Ухвала суду № 83351834, 30.07.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 6-а/742/2/19

Єдиний унікальний № 742/1545/16-а

У Х В А Л А

30 липня 2019 року м. Прилуки

Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Ільченко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження на підставі ст.383 КАС України заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання судового рішення по справі №742/1545/16-а,-

В С Т А Н О В И В :

16.07.2019 до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 по справі №742/1545/16-а (провадження №2-а/742/89/16) в частині обмеження максимального розміру пенсії з 01.07.2019.

Частиною 1 ст.383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

16.07.2019 ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 та вирішено розглядати її в порядку письмового провадження. Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області надано строк для подачі відзиву.

25.07.2019 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду подано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що 26.06.2019 на адресу Прилуцького відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 18 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов електронний лист за № 8330/03-26, згідно якого зобов`язано привести у відповідність пенсійну справу ОСОБА_1 а саме з її обмеженням, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції на час проведення перерахунку).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на наступне.

20.05.2016 до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому позивач просив: визнати протиправними дії Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в перерахунку його пенсії за вислугу років; зобов`язати Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок призначеної йому пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 ( в редакції ЗУ №2663-111 від 12.07.2001), що діяла станом на 2009 рік з розрахунку 86% від середнього заробітку щомісячної (чинної)заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки Генеральної прокуратури України від 10.05.2016 №18-678зп про заробітну плату, починаючи з 01.01.2016,без обмеження її максимального розміру та здійснити недоотриману частину виплат за минулий час з урахуванням проведених виплат (а.с.1-7).

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано дії та зобов`язано Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 86 відсотків від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 10.05.2016 за №18-687зн. Починаючи від 01.01.2016 без обмеження її максимального розміру та здійснити недоотриману частину виплат за минулий час з урахуванням проведених виплат (а.с. 18-19).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2016 відмовлено об`єднаному управлінню Пенсійного фонду Україниу задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 та апеляційну скаргу повернуто апеллянту (а.с.33-34).

06.09.2016 ОСОБА_1 було видано виконавчий лист №2-а/742/89/16 на виконання вказаної постанови, а вже постановою заступника начальника Прилуцького МРВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області Чайкою В.П. від 30.09.2016 виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду (а.с.42).

Листом начальника відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №18 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Чернгівській області від 26.06.2019 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що його пенсійна справа переглянута та приведена у відповідність до ЗУ «Про прокуратуру», відповідно до якого максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому з 01.07.2019 виплата йому пенсії буде здійснюватися у розмірі 15640,00 грн, крім того, просили його перерахувати на рахунок ГУ ПФУ в Чернігівській області суму переплати пенсії з 01.01.2016 по 31.05.2019 року розміром 174295,95 грн.(а.с.51).

04.07.2019 ОСОБА_1 отримав вказаний лист та ознайомився з його змістом, а 16.07.2019 звернувся до суду з заявою про визнання протиправними дій, щодо припинення виплати йому пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити із 01.07.2019 виплату йому пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру відповідно до ЗУ «Пропрокуратуру» на підставі постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 по справі № 742/1545/16-а.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до приписів ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України.

Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Так, постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, правонаступником якого нині є головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 86 відсотків від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки Генеральної прокуратури України від 10.05.2016 за №18-687зн. Починаючи від 01.01.2016 без обмеження її максимального розміру та здійснити недоотриману частину виплат за минулий час з урахуванням проведених виплат

Відповідно до положень ч.6 ст.383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу у порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

Відповідно до приписів ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності власних рішень, дій чи бездіяльності, визначений положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено положення ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 КАС України та ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене вище, дії головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виконання не в повному обсязі постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 по справі №742/1545/16-а (провадження №2-а/742/89/16) в частині обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2019 беззаперечно є протиправними, оскільки порушене відповідачем право на отримання позивачем пенсії без обмеження її максимального розміру за вказаний період залишаєтиься не поновленим, у зв`язку з чим його заява про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з приписів ст.139 КАС України вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі на користь держави 768,40 грн. в рахунок судового збору, оскільки згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання.

На підставі ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", керуючись ст.14, 241-243, 248-249, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання судового рішення по справі №742/1545/16-а - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 по справі № 742/1545/16-а.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити із 01.07.2019 виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру відповідно до Закону України «Пропрокуратуру» на підставі постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.05.2016 по справі № 742/1545/16-а.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Копію ухвали направити головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Ільченко