Рішення № 83349872, 29.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000191

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі : головуючого судді Гулкевич І.З., секретар судового засідання Іванес Х.О., за участю : представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бути Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

Встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області від 28.12.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 громадянину Грузії ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області №03-01/161 від 28.12.2018 про скасування посвідки на тимчасове проживання, позивачу на підставі підпункту 4 пункту 63 та пункту 71 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та зниження посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , відповідно до якого роз`яснено про необхідність здачі посвідки, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки оскаржуване рішення не містить жодних посилань на конкретні обставини, що послугували підставою для прийняття такого роду рішення, і таким чином не можливо встановити в чому полягає загроза національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з боку позивача.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, як на підставу своїх заперечень покликається на наступне. 21.12.2018 до ГУ ДМС у Львівській області надійшло повідомлення ГУ НП у Львівській області про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_3 у зв`язку з вчиненням ним кримінальних правопорушень. Відповідно перебування його на території України негативно впливає на суспільно-моральні процеси державотворення та становлення України як безпечної, законної держави.

Розглянувши матеріали справи, відносно позивача, головним спеціалістом відділу тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Львівській області було складено висновок про скасування та визнання недійсною посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 . Рішенням ГУ ДМС у Львівській області від 28.12.2018 №03-01/161 було скасовано посвідку на тимчасове проживання гр. Грузії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи викладене, відповідач вважає заявлений позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Третя особа пояснень на адміністративний позов не подала.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила повністю, з підстав наведених у відзиві, просила в задоволенні таким відмовити.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.03.2015 Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , актовий запис №90, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька – ОСОБА_7 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .

Позивача документовано посвідкою на тимчасове проживання серії №800038250 терміном дії до 17.12.2018.

ГУ ДМС у Львівській області 21.12.2018 року було отримано повідомлення від ГУ НП у Львівській області про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_8 у зв`язку з вчиненням ним кримінальних правопорушень.

В даному повідомленні зазначено, що такі дії ОСОБА_2 на території України негативно впливають на суспільно-моральні процеси державотворення та становлення України як безпечної, законної держави. Також вказано, що ОСОБА_3 в злочинному середовищі має вплив на коло свого оточення котре займається крадіжками, грабежами та розбійними нападами, а також негативно впливає на криміногенну обстановку на території Львівської області, враховуючи викладене на підставі п.п.4 п.63 постанови КМУ від 25.04.2018 №322 “Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання” просить скасувати посвідку на тимчасове проживання, оскільки дії ОСОБА_9 загрожують громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Головним спеціалістом відділу тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Львівській області було складено висновок про скасування та визнання недійсною посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .

Рішенням ГУ ДМС у Львівській області від 28.12.2018 №03-01/161 було скасовано посвідку на тимчасове проживання гр. Грузії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний позов, суд керувався наступним.

25.04.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 “Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання”.

Відповідно до п. 1 Порядку, посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Пунктами 63-66 Порядку №322 встановлено, що Посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Надаючи оцінку наведеним сторонами доводів у їх співвідношенні з нормами чинного законодавства, суд визначає наступне.

Діючим законодавством та прийнятим на його реалізацію Порядком встановлено підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання. Зокрема, пп.4 п.63 встановлено, що територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС скасовується посвідка у разі, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Як вбачається із тексту оскаржуваного рішення про скасування посвідки, воно не містить посилань на підстави його прийняття, а також посилань на те, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що підставою для такого рішення був висновок про скасування посвідки, складений у зв`язку з надходженням до ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області повідомлення ГУ Національної поліції у Львівській області.

Згідно висновку про скасування посвідки на тимчасове проживання особи без громадянства від 28.12.2018 року до ГУ ДМС України у Львівській області 21.12.2018 року надійшло повідомлення від ГУ Національної поліції у Львівській області щодо скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно даного повідомлення, перебування громадянина Грузії ОСОБА_10 на території держави суперечить інтересам національної безпеки. Перевіркою за обліками ГУ ДМС України у Львівській області встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_3 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , терміном дії до 17.12.2018 року, на підставі ч.14 ст.4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.

З тексту вказаного висновку також не вбачається, які саме дії, передбачені п.п.4 п.63 Порядку №322, вчинені ОСОБА_3 та якими саме доказами підтверджуються такі обставини.

Судом не беруться до уваги покликання представника відповідача на пп.4 ст. 63 Порядку №322, оскільки наявність повідомлення Національної поліції не є умовою (тим більш обов`язковою та безспірною) для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Суд вважає, що будь-яка інформація (в тому числі органів національної поліції) може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи.

І така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є обов`язком ДМС.

Без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття ДМС рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у даній сфері, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В матеріалах справи наявне повідомлення ГУ НП у Львівській області від 21.12.2018 року №215/28/01-18.

З тексту повідомлення вбачається, що ОСОБА_3 , неодноразово притягувався відділками поліції на території Львівської області за вчинення кримінальних порушень, а саме :

- 10.05.2013 ЄРДР №12013150060001426 за ч.1 ст. 185 КК України, за вчинення крадіжки;

- 16.06.2013 ЄРДР №12013150260000334 за ч.1 ст. 286 КК України, за вчинення ДТП;

- 25.03.2014 ЄРДР №12014140090000751 за ч.2 ст. 185 КК України, за вчинення крадіжки;

- 27.03.2014 ЄРДР №12014140090000783 за ч.2 ст. 185 КК України, за вчинення крадіжки;

- 14.07.2017 ЄРДР №12017140300000422 за ч.1 ст. 185 КК України, за вчинення крадіжки.

Перебування на території України громадянина Грузії ОСОБА_2 негативно впливає на суспільно-моральні процеси державотворення та становлення України як безпечної, законної держави.

Представник відповідача в судових засіданнях зазначав, що вказана в клопотанні інформація нічим не підтверджена та ДМС не проводила будь-якої перевірки такої інформації.

Суд звертає увагу, що не дивлячись на наявність у позивача судимості, йому було видано ДМС посвідку на тимчасове проживання в Україні.

Вказане свідчить, що інформація, зазначена у вказаному вище повідомленні, не була перешкодою для отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Тобто, з метою дотримання принципу верховенства права суб`єкти владних повноважень, у тому числі колегіальні, приймаючи рішення владно-управлінського характеру, мають належним чином його мотивувати. Мотивація прийняття рішення суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій має оцінюватися судом при здійсненні контролю за виконанням судових рішень.

В оскаржуваному рішенні відповідач не вказав жодних фактичних обставин та доказів на підтвердження скоєння ОСОБА_3 дій, які передбачені підпунктом 4 пункту 63 Порядку №322, що були підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання, а саме не вказано, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Відповідач у рішенні, як на підставу його прийняття, посилається лише на норму Порядку №322.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача є необгрунтованим та в ньому не вказано мотиви його прийняття.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - дванадцятій цієї статті.

Частиною 3 ст.3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 1 Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року № 964-IV національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров`я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв`язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Суд вважає, що відповідачем, не дотримано одного з елементів критерію “необхідності у демократичному суспільстві”, а саме - принципу пропорційності. Який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 820/2262/17 (провадження №К/9901/1650/18), який викладено в постанові від 18.04.2018.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію “необхідності у демократичному суспільстві”. Так, за практикою Суду при визначенні питання “необхідності у демократичному суспільстві” держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене ст.8 Європейської конвенцію “Про захист прав людини і основоположних свобод” не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім`ї скасування посвідки має наслідком повну зміну способу життя родини.

Крім того, потенційна загроза з боку особи не може бути належною та достатньою підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Аналіз обставин прийняття рішення від 28.12.2018 р. про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання дають підстави для висновку, що при його прийнятті порушено принцип верховенства права.

Статтею 13 Європейської конвенцію “Про захист прав людини і основоположних свобод” визначено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частина 2 статті 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, судом встановлені порушення норм чинного законодавства, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, і тому таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

В порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи, у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн. за подання позовної заяви підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області від 28.12.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 громадянину Грузії ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців,11, ЄДРПОУ 37831493) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 768 грн (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.