Рішення № 83354558, 31.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 липня 2019 року №826/9133/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0000794001,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116, прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 №0000794001. За посиланням позивача, останній здійснює у магазині роздрібну торгівлю алкогольними напоями за наявності відповідних ліцензій. Позивач вважає, що у контролюючого органу відсутні докази, які підтверджують порушення позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта фактичної перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві здійснено фактичну перевірку магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 10.04.2017 № 26/122/40/2199123116.

Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольного напою - горілки на розлив з пляшки місткістю 0,5 літрів за ціною 14,50 грн. за 100 грамів, чим порушено статтю 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт фактичної перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в розмірі 6 800,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві, однак скарга позивача залишена без розгляду, оскільки він звернувся з порушенням термінів, вказаних у пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За приписами пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854, роздрібна торгівля алкогольними напоями - це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Позивач вказує, що продаж алкогольних напоїв (горілки) здійснюється ним роздрібно, у тому числі на розлив, що відповідає виду діяльності згідно з отриманою позивачем ліцензією на провадження відповідного виду діяльності.

Як вбачається з акта перевірки від 10.04.2017 №26/122/40/2199123116, контролюючим органом було встановлено факт продажу алкогольного напою (горілки) на розлив для споживання на місці, оскільки вказаний акт перевірки лише містить інформацію, що у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить суб`єкту господарювання - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , здійснюється реалізація алкогольних напоїв за наявності відповідної ліцензії, в той же час, в магазині здійснено реалізацію 100 грамів горілки «Пшенична» для споживання на місці з пляшки, місткістю 0,5 літрів, за ціною 14,50 грн. за 100 грамів, про що видано відповідний фіскальний чек.

Відповідно до частини шостої статті 15-3 статті Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно абзацу першого пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до пункту 1.4. Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24.07.2002 №219 суб`єктами господарської діяльності здійснюється

діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до основних видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), належить, зокрема «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» (Код КВЕД 47.11), «Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах» (Код КВЕД 47.25).

Отже, оскільки магазин позивача не є спеціалізованим підприємством у розумінні статті 15-3 Закону №481 та пунктів 2, 22 Правил №854, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача відповідної ліцензії, відтак фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не довів суду права здійснювати в ньому продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

Так, з огляду на вищевказане, суд вважає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.04.2017 № 26/122/40/2199123116 обґрунтованими та доведеними в ході судового розгляду справи, і наголошує, що позивачем не було надано жодних доказів в обґрунтування своєї позиції та спростування висновків акта перевірки.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000794001, винесене на підставі акта перевірки від 10.04.2017 № 26/122/40/2199123116, висновки якого не викликають у суду сумнівів, є правомірним, а тому позовні вимоги щодо його скасування не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.