологість фактично - 93% при нормі 30-80%); шум (фактично - 106дБА, норма-80дБА); показники важкості праці (зокрема, при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу): фактично - 56,1 кг, норма - 45 кг.)

3)підземний прохідник (за період роботи 17.11.2003р. по 31.12.2009р.): пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10-70% в повітрі робочої зони в 3,8 рази перевищує ГДК; вібрація локальна, непостійна (фактично - 113дБ, при нормі -112дБ); показники важкості праці (зокрема, при регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу): фактично - 56,1 кг, норма - 45 кг.)

Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 08.02.2019 року затвердженим Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці Дніпропетровської області, встановлено, що професійні захворювання в позивача виникли внаслідок того, що під час роботи на підприємстві Відповідача, позивач ОСОБА_1 підпадав під вплив підвищених концентрацій шкідливих виробничих факторів (п.п. 16-17 Акту). Так відповідно вищезазначеного акту та згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 09.01.2019 №44 підставою для встановлення професійних захворювань, також послужив профмаршрут: РУ ім.. Кірова, ВО «Кривбасруда», ШБУ, Криворізький державний залізорудний комбінат», КДГМК «Криворіжсталь», ШУ, ш. «Проходческая», КДГМК «Криворіжсталь», ш. «Степна» та трест «Кривбасшахтопроходка».

Відповідно довідки серія 12 ААА за №0544457 від 25.03.2019 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності та 60% втрати профпрацездатності. Відповідно довідки серія 12 ААБ за №017146 від 25.03.2019 позивачу встановлено діагноз: причина інвалідності - професійне захворювання.

Відповідно до форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, затвердженої Наказом МОЗ України від 08.10.2007 р. - причина інвалідності ОСОБА_1 - професійне захворювання.

Так, відповідно медичного висновку ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» від 09.01.2019 р. за № 44 про наявність (відсутність)професійного захворювання, позивачем отримані такі професійні захворювання:

- радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими стаико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинними синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). М54.1;

- вегетитивно-сенсорна полінейропатія рук помірно виражена з периферичним ангіодистонічним синдромом, частими акроангвоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозами ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня).G62.8.

Згідно виписного епікризу №11/7 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в період часу з 02.01.2019 року по 11.01.2019 року. Відповідно до епікризу позивача, встановлено діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна з вираженими стаико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинними синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Вегетитивно-сенсорна полінейропатія рук помірно виражена з периферичним ангіодистонічним синдромом, частими акроангвоспазмами та трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозами ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня). Захворювання професійні.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності»

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

З огляду на положення ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я (ч. 2 цієї норми).

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець-зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Згідно ст. 158 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Отже, надані позивачем докази підтверджують, що ушкодження здоров`я у вигляді отримання професійного захворювання відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідачів.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними, довідками та обстеженнями ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи.

При вирішенні спору в частині відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабістю, втомою, болями.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Крім того, Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27.01.2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз`яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Частиною 3 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

Під час отримання позивачем професійного захворювання, останній отримав душевні страждання та нервові переживання. Позивач змушений тривалий час проходити медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. У зв`язку з вказаними травмами порушено та порушуються звичний ритм життя позивача, останній позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю та втомою.

Таким чином, слід вважати, що також і робота на підприємстві відповідача стала причинним фактом спричинення моральної шкоди позивачеві, яка згідно ст.237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Вирішуючи спір по суті вимог, доводи відповідача, зазначені в письмовому відзиві, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця - відповідача по справі, на підприємстві якого працював позивач.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що втрата працездатності позивача відбулася саме внаслідок його дій та щодо відсутності у зв`язку з цим правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди. Працюючи на підприємстві відповідача на позивача також впливали шкідливі фактори в умовах яких він працював, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Водночас, суд звертає увагу на той факт, що із загального стажу в умовах впливу шкідливих факторів, позивач пропрацював крім підприємства відповідача, також тривалий час на ш. «Степна», трест «Кривбасшахтопроходка», де на нього також впливали шкідливі умови праці.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом в результаті нещасного випадку на виробництві, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є таким, що виникає із трудових правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є праця протягом тривалого часу в умовах важкої праці та запиленості повітря робочої зони, що перевищували граничні норми допустимості, як на підприємстві відповідача, так і на інших підприємствах, яких пропрацював позивач. При цьому законодавством не передбачено можливості покласти на ці підприємства солідарної відповідальності.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, керуючись принципом пропорційності відпрацьованому часу на підприємстві відповідача, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 100 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь понесених ним судових витрат - витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. суд вважає такими, що підлягають задоволенню виходячи наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст.. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи також відносяться: витрати на професійну правничу допомогу та інші витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 138 ЦПК України, встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також у відповідності до ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування заявлених вимог позивача щодо стягнення на його користь понесених ним судових витрат - витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги, акт наданих йому послуг адвокатом Бузинарською Д.М., копію квитанції про надання правової допомоги в розмірі 3000грн. та свідоцтво адвоката про заняття адвокатською діяльністю.

Вказані докази на правову допомогу документально підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі а заперечення представника відповідача, щодо відмовлення в задоволенні вимог позивача в цій частині відхилені.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому судовий збір у розмірі 1000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст..ст.. 3, 43 Конституції України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.. 4, 13 ЗУ "Про охорону праці" ст. 23, 1166,1168 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 12, 13, 44, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 100 000 (сто тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати - витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі грн. 00 коп).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко