Рішення № 83350097, 30.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1960/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в якому просила:

- визнати дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області по відмові у призначенні дострокової пенсії за віком з урахуванням положень статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними,

- скасувати рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 03 грудня 2018 року №226,

- зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати ОСОБА_1 з 03 вересня 2018 року та виплатити дострокову пенсію за віком, з урахуванням вимог статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", без урахування заробітної плати в зоні відчуження (а.с. 30).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що при зверненні до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення пенсії подала усі необхідні документи, які підтверджують перебування в зоні відчуження та участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 15 травня 1986 року по 22 травня 1986 року.

08 липня 2019 року від Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до суду надійшов відзив, у якому відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що з аналізу наданих 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 документів для призначення пенсії за віком з урахуванням положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" свідчить про відсутність первинних документів підтверджуючих в установленому законодавством порядку період роботи в зоні відчуження (а.с. 37-38).

11 липня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про допит свідків (а.с. 82).

Позивач у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 30).

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку (а.с. 87).

В ході розгляду справи судом допитано в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтвердили, що у період з 15 травня 1986 року по 22 травня 1986 року перебували із ОСОБА_5 в зоні відчуження, як робітники війсьторгу №807, які безпосередньо надавали торгівельно-побутові послуги особам, які приймали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

Згідно із частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив перейти до розгляду справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 56).

03 вересня 2018 року позивач звернувся до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 43).

Рішенням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №226 від 03 грудня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком з урахуванням положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку із відсутністю первинних документів підтверджуюючих в установленому законодавством порядку період роботи в зоні відчуження з 15 травня 1986 року по 22 травня 1986 року (а.с. 40).

Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України /пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України/.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 згаданого Закону).

Частиною першої статті 26 цього Закону встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 55 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року, незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше п`яти календарних днів - передбачено зменшення віку на 10 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

За визначенням частини третьої статті 65 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 21 листопада 2016 року № 21-1048во06 та від 04 вересня 2015 року №690/23/15, з якою погодився Верховний суд (постанова від 28 березня 2018 року у справі № 333/2072/17), єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для призначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (в редакції чинній на дату видачі позивачу посвідчення) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 року - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А .

В пункті 10 Порядку №51 уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 547/312/17 (№К/9901/1488/17).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Із аналізу цієї норми вбачається, що вказаний перелік первинних документів є примірним та обставини, з якими стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пов`язує призначення пенсії за віком на пільгових умовах, можуть бути підтверджені будь-якими документами, що міститимуть достовірні відомості щодо цих обставин.

На підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та періоду роботи у зоні відчуження позивачем до заяви про призначення пенсії за віком додавалися копії: 1) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії серії НОМЕР_1 виданого 03 жовтня 2000 року; 2) трудової книжки НОМЕР_2 , якою підтверджено, що ОСОБА_1 у спірному періоді перебувала в трудових відносинах із війсьторгом №807; 3) Списку працівників війсьторгу №807, які приймали участь в торгово-побутовому обслуговуванні осіб, які брали безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно якого ОСОБА_1 працювала офіціантом з 15 по 22 травня 1986 року в м.Чорнобиль; 4) Довідки №1 від 18 березня 1994 року, згідно якої ОСОБА_1 перебувала в зоні відчуження з 15 травня 1986 року по 22 травня 1986 року на роботів у війсьторзі №807; 5) Довідки філії №4 Полтавського війсьторгу №123 від 17 липня 1998 року, згідно якої ОСОБА_1 із 15 травня 1986 року по 22 травня 1986 року перебувала в зоні відчуження м.Чорнобиль; 6) табелю обліку робочого часу; 7) архівних довідок (а.с. 12, 49-50, 53-56, 61-65).

Також факт перебування у зоні відчуження у спірному періоді та того, що ОСОБА_1 працювала офіціантом війсьторгу №807 у м.Чорнобиль підтвердили свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Варто також зазначити, що відповідач, як на підставу для відмови у призначенні пенсії позивачу посилається на невідповідність форми поданих документів, при цьому не надає суду доказів того, що дані документи за своїм змістом не відповідають дійсності.

Крім того, суд зауважує, що перелічені вище документи, подані позивачем разом із заявою про призначення пенсії у своїй сукупності дозволяють ідентифікувати особу позивача та визначити період його роботи у зоні відчуження.

Також варто звернути увагу, що відповідачем дійсність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії серії НОМЕР_1 , виданого позивачеві під сумнів не ставиться.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення та відповідності останнього вимогам частини другої статті 2 КАС України.

При цьому варто зазначити, що паспортом серії НОМЕР_3 та трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 підтверджується, а відповідачем не заперечується, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та має необхідний страховий стаж, що підтверджується розрахунком (а.с. 41). Подані позивачем до органу пенсійного фонду документи підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та період роботи у зоні відчуження з 15 травня 1986 року по 22 травня 1986 року, а тому позивач має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Пунктами 1.6 та 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку /пункт 1.6/; днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.7/.

Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до органу пенсійного фонду 03 вересня 2018 року, саме з цієї дати право позивача на призначення пенсії підлягає відновленню.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказаний висновок Верховного Суду України відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Водночас, суд вважає вимоги позивача в частині визнання дій Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - протиправними такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень. Водночас дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе рішення №226 від 03 грудня 2018 року, оскільки саме зазначене рішення має вплив на його права та інтереси.

Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про нарахування та виплати з 03 вересня 2018 року пенсії, оскільки дані вимоги є передчасними, так як нарахування та виплата пенсії здійснюється після її призначення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд з метою повного захисту прав позивача у даних спірних правовідносинах, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №226 від 03 грудня 2018 року "Про відмову ОСОБА_1 " в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) повинен забезпечити відновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, то суд вважає за доцільне задовольнити відповідну вимогу позивача та зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на десять років згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі заяви про призначення пенсії від 03 вересня 2018 року.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, а відтак відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40383769, юридична адреса: вул. Івана Мазепи, 30, м.Полтава, 36040) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №226 від 03 грудня 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку на десять років згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі заяви про призначення пенсії від 03 вересня 2018 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко