Рішення № 83371230, 24.07.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2598/18

(2/199/936/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2019

м. Дніпро

справа №199/2598/18

провадження № 2/199/936/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права особистої власності, поділ спільного майна подружжя та припинення права особи на частку у спільному майні, -

за участю учасників справи:

представника позивача - адвоката Желіба І.Є.,

представника відповідача - Ліфлянчик С.І.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову посилався на те, що з відповідачем у справі перебував у зареєстрованому шлюбі, під час якого за спільні кошти подружжя придбали квартиру АДРЕСА_1 . Вважає, що зазначена квартира є спільним майном подружжя, а тому просив суд здійснити поділ спільного майна подружжя, залишивши у власності ОСОБА_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 вартістю 86994,00 грн. та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 4407484, опис об`єкта: загальна площа 56,9 кв.м., житлова площа 40,4 кв.м., опис: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4 - кухня, 5,6,7 - житлові кімнати, 8 - кладова, 9 - коридор, І - балкон (а.с.2-3).

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила суд визнати за нею право особистою власності на 58/100 частин квартири АДРЕСА_1 , а 42/100 частин визнати спільним майном подружжя. В обґрунтування позову посилалася на те, що спірна квартира дійсно була придбана у шлюбі. Проте, на придбання квартири їй її батьком було подаровано 52584,00 грн., а тому в цій частині вона вважає спірну квартиру особистою власністю. Враховуючи, що з серпня 2017 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ухиляється від утримання спільної дитини, а тому вважає, що суд має відступити від рівності часток у спільній власності подружжя. За таких обставин, просила суд визнати особистою власністю ОСОБА_2 58% (58/100) квартири АДРЕСА_1 . Здійснити поділ спільного майна подружжя, врахувавши частку у квартирі, яка є особистою власністю ОСОБА_2 , відступивши від засади рівності часток та залишити у власності ОСОБА_2 90% (9/10) квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 10% (1/10) квартири АДРЕСА_1 . Припинити право власності ОСОБА_1 на його частку у спірній квартирі, відшкодувавши вартість цієї частки з коштів внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду, стягнути судові витрати з відповідача за зустрічним позовом (а.с.16-23).

Ухвалою від 07 травня 2018 року відкрито провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.4).

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року прийнято до розгляду зустрічний позов і об`єднані позови в одне провадження (а.с.46).

Ухвалою від 09 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с.67).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана судова справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б. у зв`язку з перебуванням судді Скрипник О.Г. у відрядженні (а.с.80).

Ухвалою від 03 квітня 2019 року прийнято справу до свого провадження і розпочато повторне підготовче провадження (а.с.81).

Ухвалою від 29 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с.106).

24 липня 2019 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Желіба І.Є. в повному обсязі підтримав первісний позов і просив його задовольнити, посилаючись на те, що спірна квартира придбана у шлюбі, а тому і повинна належати сторонам по Ѕ частині. Доказів того, що частина квартири є особистою власністю позивача за зустрічним позовом та необхідності відступлення від рівності часток не надано. Крім того, сторони по справі збирали кошти на спірну квартиру разом, обидва працювали. Також друзі, родичі дарували грошові кошти на дні народження і вони також відкладалися на квартиру.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Ліфлянчик С.І. первісний позов не визнав, підтримавши зустрічний позов, який просив задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому. Просив врахувати, що наданими доказами по справі, показами свідків підтверджено факт особистої власності ОСОБА_2 на 58/100 частин спірної квартири. Крім того, дитина сторін проживає з ОСОБА_2 , батько не приймає участі в утриманні дитини, а тому є підставі відступити від рівності часток у спільному майні подружжя. Оскільки в цьому разі частка ОСОБА_1 буде незначною, то стягнути на його користь з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 17 400 грн. за його частку в квартирі 10/100 .

Вислухавши представників сторін, допитавши свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Водночас, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас, зазначена презумпція може бути спростована один із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Проте, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, від 01 липня 2015 року у справі №6-612цс15.

Відповідно до положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.11.2004 (а.с.4). На час розгляду справи шлюб розірвано.

Під час перебування у шлюбі 25 січня 2014 року було придбано квартиру АДРЕСА_1 (а.с.29).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є власником спірної квартири (а.с.30).

Розглядаючи справу, суд не може погодитися з посиланнями ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві та її представника у судовому засіданні проте, що 58% спірної квартири придбано за рахунок коштів, які їй дав батько, а тому в цій частині квартира є її особистою власністю, з огляду на таке.

Так, на підтвердження цих доводів у судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_3 , який є батьком позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , яка є колишнім власником спірної квартири.

Свідок ОСОБА_3 суду показав, що у нього була однокімнатна квартира, в якій після весілля проживали донька із зятем. В подальшому вирішили продати цю квартиру та купити нову для сім`ї доньки. В один день у одного нотаріуса було продано однокімнатну квартиру і придбано спірну квартиру. Всі кошти, розмір яких він не пам`ятає, ним було надано доньці на придбання нової квартири. Крім того, вони з дружиною ще давали кошти доньці для придбання квартири, проте скільки він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що у жовтні 2013 року вона вирішили продати квартиру через агентство нерухомості. Квартиру приходила дивитися ОСОБА_2 ОСОБА_5 вона побачила лише у нотаріуса. Грошові кошти за квартиру їй передавала ОСОБА_2 , чиї це кошти свідок не знає. Проте, вона чула про продаж однокімнатної квартири.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.4 Договору купівлі-продажу спірної квартири від 25 січня 2014 року продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 90329,00 грн., які отримані продавцем ( ОСОБА_4 ) від покупця ( ОСОБА_2 ) під час оформлення цього договору (а.с.29).

Таким чином, має місце твердження позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про надання частини грошових коштів на придбання спірної квартири її батьком та заперечення цих обставин позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та його твердження про придбання квартири за спільні кошти їх подружжя. Враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, спростування правового режиму спільного сумісного майна на квартиру, можливо лише за умови доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, при цьому тягар доказування покладається на того з подружжя, який її спростовує. Оскільки слова одного з подружжя рівноцінні словам другого, то за відсутності письмових доказів джерела набуття грошових коштів надавати перевагу одному чи другому суд не може.

Крім того, як на підставу позову, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 посилається на ст.70 СК України та просить відступити від принципу рівного поділу майна між сторонами, посилаючись на те, що з нею проживає спільна дитина сторін по справі, відповідач матеріально не забезпечує дитину.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім''ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Проте судом не встановлено підстав для відступлення від рівності часток сторін у спільній сумісній власності, визначених ч.ч. 2,3 ст.70 СК України, оскільки наведені ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві обставини не підтверджені належними і допустимими доказами.

Посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на проживання з нею спільної з відповідачем за зустрічним позовом дитини як на підставу відступлення від засад рівності часток подружжя також не приймаються судом до уваги, оскільки ч.3 ст. 70 СК України передбачена обов`язкова умова застосування, а саме: що розмір аліментів, які одержуються, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. Проте, суду не надано доказів на підтвердження цього.

Використовуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права в національній правовій системі, в тому числі щодо критеріїв Європейського Суду про виконання сторонами покладеного на них обов`язку доведення, слід зазначити, що у своїх рішеннях Європейський Суд неодноразово підкреслював, що при оцінці доказів Європейський Суд застосовує стандарт доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із співіснування досить сильних, ясних і взаємоузгоджених висновків з наявних фактів або схожих неспростованих фактичних презумпцій (рішення у справах Зубайраєв проти Росії від 10.01.2008, п.71; Гриненко проти України від 15.02.2012, п.55; Плахтєєв та Плахтєєва проти України від 12.03.2009, п.62).

Оцінюючи факт придбання 58/100 частин спірної квартири в особисту власність ОСОБА_2 за передані її батьком кошти, суд має бути впевнений «поза розумним сумнівом» в його достовірності. Якщо факт викликав сумнів щодо достовірності, він не може вважатися встановленим і покладеним в основу рішення.

За таких обставин, слід визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , припинивши в цій частині право власності ОСОБА_2 . Залишити незмінним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.

Враховуючи результат розгляду справи, вимоги ст.141 ЦПК України те, що позивач за первісним позовом не ставив питання щодо розподілу судових витрат, судові витрати за первісним та зустрічним позовами віднести на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно. Слід повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 17400 грн. 00 коп., що знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_1 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код 26239738, МФО 820172, Державна казначейська служба України (а.с.24).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 ) спільним майном подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1) , загальною площею 56,9 кв.м. та житловою площею 40,4 кв.м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4 - кухня, 5,6,7 - житлові кімнати, 8 - кладова, 9 - коридор, І - балкон, припинивши в цій частині право власності ОСОБА_2 .

Залишити незмінним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 56,9 кв.м. та житловою площею 40,4 кв.м., яка складається з: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4 - кухня, 5,6,7 - житлові кімнати, 8 - кладова, 9 - коридор, І - балкон, за ОСОБА_2 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання права особистої власності, поділ спільного майна подружжя та припинення права особи на частку у спільному майні - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 17400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., що знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_1 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код 26239738, МФО 820172, Державна казначейська служба України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів, але не пізніше 31 липня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_5 .

Суддя О.Б.Подорець