Вирок № 83360357, 31.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 31.07.2019

Справа № 320/5152/19

Провадження № 1-кп/320/897/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12018080140001507 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівне Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, неодруженого, який має середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора - Савон А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2019 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, знаходячись біля під`їзду АДРЕСА_2, ОСОБА_1 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, діючи з корисливих мотивів, підбіг до потерпілої ОСОБА_2 та застосовуючи відносно останньої насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, схватив потерпілу ОСОБА_2 лівою рукою за шию, та висловив вимогу передачі йому майна, тим самим застосував насильство, що не є небезпечне для життя чи здоров`я потерпілої, та подавивши, таким чином, волю потерпілої до супротиву, шляхом ривку з її правої руки, відкрито викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме жіночу сумку біло-рожевого кольору, що виготовлена із шкіряного замінника, вартістю 1000 гривень, в якій знаходилось: жіночий гаманець, вартістю 500 гривень; паспорт громадянина України та код платника податків, видані на ім`я ОСОБА_2 ; - банківська карта «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє; банківська карта «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє; банківська карта «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє; мобільний телефон «Samsung», модель SМ-J700, в корпусі золотого кольору, імей1: НОМЕР_4 , імей2: НОМЕР_5 , вартістю 4 000 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператору «Київстар», матеріальної цінності для потерпілої не переставляє, який знаходився у силіконовому чохлі, який матеріальної цінності, для потерпілої не представляє; навушники білого кольору, матеріальної цінності для потерпілої не переставляють; зв`язка ключів, матеріальної цінності для потерпілої не переставляє; пластикові та картонні дисконтні картки, які матеріальної цінності для потерпілої не переставляють, відразу після чого ОСОБА_1 з місця події втік та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 5500 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю та пояснив, що 03 червня 2019 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, йшов по пр-ту Б.Хмельницького в м. Мелітополі Запорізької області. Захотілось швидкого заробітку, тому побачивши дівчину, яка йшла по проспекту, підбіг до неї, схопив лівою рукою за шию та вихопив у неї сумку, в якій знаходились гаманець, мобільний телефон у силіконовому чохлі, ключі, паспорт, банківські та дисконтні картки. Телефоном почав користуватись. Паспорт та картки передав поліції.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Цивільний позов не заявляла, оскільки матеріальний збиток їй відшкодовано у повному обсязі. Покарання просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до ч.4 ст. 12 КК України, є тяжким, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_1 покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, є покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України впродовж іспитового строку на обвинуваченого ОСОБА_1 покласти обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи

Речові докази у кримінальному провадженні згідно розписки від 19.06.2019 року - повернути за належністю потерпілій ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна