Рішення № 83350372, 30.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. № 520/4815/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (61000, м.Харків, вул. Бакуліна, 18) про визнання протиправною вимоги та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому просить суд :

- визнати протиправною, нікчемною та залишити її без виконання Вимогу ГУ ДФС у Харківський області № Ф-508-17 від 24.04.2019р. про стягнення боргу;

- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України Харківській області, заподіяну відповідачем №1 шкоду в розмірі 14 710,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога Головного управління ДФС у харківській області № Ф-508-17 від 24.04.2019 року на суму 14 710,99 грн. є протиправною, а тому підлягає скасуванню, оскільки позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника, а отже звільнена від сплати єдиного внеску, просила відшкодувати завдану неправомірними діями відповідача шкоду.

Представником відповідача, Головного управління ДФС у Харківській області, через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що станом на 31.12.2018 року в інтегрованій картці платника по ФОП ОСОБА_1 лічиться заборгованість в сумі 14710,99 грн. (за IV квартал 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, І-ІV квартал 2015 року, І-III квартали 2016 року яка є правомірною, а отже відсутні підстави для скасування спірної вимоги.

Представником відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, через канцелярію суду надано відзив, у якому зазначено, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди, з огляду на що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 17.12.2007 року взята на облік як фізична особа-підприємець та 26.10.2016 року знята з обліку, перебувала на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного внеску). т

Позивачка є пенсіонером за віком, інвалідом другої групи, отримує пенсію в разі втрати годувальника, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та отримує щомісячну компенсацію сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 52 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Матеріалами справи встановлено, що у травні 2016 року на підставі заяви позивача про звільнення її від сплати єдиного внеску як інваліда другої групи, відповідачем зменшено нарахування по єдиному внеску на 12493,83 грн.

17 листопада 2016 року відповідачем направлено позивачу вимогу про сплату боргу по єдиному внеску на суму 1898,16 грн.

16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДФС у Харківській області з заявою щодо неправомірного нарахування заборгованості по єдиному внеску.

При розгляді документів доданих до заяви, відповідач встановив що позивач отримує пенсію у разі втрати годувальника та листом № 3836/М/20-40-13-07 від 12.09.2017 повідомив позивача, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, фізичні особи-підприємці, якщо вони є пенсіонерами за віком, або інвалідами, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу та вказано на те, що особи, яким призначено пенсію в разі втрати годувальника, скористатись пільгою не можуть. Також, у листі зазначено, що станом на 06.09.2017 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 лічиться заборгованість в сумі 14391,99 грн. (за IV квартал 2013 року, I-IV квартали 2014 року, I-IV квартал 2015 року, I-III квартали 2016 року) (а.с.6-8).

31.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-508-17, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 14391,99 грн.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржила вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2017 року № Ф-508-17 до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року у справі № 820/4770/17 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі. Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2017 № Ф-508-17.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційну скаргу відповідача на постанову ХОАС від 05.12.2017.

Постановою Верховного суду від 11.09.2018 касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2018 залишено без змін.

Судом встановлено, що відповідачем 24.04.2019 року винесено позивачу нову Вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області №Ф-508-17 якій нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 14 710 грн. 99 коп.

Не погоджуючись з вказаною вимогою позивач звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи законність винесення спірної вимоги відповідач у відзиві на позив вказую, що на його думку позивач не має права на звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Як встановлено судом, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року у справі № 820/4770/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області - задоволено в повному обсязі. Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2017 № Ф-508-17. Вказана постанова набрала законної сили.

Суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та свого статусу інваліда та яка отримує передбачену Законом пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи обставини встановлені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 року про звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску в силу вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд прийшов до висновку, що наявні підстави для скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-508-17 від 24.04.2019р.

Стосовно позовної вимоги про стягнення заподіяної шкоди суд зазначає наступне.

Беручи до уваги те, що при розгляді справи позивачем не надано доказів та не доведено, що діями або бездіяльністю відповідача йому заподіяно шкоду, не надано пояснень з чого він виходить оцінюючи заподіяну йому шкоду в 14 710,99 грн. суд приходить до висновку про відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування заподіяної шкоди.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (61000, м.Харків, вул. Бакуліна, 18) про визнання протиправною вимоги та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківський області № Ф-508-17 від 24.04.2019р. про стягнення боргу.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.