Рішення № 83349898, 30.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 р. № 400/1671/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національній поліції України в Миколаївській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №814/2558/16 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національній поліції України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП від 21.11.16 №317 о/с про його звільнення з поліції, поновлення на посаді слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №317 о/с від 21.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.11.2016 року по 20.01.2017 року у сумі 4567,82 гривень (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім грн. вісімдесят дві коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 4722,58 гривень (чотири тисячі сімсот двадцять дві грн. п`ятдесят вісім коп.).

Ухвалою від 24.05.2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишив без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року без змін.

17.04.2019 року Верховний Суд постановою касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області задовольнити частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - скасував в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та направив на новий розгляд до суду першої інстанції у вказаній частині.

03.06.2019 року матеріали адміністративної справи № 814/2558/16 повернуті до суду першої інстанції.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 814/2558/16 розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В. та присвоєно їй новий єдиний унікальний номер судової справи № 400/1671/19.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року прийнято справу до свого провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що ГУ НП в Миколаївській області повністю виконало постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 р. по справі № 814/2558/16 та виплатило позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 9290, 40 грн. Отже, відповідачем виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у більшій сумі ніж повинно було, тому просив у задоволенні позову відмовити.

30.07.2019 року від відповідача до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких ГУ НП в Миколаївській області просить при прийняті рішення врахувати пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача та представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.

Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2007 року.

З 7 листопада 2015 року позивача було призначено на службу в поліції з присвоєнням йому спеціального звання старший лейтенант поліції.

Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 16 березня 2016 року № 43 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України "Про Національну поліцію".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 16 березня 2016 року № 43 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області. Стягнуто з ГУ Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 23 вересня 2016 року № 267 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області.

Позивачу 26.09.2016 року під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв`язку з скороченням займаної посади.

21.11.2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області № 317 о/с за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку зі скороченням штатів, старшого лейтинанта поліції ОСОБА_1 , слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області звільнено зі служби в поліції з 28 листопада 2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 року наказ № 317 о/с від 21.11.2016 р. в частині звільнення позивача зі служби в поліції визнано протиправним та скасовано, позивача поновлено на службі в поліції на посаді слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Постанова в цій частині набрала законної сили.

Крім того, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 року стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9290,40 грн., а саме стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.11.2016 року по 20.01.2017 року у сумі 4567,82 гривень та 4722,58 гривень середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

На виконання резолютивної частини постанови від 20.01.2017 року Миколаївським окружним адміністративним судом 27.01.2017 та 13.07.2017 видано позивачу виконавчі листи на стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно матеріалів справи відповідач виплатив ОСОБА_1 4722,58 грн., які допущені до негайного виконання, а також згідно повідомлення ГУ ДКС в Миколаївській області від 18.07.2017 року № 07.1-08/2/4837 з рахунку відповідача у безспірному порядку списано 4567,82 грн. на користь позивача.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, скасовуючи постанову від 20.01.2017 р. в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку, зазначив, що Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, що, в свою чергу, кореспондується з пунктом 9 Порядку № 260.

Однак Верховний суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, дійшовши вірного висновку щодо методики обрахунку розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачу, водночас не дослідили момент припинення служби в поліції ОСОБА_1 , виходячи з оспорюваного наказу ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 21.11.2016 № 317 о/с, яким позивача звільнено 28.11.2016 року.

З наведеного випливає, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин - моменту припинення ОСОБА_1 служби в поліції, що, зважаючи на незаконність звільнення позивача, в подальшому, слугувало підставою для нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції наказом від 21.11.2016 року № 317о/с, відповідно до якого у зв`язку зі скороченням штатів, старшого лейтинанта поліції ОСОБА_1 , слідчого Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області звільнено зі служби в поліції з 28 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Приписами пункту 2 Постанови № 988 передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, та який набрав чинності 27.05.2016.

Порядок № 260 є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Відтак, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата, що, в свою чергу, кореспондується з пунктом 9 Порядку № 260.

Суд вважає за необхідне зазначити, що момент припинення служби в поліції ОСОБА_1 - 28.11.2016 року, виходячи з наказу ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 21.11.2016 № 317 о/с. Дана обставина має істотне значення для справи, оскільки слугує підставою для підрахунку загальної кількості днів вимушеного прогулу та відповідного розрахунку його суми.

Загальна тривалість вимушеного прогулу склала 54 календарні дні (позивача звільнено 28.11.2016 року, час вимушеного прогулу починається обраховуватись з 28.11.2016 року по 20.01.2017 року - день винесення постанови суду про поновлення на посаді).

Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове утримання позивача складало 157, 29 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 8493, 66 грн. (157,29 грн.*54), з яких сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць складає 4797, 29 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку обчислення середньої заробітної плати, затведженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, оскільки Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Щодо посилання відповідача на необхнідність застосування пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9, який визначає, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час, з огляду на отримання позивачем допомоги по безробіттю, що підтверджується довідкою щодо виплати допомоги по безробіттю за період з 15.12.2016 ргоку по 05.02.2017 року у розмірі 4 792,57 грн., суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру за певних обставин грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9 роз`яснення зроблені з урахуванням вимог частини 3 статті 117 Кодексу законів про працю України, яку було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 20.12.2005 №3248-IV.

Висновки аналогічного змісту наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 (провадження №11-134ас18).

Разом з цим, суд зазначає, що суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 9290,40 грн. вже стягнуто на користь ОСОБА_1 , з яких заробітна плата за час вимушеного прогулу у сумі 4567,82 грн. та заробітна плата за один місяць в сумі 4722,58 грн. Тобто, відповідачем переплачена сума заробітної плати позивачу в розмірі 796, 74 грн.

Згідно ч. 2 ст. 380 КАС України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Приписи статті 381 КАС України передбачають, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Отже, в адміністративному судочинстві поворот виконання рішення допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або підроблених документах.

В даному випадку таких фактів не встановлено, тому для повороту виконання судового рішення не існує підстав і сплачені відповідачем кошти за час вимушеного прогулу в більшому розмірі поверненню не підлягають.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 8493, 66 грн.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.11.2016 року по 20.01.2017 року у сумі 8493, 66 гривень (вісім тисяч чотириста дев`яносто три грн. шістдесят шість коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.07.2019 року.

Суддя Г.В. Лебедєва