Рішення № 83349883, 22.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.000669

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бойка ОСОБА_2 .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – ФО-П ОСОБА_3 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, Відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення на фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 штрафу уповноваженими особами № ЛВ 4030/893/НД/АВ/ФС від 24.01.2019.

Ухвалою суду від 14.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

13.03.2019 від ГУ Держпраці у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить у задоволенні позову ФОП Протасову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі (арк. справи 141-144).

25.03.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 163-164).

03.04.2019 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (арк. справи 176-177).

Ухвалою суду від 18.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками ГУ Держпраці у Львівській області на підставі яких винесено оскаржувану постанову. Наголошує, що заходи контролю проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а викладені в акті перевірки обставини не відповідають обставинам справи. Позивач зазначив, що інспекційне відвідування проводилося за адресою: м.Львів, вул АДРЕСА_1 Городоцька, АДРЕСА_2 та м.Львів, вул. С.Бандери, 69. Однак, Позивач вказує, що не здійснює господарської діяльності за такими адресами та не має жодного відношення до описаних порушень. Враховуючи наведене, вважає висновки акта перевірки недостовірними, відтак просить суд визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати.

Відповідач позов не визнає. Подав відзив на позовну заяву (арк. справи 141-144) та заперечення на відповідь на відзив (арк. справи 176-177). Зазначив, що перевірка проводилася за фактичним здійсненням господарської діяльності ФО – П ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де виявлено особу – ОСОБА_5 без оформлення трудових відносин із ФО-П ОСОБА_3 . Відповідач наголосив, що вказана особа зафіксована під час здійсненн продажу непродовольчих товарів та надала товарний чек на суму 7,00 грн. із своїм підписом та відтиском печатки ФО-П ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_5 надала письмові пояснення, у яких вказала, що працює на ФО-П ОСОБА_3 за трудовим договором від 01.11.2018. Щодо інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_4 Львів, вул АДРЕСА_1 вул АДРЕСА_1 Городоцька, 51, де було виявлено особу без оформлення трудових відносин – ОСОБА_6 , представник відповідача у наданому відзиві зазначив, що вказана особа здійснювала продаж непродовольчих товарів та надала письмові пояснення, у яких зазначила, що працює на ФО – П ОСОБА_3 півроку. Таким чином, було встановлено факт допущення 22.12.2018 Позивачем до роботи працівників без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням. Вважає доводи Позивача про те, що він не здійснює господарської діяльності за адресами, де проведено перевірку недостовірними та такими, що спростовуються долученими до матеріалів справи копіями договорів оренди приміщень за адресами, де проводилася перевірка. Враховуючи наведене, Відповідач вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач надав заперечення на відзив (арк. справи 163-164). Наголосив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не перебувають з ним у трудових відносинах. Крім того, зазначив, що договори оренди вказаних приміщень було достроково розірвано, відтак на час інспекційного відвідування приміщення перебувають в оренді інших осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю у неспеціалізованих магазинах. Об`єкти торгівлі, у яких Позивач проводить діяльність розташовані за адресами: АДРЕСА_5 . Львів, вул. Городоцька, 175; м. Львів, вул. Клепарівська, 10; м АДРЕСА_1 Львів, вул. Підмурна АДРЕСА_6 .

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.12.2018 № 3079-П та направлення від 21.12.2018 №2879 у період з 22.12.2018 по 26.12.2018 проведено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Результати інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3 викладені в акті інспекційного відвідування від 04.01.2019 №ЛВ4033/893/НД/АВ (арк. справи 16-29).

В розділі ІІІ цього акта здійснено опис виявлених порушень законодавства про працю (арк. справи 28) та зроблено висновок про порушення серед іншого частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю в Україні (далі – КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, зазначено, зокрема, таке:

“в ході проведення інспекційного відвідування здійснено вихід за фактичним місцем здійснення господарської діяльності Позивача, а саме: АДРЕСА_3 , де виявлено особу без оформлення трудових відносин із ФО-П ОСОБА_7 ОСОБА_5 . В ході проведення інспекційного відвідування зазначена особа не надала документів, що підтверджують трудові відносини із ФО-П ОСОБА_3 . Також, в ході інспекційного відвідування здійснено вихід на адресу: АДРЕСА_2 , де було виявлено особу без оформлення трудових відносин із Позивачем. ОСОБА_6 зафіксована особами за виконанням трудової функції, а саме здійснення продажу непродовольчих товарів. Вказана особа надала письмове пояснення у якому зазначила, що працює на ОСОБА_3 пів року, розмір заробітної плати становить 4300,00 грн.”.

З огляду на викладене інспектор дійшов висновку, що має місце порушення вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, а саме працівник не можу бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом міністрів України.

На акт інспекційного відвідування винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ4030/893/АВ/П.

Не погоджуючись із висновками інспекційного відвідування, Позивач 11.01.2019 подав начальну Головного управління Держпраці у Львівській області скаргу на припис № ЛВ4030/893/АВ/П від 04.01.2019.

На підставі висновків акта інспекційного відвідування контролюючий орган 24.01. 2019 прийняв постанову про накладення штрафу № 4030/893/НД/АВ/ФС, відповідно до якої на ФО-П ОСОБА_3 накладено штраф за порушення вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 в розмірі 250380,00 грн.

06.02.2019 на адресу Позивача надійшла відповідь на скаргу на припис, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 .

Позивач не погоджуючись з вказаною постановою звернувся до суду за захистом свого права.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V.

Як зазначено в статті 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону № 877-V).

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку № 295).

Відповідно до пп. 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова № 413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначено постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення” від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункти 3, 4 Порядку № 509). У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку № 509). Згідно пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. В пункту 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку № 509).

На підставі висновків акта інспекційного відвідування, посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області складено постанову про накладення штрафу.

Аналізуючи порушення, зазначені в акті інспекційного відвідування та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Щодо порушення, яке полягає у допуску до роботи ОСОБА_5 без оформлення трудових відносин, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_5 .Львів АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , де на думку Відповідача здійснює фактичну господарську діяльність Позивач, встановлено допуск до роботи без оформлення трудових відносин ОСОБА_5 .

В акті зазначено, що ОСОБА_5 в своїх письмових поясненнях вказала, що працює на ОСОБА_3 за трудовим договором з 01.11.2018, після проходження стажування протягом тижня та отримує заробітну плату 4300,00 грн. Однак, в ході проведення інспекційного відвідування зазначена особа не надала документів, що підтверджують трудові відносини із ФО-П ОСОБА_3 .

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що здійснює господарську діяльність за адресами: м АДРЕСА_1 Львів, вул. Городоцька, 175; м. АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 Підмурна, АДРЕСА_6 .

Таким чином жодного відношення до адреси: АДРЕСА_3 та жодного відношення до громадянки ОСОБА_5 не має.

На спростування вказаних обставин, представник Відповідача наголошував, що у магазині за адресою: АДРЕСА_3 розташовано “куток споживача”, де серед іншого знаходилася копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 .

Позивач на спростування вказаного зазначив, що орендував вказане приміщення, що підтверджується копією договору оренди від 02.01.2017, з якого вбачається, що ФО-П ОСОБА_3 орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 21,0 м2. Згідно вказаного договору строк дії договору з 02.01.2017 по 30.10.2017.

Таким чином, суд звертає увагу, що станом на дату проведення інспекційного відвідування, строк дії договору оренди вказаного приміщення закінчився.

Відповідно до договору оренди від 01.11.2017, приміщення за адресою: АДРЕСА_3 перебуває в оренді фізичної особи – підприємця ОСОБА_8 . Строк дії вказаного договору з 01.11.2017 по 30.09.2020.

Враховуючи наведене, суд погоджується з вказаними доводами Позивача, що станом на дату інспекційного відвідування вказане приміщення не перебувало в оренді Позивача, що спростовує твердження Відповідача про ведення Позивачем за вказаною адресою господарської діяльності.

Представник відповідача покликався також на письмові пояснення ОСОБА_5 .

Згідно вказаних пояснень, ОСОБА_5 працює в магазині за адресою: АДРЕСА_3 за трудовою угодою із записом у трудовій книжці з 01.11.2018.

Позивач зазначив, що станом на день проведення перевірки, у цьому магазині проводить господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю непродовольчими товарами ФО-П ОСОБА_8 . Вказане підтверджується раніше вказаним договором оренди приміщення та витягом з Реєстру платників єдиного податку № 1713063401614 від 18.10.2017 (арк. справи 105).

Крім того, Позивач ствердив, що саме з ФО-П ОСОБА_9 перебуває у трудових відносинах громадянка ОСОБА_5 .

На підтвердження вказаного, до матеріалів справи долучено копію з наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 від 31.10.2018 (арк. справи 106), з якого видно, що керівником підприємства є ОСОБА_9 , повідомлення про прийняття працівника на роботу № 1 від 31.10.2018 (арк. справи 107) та копію трудового договору № 6 від 01.11.2018 (арк. справи 108).

Щодо порушення, яке полягає у допуску до роботи ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу від 21.12.2018 № 3079 – П та направлення від 21.12.2018 №2879, Головне управління Держпраці у Львівській області скеровувало службових осіб для проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФО-П ОСОБА_3 за адресами: АДРЕСА_9 вул АДРЕСА_10 , м АДРЕСА_7 пл. АДРЕСА_3 , 10, м АДРЕСА_1 Львів АДРЕСА_11 . С. АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 .

Водночас, як вбачається з акта інспекційного відвідування, таке було проведено за адресою: АДРЕСА_2 .

Як уже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Частина 3 цієї статті містить вимоги до оформлення посвідчення.

Так, згідно вказаної частини, у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу.

Враховуючи відсутність в наказі та повідомлення адреси: АДРЕСА_2 , суд вказує на відсутність правових підстав для інспекційного відвідування вказаної адреси.

Щодо адреси, яка зазначена у наказі на проведення перевірки та повідомленні: АДРЕСА_10 , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення за адресою: АДРЕСА_10 перебувало в оренді Позивача згідно договору оренди від 17.03.2018 (арк. справи 114). Однак, вказаний договір було достроково розірвано 08.10.2018, що підтверджується копією акта приймання – передачі приміщення від 08.10.2018 (арк. справи 118).

Станом на дату проведення інспекційного відвідування, приміщення за адресою: АДРЕСА_12 ) орендує ФО-П ОСОБА_10 .З. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договору оренди від 09.10.2018 (арк. справи 120-122) та акта приймання – передачі приміщення від 09.10.2019 (арк. справи 123).

Щодо особи, яка була виявлена за адресою, вказаною в акті: АДРЕСА_2 , та зафіксована за виконанням трудової функції, а саме здійснення продажу непродовольчих товарів, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, а саме письмового пояснення ОСОБА_6 (арк. справи 153) встановлено, що вона працює на ОСОБА_3 пів року, розмір заробітної плати становить 4300,00 грн.

Водночас, як вбачається з пояснень ОСОБА_6 (арк. справи 218), при проведенні перевірки 22.12.2018 вона помилково вказала в пояснюючій записці, що працює на ОСОБА_3 зазначила, що згідно трудового договору № 1 працює на ФО-П ОСОБА_11 , до якої претензій щодо виплати заробітної плати не має. Крім того, зазначила, що звільнена з роботи 31.01.2019 року.

Суд враховуючи наведені пояснення ОСОБА_6 зазначає, що в матеріалах справи міститься копія трудового договору № 1 від 01.11.2018 (арк. справи 219), з якого вбачається, що ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з фізичною особо – підприємцем ОСОБА_11 .

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з доводами Позивача, що жодного відношення до порушень, які були зафіксовані в акті інспекційного відвідування від 04.01.2019 №ЛВ4033/893/НД/АВ не має.

Щодо осіб, які були допущені до роботи за вказаними адресами, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії документів, які вказують на перебування вказаних осіб у трудових відносинах з іншими фізичними особами – підприємцями.

Оцінюючи всі наведені вище обставини суд дійшов висновку, що вказані в акті інспекційного відвідування порушення не стосуються Позивача, адже станом на дату перевірки вказані приміщення перебувають в оренді інших фізичних осіб – підприємців, а особи, які були допущені до роботи за вказаними в акті адресами перебувають у трудових відносинах з іншими фізичними особами – підприємцями.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ Держпраці у Львівській області не надало доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, оскільки Відповідач не довів факту порушення Позивачем вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 24.01.2019 №4030/893/НД/АВ/ФС не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, винесена Відповідачем постанова Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення на фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 штрафу уповноваженими особами № ЛВ 4030/893/НД/АВ/ФС від 24.01.2019 є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення на фізичну особу – підприємця ОСОБА_3 штрафу уповноваженими особами № ЛВ4030/893/НД/АВ/ФС від 24.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, площа Міцкевича, буд. 8, код ЄДРПОУ: 39778297) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31.07.2019.

Суддя Мричко Н.І.