Ухвала суду № 83350431, 31.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

31 липня 2019 р. Справа № 820/4987/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Спірідонов М.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ2172417050) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859812) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області вжити заходів відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду № 820/5259/17 від 20.02.2018 року про примусове виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року у адміністративній справі № 820/5259/17;

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2018 року було відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 року скасовано зазначену ухвалу, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

31.10.2018 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду зазначена позовна заява була залишена без руху, у зв`язку із не наданням позивачем до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та надано строк на усунення недоліків десять днів з моменту отримання ухвали.

09.11.2018 року від позивача надійшла заява про відвід судді, у зв`язку з чим 19.11.2018 року Харківським окружним адміністративним судом було зупинення провадження по справі до вирішення питання про відвід.

Харківським окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 20.11.2018 року по справі № 820/4987/18, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року адміністративний позов було повернуто позивачеві, у зв`язку із не усуненням недоліків зазначених в ухвалі суду від 31.10.2018.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 р. по справі №820/4987/18 було залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2018р. по справі №820/4987/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди було скасовано.

21.02.2019 року ухвалою суду позовну заяву було повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі від 31.10.2018 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року апеляційну скаргу позивача було задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року по справі № 820/4987/18 скасовано. адміністративну справу було повернуто для продовження розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року також встановлено, що ОСОБА_1 подаючи адміністративний позов 25.06.2018 року питання щодо поновлення строків звернення до суду не порушив, клопотання не надав. На момент постановлення оскаржуваної ухвали вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконані.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

З огляду на вищевикладене суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Разом з тим, процесуальний закон обмежує право звернення до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванню учасників судового процесу. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

Відповідно до ч.1, 2 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У свою чергу, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Як вже зазначалось вище ухвалою суду від 31.10.2018 року зазначена позовна заява була залишена без руху, з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, з зазначенням підстав такого рішення згідно положень ст. 123 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії від 07 липня 1989 року).

У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія-97" проти України" (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04 Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм.

Суд зазначає, що ухвала суду від 31.10.2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем з 07.11.2018 року (з дати коли позивач отримав зазначену ухвалу) та станом на 31.07.2019 рок не виконана та не надано до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з зазначенням обставин, які є поважними, з урахуванням висновків суду викладених в ухвали про залишення позовної заяви без руху, щоб суд мав можливість вирішити питання щодо поновлення строку звернення позивача з зазначеним адміністративним позовом.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду , або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом не поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, як було зазначено вище позивачем не виконано ухвалу від 31.10.2018 року про залишення позовної заяви без руху, позивачем з 07.11.2018 року (з дати коли позивач отримав зазначену ухвалу) та станом на 31.07.2019 року не надано до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, з зазначенням обставин, які є поважними, з урахуванням висновків суду викладених в ухвали про залишення позовної заяви без руху

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Тому, на думку суду, зазначені обставини є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись статтями 123, 240, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 16,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ34859812) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Спірідонов М.О.