Рішення № 83358736, 25.07.2019, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3925/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"25" липня 2019 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в :

У поданій в суд заяві представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить:

- звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки №PM-SME P00/007/2008, посвідченого 05 березня 2008 року приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Грабар О.А. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим №290, а саме, на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 482,8 м2 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування від 26 липня 2004 року, та земельну ділянку загальною площею 0,1314 га кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 2486692 грн., що визначена договором іпотеки, або на підставі оцінки майна незалежним суб`єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №СМ-SME P00/007/2008 від 05.03.2008 року для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальному розмірі відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2010 року в сумі 387390,62 доларів США та 40745,42 грн.;

- виселити відповідачів з будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1 та знаходиться по АДРЕСА_1 ;

- судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 05 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СМ-SME P00/007/2008, за яким останній отримав кредит у сумі 344690 доларів США на умовах повернення кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Відповідно до укладених договорів купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 квітня 2010 року та договору про відступлення права вимоги від 30 квітня 2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набув прав вимоги, зокрема, за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами. Свої зобов`язання про сплату кредиту щомісячними платежами позичальник порушив, а тому рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача в сумі 387390,62 доларів США та 40745,42 грн. На даний час рішення суду не виконано, а тому позивач відповідно до умов іпотечного договору має право задовольнити боргові зобов`язання за рахунок іпотечного майна, у зв`язку з чим позичальникові скеровано попередження про виселення, а також листи про добровільне звільнення будинку усіма зареєстрованими там особами, яка не виконана.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що покликання позивачем на укладений 30 квітня 2010 року між ПАТ «ОТБ Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» договір факторингу є безпідставним, оскільки нотаріально завіреного договору про уступку вимоги га іпотечним договором позивач не надав та відомості про державну реєстрацію відступлення прав вимоги за цим договором відсутні. Відсутні і законні підстави для виселення осіб, які проживають у спірному будинку, а звернення стягнення на житловий будинок може бути здійснено лише після їх виселення з наданням іншого постійного благоустроєного житла, яке у позовній заяві не наведено. Крім того, позивачем пропущено строки позовної давності, про яку відповідач заявляє як підставу для відмови у задоволені позову.

Інші відповідача відзиву на позов не подавали.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача ОСОБА_4 , оскільки останній зареєструвався в іпотечному будинку після укладення договору іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя.

Заперечення відповідачами не подавалися.

У зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_4 просить визнати недійсними договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення прав вимоги від 30 квітня 2010 року, укладені між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», обґрунтовуючи тим, що вказані договори укладені всупереч вимог діючого законодавства, оскільки у позивача відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій.

У відзиві на зустрічний позов представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначає, що позивач не довів, які саме були порушені його права, оскільки ОСОБА_4 зареєструвався в іпотечному будинку після укладення договору іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя. Останній не є стороною оспорюваних договорів та відповідно не може їх оспорювати. ПАТ «ОТП Банк» в установленому законом порядку отримав Генеральну ліцензію №191, Дозвіл №191-1 та додаток до дозволу на здійснення валютних операцій, видані НБУ, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не здійснювало видачу кредиту, тому не потребує генеральної чи індивідуальної ліцензії для кредитування. Крім того за умовами кредитного договору право боржника виконувати зобов`язання не обмежується лише виконанням зобов`язання у валюті. Оспорюваний договір про відступлення прав вимоги від 30 квітня 2010 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. Також, позивачем пропущено строки позовної давності, про яку відповідач заявляє як підставу для відмови у задоволені позову.

Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про місце та час слухання справи повідомлялися заздалегідь та належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно поданих просять розглянути справу без їх участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 05 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №СМ-SME P00/007/2008, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 344690 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та кінцевим строком повернення кредиту до 03 березня 2023 року.

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором 05 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №РМ-SME P00/007/2008, згідно якого в іпотеку Банку передано домоволодіння п о АДРЕСА_1 загальною площею 482,8 м2, в т.ч. житлова площа 146 м2, та земельну ділянку загальною площею 0,1314 га за цією ж адресою, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 26 липня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Багацькою Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №950 (п.3.1, 3.2 договору).

Вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 2486692 грн. (п.4.4 договору іпотеки).

Доводи відповідача про необхідність узгодження оцінки предмета іпотеки відповідно до вимог п.6.4.1 договору є помилковими, оскільки цими умовами договору визначено випадок визначення початкової ціни у разі продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені у передбачених законодавством випадках.

У зв`язку з укладенням між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 29 квітня 2010 року, вказані товариства уклали також договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №3992, за яким позивачу перейшли всі права банка у зобов`язаннях, які виникли на підставі договорів забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави/, зокрема, за вказаним вище договором іпотеки від 05 березня 2008 року (п.1.2 договору).

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця ОСОБА_1 , з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором (п.9.7 договору іпотеки).

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2010 року у цивільній справі №2-47/10 позов ТОВ «ОТП Факторинг України» про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ-SME P00/007/2008 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 387390,62 доларів США та 40745,42 грн. штрафних санкцій.

Указаним рішенням суду підтверджено правомірність вимог позивача за зобов`язаннями, які виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, забезпеченого іпотекою.

А відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зобов`язання згідно ст.526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.6 договору іпотеки №РМ-SME P00/007/2008 від 05 березня 2008 року за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні витрати негайно після виникнення будь-якої з обставин, зокрема, несплати боржником будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.

Статтею ст.33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель відповідно до ч.1 ст.12 має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував, у зв`язку з чим позивач скористався правом дострокового стягнення у судовому порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 387390,62 доларів США та 40745,42 грн., яка на даний час боржником не погашена.

За таких обставин суд вважає, що позивач набув право звернення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набув чинності 07 червня 2014 року, не може бути примусово стягнуте нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами України в іноземній валюті та за умови, що таке майно використовується ним як місце постійного проживання при відсутності у власності іншого нерухомого майна і загальна площа якого, при цьому, не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м 2 для житлового будинку.

З висловленого Верховним Судом України у справі №6-333цс15 від 10 червня 2015 року правового висновку, який в силу ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільнення від його виконання.

Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Відповідно до п.9.1 договір іпотеки №РМ-SME P00/007/2008 від 05 березня 2008 року діє до виконання боргових зобов`язань в повному обсязі та зобов`язань іпотекодавця за цим договором іпотечного, а тому строки позовної давності позивачем не пропущено.

За повідомленням Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зареєстровані у домоволодінні по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням рішення суду від 22 вересня 2010 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , яке зверталося до примусового виконання через органи державної виконавчої служби, позивачем надіслані відповідачам листи-попередження від 15 червня 2018 року про звільнення житлового будинку п о АДРЕСА_1 протягом 30 днів.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року в справі №6-39цс15.

Передане ОСОБА_1 в іпотеку майно (домоволодіння п о АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою), придбане останнім на підставі договору дарування від 26 липня 2004 року, тобто до укладення кредитного договору 05 березня 2008 року та не за кредитні кошти, а тому суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність вимог про виселення відповідачів без надання іншого постійного житла.

Згідно пункту 5.1 договору іпотеки ОСОБА_1 засвідчив, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом він повинен утримувати, а також відсутні діти, що мають право користування предметом іпотеки, відсутні права і будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки.

Іпотекодавець ОСОБА_1 зобов`язувався не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя (п.5.2 договору іпотеки).

А тому доводи представника відповідача ОСОБА_4 про той факт, що в іпотечному будинку зареєстровані та проживають неповнолітні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і за таких обставин на нього не може бути звернуто стягнення є необґрунтованими, оскільки на момент укладення договору вони не мали права користування предметом іпотеки і були вселені в будинок без відома банку.

Відповідно до умов кредитного договору (п.1.11.3 договору) право боржника виконувати зобов`язання за договором не обмежується лише виконанням зобов`язань у валюті кредиту та може бути здійснено у національній валюті (гривні), а тому доводи відповідача про відсутність у позивача ліцензії на здійснення валютних операцій є безпідставні.

Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки має на меті задоволення за рахунок предмета іпотеки вимог іпотекодержателя, а саме погашення заборгованості за рішенням суду від 22 вересня 2010 року, яке відповідно до ст.18 ЦПК України є обов`язковим до виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції цивільне законодавство наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Згідно положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 не є стороною укладених ОСОБА_1 05 березня 2008 року кредитного та іпотечного договорів, умови вказаних договорів ним не оскаржуються, зареєстрував своє місце проживання в предметі іпотеки у порушення вимог договору іпотеки за відсутності згоди іпотекодержателя, а тому суд погоджується з доводами відповідача, що оспорювані ним договори купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення прав вимоги від 30 квітня 2010 року, укладені між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», жодним чином не порушили його цивільного права на вказане іпотечне майно.

З огляду на викладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити.

При постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПУкраїни з відповідача ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст.10, 57, 59, 60, 88, 213-215, 224- 227 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки №PM-SME P00/007/2008, посвідченого 05 березня 2008 року приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Грабар О.А. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим №290, а саме, на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 482,8 м2, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 26 липня 2004 року приватним нотаріусом Здолбунівського нотаріального округу Багацькою Л.І., та земельну ділянку загальною площею 0,1314 га кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 2486692 грн., що визначена договором іпотеки, або на підставі оцінки майна незалежним суб`єктом оціночної діяльності, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №СМ-SME P00/007/2008 від 05.03.2008 року для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальному розмірі відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2010 року 387390,62 доларів США та 40745 грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 а (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м.Київ, вул.Фізкультури, 28Д, код ЄДРПОУ 36789421) понесені ним судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

У решті вимог первісному позивачу відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією ЦПК України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: