Рішення № 83350018, 31.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 р. № 400/1427/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в адміністративній справі за позовом Військової частини А2183 до Южноукраїнського управління ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2019 року № 0001045406,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини А2183 (надалі - позивач) до Южноукраїнського управління ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2019 року № 0001045406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Ухвалою суду від 14.05.2019 року позовну заяву Військової частини А2183 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви із зазначенням свого ідентифікаційного коду та коду відповідача, доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, належим чином засвідчену копію Рішення від 13.03.2019 року № 5467/5/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скраги та інформації про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви.

30.05.2019 року на виконаня ухвали суду від 14.05.2019 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 03.06.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1427/19 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0001045406 від 21.01.2019 року, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 7222, 39 грн. та пеню в розмірі 36, 11 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем вчасно та у повному обсязі здійснено сплату єдиного внеску, що підтверджується відповідними платіжним дорученням № 594 від 20.09.2016 року та випискою по рахунках Військової частини А 2183 від 21.09.2016 року.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем єдиний внесок по строку 20.09.2019 року у сумі 36 111, 93 грн., зарахований лише 21.09.2016 року. Тобто, єдиний внесок позивачем сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, в результаті чого ГУ ДФС у Миколаївській області винесене оскаржуване рішення.

26.06.2019 року суд ухвалою замінив первісного відповідача по справі № 400/1427/19 - Южноукраїнське управління Головного управління ДФС у Миколаївській області належним - Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) (надалі - відповідач) та розпочав розгляд адміністративної справи спочатку.

Суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Військова частина А2183 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

21.01.2019 року Южноукраїнським управлінням Головного управлінням ДФС у Миколаївській області області прийнято рішення №0001045406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску по строку 20.09.2016 року у розмірі 7258, 50 грн., з яких 7222, 39 грн. штрафні санкції та 36, 11 грн. пеня.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Військовою частиною А2183 подано до ДФС України скаргу від 06.02.2019 року за №350/174/308/121/пс.

Рішенням ДФС України від 13.03.2019 року №5467/5/99-99-11-05-02-35 залишено без змін рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.01.2019 року №0001045406, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішеннями №0001045406, Військова частина А2183 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються ст.4 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2018 № 2464-VІ (надалі - Закон №2464 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно із ч. 10 ст. 9 Закону № 2464, днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбаченихзаконом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 3 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Положеннями ч.10 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів» визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затвердженанаказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п.1, 2 Розділу VІ Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Відповідно до звіту від 12.09.2016 року № 9165916389 про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за серпень 2016 року Військова частина А2183 самостійно визначила до сплати єдиного внеску в сумі 36 111, 93 грн.

20.09.2019 року позивачем було підготовлено платіжні доручення на перерахування грошового забезпечення військовослужбовців (платіжне доручення №591) та перерахування 22 відсотків єдиного внеску (платіжне доручення№594).

Після оформлення зазначених платіжних доручень їх було передано 20.09.2016 року до Управління Державної Казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області.

Отже, долученими до справи документами дійсно підтверджується, що перерахування позивачем єдиного внеску за період серпень 2016 року, згідно платіжних документів здійснено своєчасно, тобто до 20 числа наступного за звітним місяцем.

В свою чергу, Управлінням Державної Казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області проведено списання відповідних сум вказаних в платіжних дорученнях тільки наступного дня - 21.09.2016 року, про що свідчить відмітка на платіжних дорученнях та виписка по рахунках військової частини А2183 від 21.09.2016 року.

Заперечуючи проти позову відповідач наголошував, що позивачем не було забезпечено своєчасної сплати сум єдиного внеску відповідно до норм чинного законодавства, а саме кошти в рахунок погашення єдиного внеску у розмірі 26 111, 93 були зараховані 21.09.2016 року, із затримкою в 1 день.

Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.

Так, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем до Управління Державної Казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області 20.09.2019 року надано платіжне доручення № 591 на загальну суму 492 257, 31 грн. по сплаті податків та зборів до бюджету, в тому числі по сплаті єдиного внеску.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

А пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, системний аналіз норм права дає підстави дійти висновку, що з моменту прийняття органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, зобов`язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов`язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов`язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прийняття Управління Державної Казначейської служби України у Первомайському районі Миколаївської області розрахункового документа позивача, то у такому випадку платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Платник не несе відповідальності за дії органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.18 у справі №803/1054/17.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини А2183 (вул. Коротченко, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55212, ідентифікаційний код 07660998) до Головного управління ДФС в Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2019 року № 0001045406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - задовольнити.

Визнання протиправним та скасування рішення від 21.01.2019 року № 0001045406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Військової частини А2183 (вул. Коротченко, 10-б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55212, ідентифікаційний код 07660998) судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.07.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва