Ухвала суду № 83366127, 26.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11676/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В. ,

при секретарі судових засідань - Брачуні О. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві подання Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про видачу дубліката виконавчого документа, виданому за заявою Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 10 січня 2014 року у справі № 504/13 за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2019 року у провадження суду надійшло вказане подання про видачу дубліката виконавчого документа у справі, виданого для примусового виконання рішення третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 10 січня 2014 року у справі № 504/13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Центр фінансових послуг» суми у розмірі 24 480, 81 грн та судовий збір.

Подання про видачу дубліката виконавчого документа вмотивована тим, що у Маловиськівскому РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області на виконанні перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа № 757/11676/14-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 24 липня 2014 року про солідарне стягнення з боржника заборгованості. Як вбачається з наданих стягувачем письмових пояснень, згідно з відповіддю Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 05 травня 2018 року, зазначений виконавчий документ 20 жовтня 2015 року відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» був направлений за належністю до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, що нині є Центральним відділом ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, для виконання за місцем роботи боржника. Проте через відсутність необхідних відомостей та необхідних копій документів було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, а виконавчий лист був направлений до Маловисківського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області. Оскільки реєстри відправлення кореспонденції та матеріали виконавчого провадження були знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання, відповідно до інформації АСВП Маловисківським РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області отриманий не був, а також згідно з довідкою державної виконавчої служби про втрату виконавчого документа, стягувач стверджує, що виконавчий лист втрачений з вини посадових осіб відділу ДВС.

Заява (подання) розглядається судом в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, при цьому їх неявка не є перешкодою для вирішення питання.

Учасники розгляду у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Суд, вивчивши подання державного виконавця, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом розглядом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов`язок» від 10 січня 2014 року у справі № 504/13 позовні вимоги КС «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Ухвалою суду від 19 червня 2014 року, набрала законної сили 20 червня 2014 року, заяву КС «Центр фінансових послуг» про видачу виконавчих листів на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при ВГО «Право та обов`язок» задоволено.

24 липня 2014 року представник заявника КС «Центр фінансових послуг» отримала виконавчі листи відносно боржників.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у редакції від 02 березня 2014 року, виконавчі документи, окрім як посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Так, виконавчий лист, виданий судом щодо ОСОБА_2 міг бути пред`явлений до виконання стягувачем протягом року з дня набрання законної сили судовим рішенням про його видачу, тобто до 21 червня 2014 року.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

За приписами пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до положень частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, встановлено строк пред`явлення до виконання виконавчих документів у три роки, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Разом з тим, суд зауважує, що застосування положень пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII стосується лише тих виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплинув на час набрання чинності вказаним законом.

Також з матеріалів справи встановлено, що із заявою про поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання державний виконавець, приватний виконавець або стягувач не зверталися.

Як вбачається з письмових пояснень стягувача, ним лише у 2018 році здійснено низку дій щодо наведення відомостей про існуючий стан виконання стягнення на його користь.

Суд вважає за доцільне вказати, що предметом розгляду справи є встановлення підстав для видачі дубліката виконавчого документа, а реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності стягувачем як стороною виконавчого провадження здійснюється шляхом звернення до суду із скаргою у порядку Глави VII ЦПК України.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхиляє скаргу заявника на порушення права доступу до суду, якщо він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16 травня 2017 року)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до органів виконавчої служби за інформацією щодо стану виконання.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, як передбачено пунктом 17.4 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на час ухвалення та набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва, до виконання, сплинув, відтак і підстави для видачі його дубліката за наведеного обґрунтування та наданих учасниками розгляду пояснень, не встановлено.

Керуючись ст. 3, 8, 21, 56, 129, 129-1 Конституції України, ст. 12, пункт 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1-20, 351, 352, 354, 355, 431, пункт 17.4 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про видачу дубліката виконавчого документа, виданому за заявою Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Право та обов`язок» від 19 червня 2014 року у справі № 504/13 за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя С. В. Вовк