Постанова № 83363999, 31.07.2019, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/788/19

Провадження №2-а/672/20/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 р. м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Черевика К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в в залі суду м. Городка адміністративну справу №672/788/19 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 10.07.2019 р. звернулася до Городоцького районного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до відповідача, про скасування постанови та накладення адміністративного стягнення від 03.07.2019 р.

Позивач пояснила суду, що постановою №44 адміністративної комісії виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області було безпідставно накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. за ніби то продаж алкогольного напою неповнолітній.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року, за заявою представника позивача, було замінено відповідача адміністративну комісію при виконавчому комітеті Городоцької міської ради Хмельницької області на виконавчий комітет Городоцької міської ради Хмельницької області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити. Вказує, що при розгляді справи відповідачем не було належним чином досліджено всі докази, не враховано що протокол про адміністартивне правопорушення містить ряд недоліків, які неможливо було усунути при розгляді справи відповідачем. Крім того вказує, що постанова про накладення адміністартивного стягнення не відповідає вимогам законодавства.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вказує, що рішення відповідачем було прийняте з чітким дотриманням процедури, при цьому було досліджено всі належні та допустимі докази.

Суд, заслухавши пояснення сторін (їх представників), свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 13.06.2019 р. старшим інспектором Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області Загранюком А.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.156 КУпАП, згідно якого останній ставиться у вину те, що 13.06.2019 р. близько 11.00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи на своєму робочому місці в магазині-барі, що в с. Підлісний Олексинець, Городоцького району Хмельницької області здійнила продаж однієї пляшки пива «GARAGE» ємкістю 0,44 літра, місткість спирту 4,6 % за 23 гривні неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила ч.2 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» та п.10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями затвердженими Постановою КМУ №854 від 30.07.1996 р.(а.с.7).

На підставі вищевказаного протоколу адміністративна комісія виконавчого комітету Городоцької міської ради постановою №44 від 03.07.2019 р. постановила накласти на ОСОБА_2 штраф в сумі 1700 грн. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуваючи на своєму робочому місці в магазині-барі в с. Підлісний Олескинець, Городоцького району Хмельницької області здійснила продаж однієї пляшки пива «GARAGE» неповнолітній гр. ОСОБА_4 2004 р.н., чим порушила ч.2 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» та п.10 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с.6).

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 надала суду показання, в яких вказала, що є колегою ОСОБА_2 і в той ранок підміняла її на зміні, оскільки остання мала відвідати лікаря. Свідок вказує, що Стінська повернулась до магазину близько 11.20-11.30 год. До цього часу, як вказує свідок, вона продала близько 11.00 год. одну пляшку слабоалкогольного напою "Гараж" та один ОСОБА_6 односельчанину ОСОБА_7 , який залишив фіскальний чек на прилавку. Також свідок вказала, що на хліб вона чек не вибивала, оскільки суворий облік в магазині здійснюється лише за алкогольними напоями.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 в наданих суду показаннях повідомив, що 13.06.2019 року приходив за купівлею продуктів до магазину і був очевидцем того, як близько 11.30 год. чи трішки пізніше, перед ним неповнолітня дівчина, яка не є мешканкою села, хотіла купити пачку сигарет та пляшку води. Оскільки в даному магазині сигарети в продажу відсутні взагалі, їй було продано лише пляшку води. При цьому дівчина взяла якийсь папірець, який лежав на прилавку магазину, ззовні схожий на фіскальний чек.

Допитаний в якості свідка інспектор поліції Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 в своїх показаннях підтвердив, що саме він складав протокол про адміністративне правопорушення. Він разом із колегою виїхав в с. Підлісний Олексинець Городоцького району Хмельницької області по певних службових справах на приватному автомобілі колеги (по яких саме справах свідок забув). Проїжджаючи по селі він помітив неповнолітню ОСОБА_3 , мешканку іншого населеного пункту, яку він знав як особу, яка притягалась до кримінальної відповідальності раніше, і побачив у неї в руках пляшку слабоалкогольного напою. Знаючи що вона є неповнолітньою, він запитав звідки у неї алкогольний напій, на що остання повідомила, що придбала його в магазині, в підтвердження чого надала працівнику поліції чек, а також копію свідоцтва про своє народження, яку за дивним збігом обставин, мала при собі на підтвердження свого віку.

В подальшому, разом із неповнолітньою та колегою, вони поїхали в м. Городок, Хмельницької області, де допитали неповнолітню за участю педагога-психолога, після чого, разом із неповнолітньою повернулись до сільського магазину, де склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

При оцінці правомірності дій відповідача, суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ч.2,3 ст.79 КАС України визначено, що: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, судом взяті до уваги всі подані сторонами докази, підстав для прийняття додаткових доказів у понад визначені законом строки немає і відповідних клопотань з доводами про поважність причин пропуску подання суду доказів – не надходило.

Ч.2 ст.156 КУпАП визначено наступне: Порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, - тягне за собою накладення штрафу від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, виходячи із аналізу даної норми вбачається, що перш за все визначено спеціальний суб`єкт вчинення даного адміністративного правопорушення - працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

Крім того, відповідальність передбачається за порушення "правил торгівлі", тобто дана норма є бланкетною (тобто така, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність), а отже у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено не тільки відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт), але й має бути викладено їх зміст.

Не зазначення вищевказаних норм,що ставляться особі в порушення призводить до того, що таке обвинувачення є неконкретним, а отже це є порушенням права особи на захист і за таких обставин особа не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також, ще однією особливістю диспозиції ч.2 ст.156 КУпАП є те, що відповідальність може наступати виключно за порушення правил торгівлі окремими видами товару, що має бути чітко визначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме це: пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої і тютюнові вироби.

Отже, при притягненні особи до відповідальності за даною нормою також має бути чітко визначено що саме із вищевказаного переліку нею було реалізовано із порушенням відповідних правил.

Сам продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв регулюється наступними нормативно-правовими актами.

Так, ч.2 ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", яка складається з 11 підпунктів визначено, що:

Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;

4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

6) з торгових автоматів;

7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);

8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;

10) з рук;

11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення від 13.06.2019 року та оспорювану постанову від 03.07.2019 року є очевидним, що зазначене в них обвинувачення, що ставиться особі в вину не є конкретизованим, оскільки при наявності 11 підпунктів ч.2 ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в вину особі ставиться не один із даних конкретних підпунктів, а вся частина цієї статті, що є порушенням вимог закону та права особи на захист.

Крім того, наступним нормативно-правовим актом, який врегульовує продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв є Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями затвердженими Постановою КМУ №854 від 30.07.1996 р.

П. 10 Правил вказує, що продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється. В разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умови пред`явлення документа, що засвідчує його вік.

В даному випадку, як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при ухвалені постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 вказане коректне посилання на даний пункт Правил, однак не було розкрито його зміст.

Оцінюючи на відповідність вимогам закону зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 13.06.2019 року, суд приходить до такого висновку.

У відповідності до ч.1,2 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Ч.1,2 ст. 265 КУпАП визначено, що

Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні інспектор поліції ОСОБА_9 , який складав протокол про адміністративне правопорушення не зміг пояснити суду з яких причин особа, яка є безпосереднім свідком правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_2 , а саме неповнолітня ОСОБА_3 , яка, як вказано безпосередньо придбала слабоалкогольний напій, не вказана в якості свідка в протоколі про адміністративне правопорушення. Не зміг свідок і відповісти на питання, чому протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про ніби то вилучений фіскальний чек, який, як стверджується, передала сама неповнолітня, а також чому взагалі не було вилучений сам слабоалкогольний напій.

Також, свідок не зміг зрозуміло пояснити, чому не велась ні фото, ні відеофіксація моменту виявлення правопорушення, сам процес складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання пояснень ОСОБА_2 та неповнолітньою ОСОБА_3 , при тому що екіпажі поліції забезпечені відповідною знімальною технікою, чи, як мінімум, кожен працівник поліції має власний мобільний телефон з функціями фото чи відеозйомки.

За таких показань свідка ОСОБА_9 , в суду виникають обґрунтовані сумніви у всьому процесі фіксації даного адміністративного правопорушення, оскільки такі нелогічні і непослідовні дії та численні упущення працівника поліції, а також цілий ряд дивних співпадінь (коли неповнолітня носить про собі копію свідоцтва про своє народження, їдучи за 50 км. від дому, з метою придбати пляшку алкогольного напою в іншому населеному пункті, при цьому завбачливо зберігає чек про його купівлю тощо) мають ознаки провокації вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість…, а згідно з ч.3 цієї ж статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При оцінці постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд виходить із такого.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку судом в ході дослідження матеріалів справи не було встановлено цілого ряду обставин, вказаних в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, представником відповідача не було надано суду копії фіскального чеку, який ніби то є підтвердженням придбання алкогольного напою неповнолітньою, однак такий документ належним чином, з дотримання положень ч.1,2 ст. 265 КУпАП працівниками поліції не вилучався, а отже є недопустимим доказом, джерело походження якого невідоме.

Не було надано суду і письмових пояснень самої неповнолітньої ОСОБА_3 , на які посилається представник відповідача, як на один із доказів у даній справі, і які неодноразово ним згадувались.

Не звернуто увагу відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення і на ту обставину, що не було вилучено сам алкогольний напій, який ніби то придбала неповнолітня, яку, так само, з незрозумілих причин не було зазначено в якості свідка у протоколі про адміністративне правопорушення, а отже існують об`єктивні сумніви щодо її присутності у вищевказаний час на місці де ніби то було вчинено адміністративне правопорушення. Однак всі ці обставини не було перевірено відповідачем при притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

Крім того, важливим є і те, що при притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (на всіх етапах цього процесу) не було з`ясовано навіть першочергової речі, а саме є проданий напій пивом чи чимось іншим, оскільки диспозиція ч.2 ст.156 КУпАП, як зазначалось вище, має чіткий перелік продукції, за порушення правил продажу якої особу може бути притягнено до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із загальнодоступних джерел в мережі інтернет, то напій GARAGE ємністю 0.44 літра є не пивом, як про те вказано у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, а так званим Hard drink, тобто слабоалкогольним напоєм.

Так само, при притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності взагалі не було з`ясовано, чи є вона суб`єктом, який підлягає притягненню до відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП, а саме – "працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування". Працівниками поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, як і відповідачем при накладенні на ОСОБА_2 штрафу, не було з`ясовано основного – чи є вона працівником магазину-бару, в якому ніби то було здійснено продаж алкогольного напою неповнолітній чи можливо просто підміняла когось з продавців, чи є неофіційно працевлаштованою особою, а отже не є суб`єктом даного конкретного правопорушення. До матеріалів справи не було долучено жодних документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_10 у трудових відносинах з власником (якого також не було з`ясовано) даного магазину-бару.

Також, як вбачається з постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, їй ставиться у вину продаж алкогольного напою неповнолітній " ОСОБА_4 ", тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення фігурує неповнолітня із зовсім іншим прізвищем " ОСОБА_3 ", тобто це є дві різні особи. Будь-яких виправлень у постанову органом, що її ухвалив внесено не було.

Також, суд звертає уваги і на те, що представником відповідача не заявлялись клопотання про виклик до суду ключового свідка, самої неповнолітньої, якій ніби то було продано алкогольний напій ОСОБА_2 .

Крім того, в матеріалах справи містяться виписки з медичної карти хворого – ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 13.06.2019 року о 09.30 год, 10.40 год. вона перебувала на прийомі у лікаря, а отже фізично не могла здійснити продаж алкогольного напою неповнолітній ОСОБА_4 (тобто особі, якої не існує) (а.с.8-10).

Поруч з цим, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про ніби то визнання вини позивачем на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітету Городоцької міської ради Хмельницької області, оскільки докази про це суду не надані.

З приводу запису у протоколі №44 засідання адміністративної комісії при виконавчому комітету Городоцької міської ради про начебто визнання вини, представник позивача пояснив, що ОСОБА_2 лише поставила свій підпис у графі де їй вказали, проте жодних пояснень не писала і виконані дані пояснення не її почерком.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що сам по собі факт визнання особою своєї вини не має будь-якого визначального значення для притягненні її до відповідальності, в разі якщо таке визнання вини не узгоджується із сукупністю решти досліджених доказів у справі органом, що правомочний розглядати справу, оскільки воно може бути наслідком незаконного впливу на особу, введення її в оману, результатом юридичної неграмотності особи тощо…

Отже, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, а доводи про зворотне є безпідставними твердженнями, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

З огляду на це суд вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.

Ч.3 ст.286 КАС України визначено, що: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст.ст. 244-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області №44 від 03.07.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП ОСОБА_2 і накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. в зв`язку із відсутністю у її діях складу даного правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, який ухвалив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Столяр Микола Васильович, 32000, вул. Грушевського51 м. Городок Хмельницької області.

Відповідач: виконавчий комітет Городоцької міської ради Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060708, 3200 вул. Грушевського 53 м. Городок Хмельницької області.

Представник відповідача: Черевик Костянтин Володимирович, АДРЕСА_2 Бедриківці Городоцького АДРЕСА_1 .

Суддя: