Ухвала суду № 83359554, 30.07.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2631/2019

Номер справи 243/8471/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

«30» липня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Хаустової Т.А.,

за участю: - секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

30 липня 2019 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, було відкрито провадження та призначено справу до спрощеного судового розгляду.

Так, відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Позовна заява не може бути призначена до розгляду, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити у собі:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці.

Тобто, відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII) позивач звільнений від сплати судового збору лише щодо його позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні.

Як зазначив Верховний Суд України в Постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 1 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", стягнення заробітної плати, про що зазначається в пункті 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", не є тотожнім стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Отже, з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач від сплати судового збору не звільнений.

Позовна заява ОСОБА_2 має наступні недоліки:

- не сплачено судовий збір за середній заробіток за затримку виплати усіх сум, які належать позивачу при звільненні, за період з 15 липня 2017 року по день ухвалення рішення суду.

Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2019 року складає 1921,00 грн.

Заявник не входить до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

29 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з Клопотанням про відстрочення сплати судового збору, обґрунтовуючи Клопотання тим, що предметом позову є захист його трудових прав, оскільки між сторонами виник спір з трудових відносин, тому вважає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є підстави для відстрочення йому сплати судового збору на певний строк. Зазначає, що він проживає на тимчасово непідконтрольній території, тому просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Дослідивши Клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору, приходжу до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 30 січня 2019 року, справа № 910/4518/16.

Тобто, у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно роз`яснень викладених у п. 29 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, підставою для відстрочення сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони за певних умов, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому лише посилання, які не підтверджені належними доказами, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Дослідивши надані позивачем письмові докази на підтвердження його матеріального стану приходжу до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору ОСОБА_2 , оскільки таке відстрочення є правом, а не обов`язком суду.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_2 пільг щодо його сплати, та підстав для відстрочення сплати судового збору, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивача стосовно можливості звернення до суду, за умови виконання вимог закону щодо оплати позовної заяви судовим збором, у даній справі дотримано.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов. Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені статтею 175 ЦПК України.

Наслідком недотримання зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).

Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до частини 12 статті 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Таким чином, ОСОБА_2 потрібно усунути зазначені недоліки, а саме сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн. протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду, інакше позовна заява ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, у відповідності до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, буде залишена без розгляду.

Надати позивачу реквізити для зарахування надходжень до державного бюджету коштів за ККД 22030001 «Судовий збір», а саме: отримувач коштів - Слов`янське УК/м. Слов`янськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37803368; банк отримувача – Казначейство України; МФО – 899998; рахунок отримувача – 31218206005075; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно викладеного, керуючись ст. ст. 185, 187, 258-261, 263 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені Клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, допомоги при скороченні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в частині позовних вимог про стягнення заборгованості середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - залишити без руху, про що повідомити позивача, надавши позивачеві для усунення недоліків строк терміном 5 (п`яти) днів з часу отримання цієї ухвали.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Ухвала постановлена та підписана в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повне судове рішення складено 30 липня 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова