Рішення № 83350324, 23.07.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 601/711/19

23 липня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача Іваненко В.В., Білий Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 15.04.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про скасування постанови № 04/01.2/730 від 12.03.2019 про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми передано на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач провів позаплановий захід державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено акт від 11.02.2019 № 126, на підставі якого відповідач прийняв постанову № 04/01.2/730 від 12.03.2019 про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми, якою на позивача накладено штраф в розмірі 25038 грн.

Позивач вважає оскаржену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на дату прийняття такої постанови у позивача був відсутній статус фізичної особи - підприємця, а тому остання не є суб`єктом правопорушення. Водночас, звернула увагу суду на те, що вона виконала припис щодо усунення порушень, виявлених під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері від 18.02.2019 № 05/002, а тому відповідно до частини одинадцятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) фінансові та адміністративні санкції не застосовуються у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису.

Ухвалою суду від 14.05.2019 дану позовну заяву прийнято до провадження Тернопільського окружного адміністративного суду та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Водночас, до позовної заяви слід було надати оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, перерахованого за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів УК у місті Тернополі/м.Тернопіль/22030101, код отримувача 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 34311206084008, код класифікації доходів бюджету 22030101 або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24.05.2019 позивач усунула недоліки у відповідності до вимог ухвали, у зв`язку з чим ухвалою суду від 29.05.2019 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 27.06.2019.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судових засіданнях у даній справі, які проводилися 27.06.2019, 10.07.2019 оголошувалася перерва на підставі статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням клопотання про виправлення описки від 05.07.2019 підтримала в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви від 20.06.2019, просила позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі акта перевірки від 11.02.2019 № 126 оскарженої постанови здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому відзиві на позовну заяву (арк. справи 37-41), просили у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (підпункту 1 в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 667)) основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема: реалізація державної політики у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, санітарного законодавства, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 6 Положення № 667 визначено, що держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону; вимагати відповідно до закону від суб`єктів господарювання усунення виявлених порушень; вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону; складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом; фіксувати процес здійснення планового (позапланового) заходу чи кожну окрему дію за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки.

За приписами частини шостої статті 2 Закону № 877-V центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного контролю, або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13 - 18, 20, 21 цього Закону.

Як слідує з матеріалів справи, що на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області надійшла колективна скарга батьківського комітету Білокриницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області від 05.02.2019 про те, що позивач здійснює торгівлю в орендованій шкільній столові та буфеті неякісними, протермінованими харчовими продуктами (арк. справи 42-48).

Надалі, на виконання статті 6 Закону № 877-V відповідач видав наказ від 07.02.2019 № 126-п "Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 ", пунктом 1 якого утворено робочу групу для проведення перевірки (арк. справи 49).

Суд встановив, що з 08.02.2019 по 11.02.2019 працівники держпродспоживслужби згідно наказу від 07.02.2019 № 126-п та на підставі посвідчення (направлення) від 07.02.2019 № 126 провели позаплановий захід державного контролю стосовно додержання операторами ринку гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірка проводилась у присутності ФОП ОСОБА_1

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2019 № 126, у якому встановлено наступні порушення позивачем (арк. справи 51-60):

- пункту 1 частини п`ятої статті 40 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (далі - Закон № 771/97-ВР), а саме записи про заходи, які вживаються для управління небезпечними факторами, не ведуться;

- пункту 2 частини п`ятої статті 40 Закону № 771/97-ВР, а саме не надання інформації, визначеної статтею 40 Закону № 771/97-ВР;

- пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 771/97-ВР, а саме потужність не підтримується в чистому та робочому стані;

- пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 771/97-ВР, а саме потужність спланована, сконструйована та розміщена так, що не забезпечується її належне утримання, чищення та/або дезінфекція, запобігання або мінімізація будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів;

- пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 771/97-ВР, а саме потужність не має належної природної або механічної вентиляції;

- пункту 2 частини першої та частини другої статті 42 Закону № 771/97-ВР, а саме на стелі накопичується бруд і відпадають його частки (побілка);

- пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 771/97-ВР, а саме не надано журнали проведення дезінфекції, акти проведення дезінфекції. Дезинфікуючий розчин не відомої концентрації, не маркований і без супровідних документів;

- пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 771/97-ВР, а саме обладнання та інвентар не марковані, чим створюють ризик забруднення;

- частини другої статті 45 Закону № 771/97-ВР, а саме обладнання не каліброване відповідно до законодавства (вага, термометр);

- пункту 2 частини першої статті 48 Закону № 771/97-ВР, а саме персонал потужностей не пройшов навчання щодо гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів у цього оператора ринку;

- пункту 1 частини першої статті 49 Закону № 771/97-ВР, а саме здійснюється прийняття об`єктів санітарних заходів, що використовуються для виробництва харчових продуктів, після переробки яких отриманий харчовий продукт є непридатним для споживання людиною - на час проведення перевірки, в харчоблоці виявлені об`єкти санітарних заходів, сировина для приготування яких - невідомого походження;

- пункту 3 частини першої статті 49 Закону № 771/97-ВР, а саме харчові продукти не захищені від забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу;

- пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 771/97-ВР, а саме розморожування харчових продуктів не здійснюється так, щоб мінімізувати ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів у харчових продуктах.

Акт перевірки позивач підписала без зауважень та копію одного примірника отримала, про що свідчить підпис останньої (арк. справи 60).

Слід відмітити, що всі факти порушення позивачем Закону № 771/97-ВР, що відображені в акті та виявлені в процесі здійснення позапланового заходу зафіксовані за допомогою засобів відеотехніки та відеозапис переглянуто в судовому засіданні. В свою чергу, позивачем в судовому засіданні зазначено, що ряд вчинених порушень усунуті в строк зазначений приписом, з огляду на що, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає до скасування. Проте, суд зазначає, що усунення таких порушень не спростовує сам фак вчинення таких порушень та правомірність дій відповідача з притягнення позивача до відповідальності за їх вчинення.

Також, суд не приймає до уваги покликання позивача на неналежний стан орендованого ним примушення з вини орендодавця та на не отримання позивачем доходів з здіснення підприємницької діяльності співрозмірно до застосованого розміру санкцій, оскільки, згідно статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Надалі, на підставі акта перевірки відповідач видав та прийняв (арк. справи 61-63):

- припис щодо усунення порушень, виявлених під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері від 18.02.2019 № 05/002, яким зобов`язано позивача в строк до 26.02.2019 усунути зазначені порушення;

- протокол про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми від 22.02.2019 № 01-25/01.

Відповідно до статті 66 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин" від 18.05.2017 № 2042-VIII (далі - Закон № 2042-VIII) провадження у справах про порушення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми здійснюється відповідно до положень цієї статті. Штраф за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Справа про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми (далі - справа) розглядається компетентним органом або його територіальними органами. Від імені зазначених органів розглядати справи мають право головні державні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори. Справа розглядається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, щодо якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більше ніж на десять робочих днів, для подання нею додаткових матеріалів або з інших поважних причин. Час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою. Справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особа, щодо якої складено протокол, має право ознайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, оскаржувати постанову у справі.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач 22.02.2019 отримала повідомлення про розгляд справи про порушення Закону № 2042-VIII, в якому було зазначено дату, час та місце розгляду такої справи (арк. справи 66).

Однак, на підставі поданого клопотання від 26.02.2019 розгляд справи перенесено на іншу дату, про що позивача повідомлено листом від 28.02.2019 № 01-12/613, який отримала позивач 09.03.2019 (арк. справи 69-71).

Частиною чотирнадцятою статті 66 Закону № 2042-VIII визначено, що за результатами розгляду справи головний державний інспектор (головний державний ветеринарний інспектор) виносить одну з таких постанов: про накладення штрафу; про закриття справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII оператори ринку несуть відповідальність за порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров`я людини або тварини - тягне за собою накладення штрафу на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Таким чином, керуючись Законом № 2042-VIII, головний державний ветеринарний інспектор розглянув справу про порушення Закону № 2042-VIII та 12.03.2019 прийняв рішення про винесення постанови № 04/01.2/730 про накладення на позивача штрафу відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII у розмірі шести мінімальних заробітних плат, а саме 25038 грн. (4173 грн. х 6). Зазначену постанову позивач отримала 12.03.2019, про що свідчить підпис останньої (арк. справи 72-73).

Твердження позивача на те, що вона не є суб`єктом правопорушення, оскільки на дату прийняття такої постанови у позивача був відсутній статус фізичної особи - підприємця, є хибним, з огляду на наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як слідує з повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 18.03.2019, що 25.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 26400060002005281 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (арк. справи 12).

Таким чином, на дату проведення зазначеної перевірки позивач мала статус ФОП, так як перевірка проводилась з 08.02.2019 по 11.02.2019, тобто до внесення відповідного запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

16.08.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 320/9471/15-ц досліджував питання відповідальності фізичної особи - підприємця по зобов`язанням з підстав припинення цього статусу та вказав, що у статті 52 ЦК України передбачено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

У пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зроблено висновок, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 підтверджений в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Таким чином, однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 3-788гс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17, а тому а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, враховуючи те, що позивач на дату проведення зазначеної перевірки мала статус ФОП, а також те, що зафіксовані в акті факти порушення вимог Закону № 771/97-ВР підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач виніс оскаржену постанову на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Положенням № 667 та Законом № 2042-VIII, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Микулинецька, 20, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ: 40310895) про скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 04/01.2/730 від 12.03.2019 про порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", законодавства про харчові продукти та корми, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.07.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.