Рішення № 83363781, 30.07.2019, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/1193/19

Рішення

(ДОДАТКОВЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Малярчук В.В.

при секретарі Кавалко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області про визнання права власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, в якій просить визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 1,52 га, яка розташована на території Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, і яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , від 28 лютого 2005 року зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010564400314, визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , як спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що вона не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на дане майно, а тому змушена звернутися з позовом до суду.

Однак, при вирішенні судом питання задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, судом не вирішено питання про визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , як спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд бере до уваги такі обставини.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15 липня 2019 року позов задоволено. Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 на земельну ділянку в розмірі 1,52 га, яка розташована на території Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, і яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010564400314.

Відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 05 червня 1990 року, виданого Микулинецькою селищною радою народних депутатів Тернопільської області Української РСР, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , належить до колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2 .

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту "а" та "б" пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Враховуючи вище наведене слідує, що власником домоволодіння, що в АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року).

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що власником домоволодіння, що в АДРЕСА_1 , яка проживала в ньому станом на 15 квітня 1991 року відповідно до частини 2 статті 123 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року), була ОСОБА_2 , яке належало їй на праві спільної сумісної власності, як голові колишнього колгоспного двору.

Згідно довідки виданої Микулинецькою селищною радою Теребовлянського району Тернопільської області № 635 від 01.06.2013 року про те, власником житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , яка проживала та зареєстрована одна.

16 квітня 2013 року ОСОБА_2 склала заповіт яким заповіла ОСОБА_1 усе майно, яке за законом належатиме їй на день її смерті з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося і все те, на що вона матиме право за законом.

Даний заповіт на день смерті ОСОБА_2 не змінювався і не скасовувався.

ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є часом відкриття спадщини на належне їй майно.

Відповідно до постанови виданої завідувачем Теребовлянської державної нотаріальної контори державного нотаріуса Хомутової О.М. від 20 квітня 2018 року № 589/02-14 було відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 є спадкоємцем на Ѕ частку, згідно ст. 1241 ЦК України.

Інші спадкоємці в нотаріальну контору не зверталися.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є часом відкриття спадщини на належне їй майно.

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 07.09.2017 року, вартість вищевказаного житлового будинку становить 37946 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовільнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в в АДРЕСА_1 , за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 270 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, 392, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

вирішив:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в в АДРЕСА_1 , за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовляський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Розяснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядається вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий В.В.Малярчук