Рішення № 83349494, 30.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 липня 2019 року (17 год. 50 хв.)Справа № 280/942/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.12.2018 №ЗП 2229/315/АВ/П/ТД-ФС.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність законних підстав для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 визначені ст.5, 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Жодних відомостей від Держстату, ДФС, Пенсійного фонду відповідач не надав у обґрунтування перевірки. Відсутність законної підстави для проведення перевірки є грубим порушення процедури, що є наслідком скасування її результату. Окрім того, відповідачем не наведено ознак трудових правовідносин ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_1 та не доведено факт існування трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 08.04.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 06.05.2019.

18.04.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. №15472), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що твердження позивача щодо неправомірності дій по проведенню перевірки, а саме на відсутність підстав здійснення інспекційного відвідування, як підстави для скасування винесеної постанови про накладення штрафу не можуть бути взяті до уваги, оскільки процедурні порушення та недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки особою, стосовно якої перевірка призначена. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними. Враховуючи той факт, що позивач допустив до перевірки, - самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними. І відсутність підстави проведення перевірки, при цьому, є підставою для не допуску до проведення інспекційного відвідування, а не підставою для скасування постанови про накладення штрафу. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанови про накладення штрафу. Проведене інспекційне відвідування позивача здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача. Позивачем, у свою чергу, було скоєно порушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

06.05.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21.05.2019.

У період з 20.05.2019 по 29.05.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/19/42 від 28.05.2019.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В., судове засідання 21.05.2019 перенесено на 01.07.2019 об 11:00, про що повідомлено учасників справи.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 01.07.2019.

01.07.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2019.

Ухвалою суду від 23.07.2019 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 11.12.2018 №ЗП 2229/315/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 111690 грн.

23.07.2019 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 30475) про розгляд справи у порядку письмового провадження. Від представника відповідача також надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 30476 від 23.07.2019).

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

12.11.2018 відповідачем оформлено наказ № 1905 та направлення на проведення інспекційного відвідування №1026 від 14.11.2018 (а.с.45-46).

У період з 15.11.2018 по 19.11.2018, інспекторами праці ГУ Держпраці у Запорізькій області, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП2229/315/АВ від 19.11.2018 (а.с.17-18).

Як зафіксовано в акті, під час інспекційного відвідування виявлені порушення позивачем вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, що полягають у наступному.

15.11.2018 під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1» ) у приміщенні кафе за барною стійкою знаходилась ОСОБА_2 , яка виконувала функції бармена та обслуговувала відвідувачів. При знайомстві відрекомендувалася дочкою ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 , у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» вона протягом 2018 року виконує обов`язки бармена та прибиральниці у своєї матері ФОП ОСОБА_1 . Трудовий договір з нею не укладався. За поясненнями ОСОБА_2 , у 2018 році інших найманих працівників у ФОП ОСОБА_1 не було.

Враховуючи зазначене, ФОП ОСОБА_1 допущено порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, де вказано, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі висновків Акту №ЗП2229/315/АВ від 19.11.2018 та вказаного порушення відповідачем 19.11.2018 винесено припис №ЗП2229/315/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути порушення вимог ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України - у строк до 30.12.2018 (а.с.50).

11.12.2018, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування №ЗП2229/315/АВ від 19.11.2018, Першим заступником начальника прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 2229/315/АВ/П/ТД-ФС, якою до позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.12).

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом про її скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295, був чинний на момент проведення інспекційного відвідування).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Суд зазначає, що в наказі на проведення інспекційного відвідування відповідачем зазначено підставу його проведення, а саме підпункт 3 пункту 5 Порядку №295.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою проведення інспекційного відвідування слугувало надходження до ГУ Держпраці у Запорізькій області листа Головного управління ДФС в Запорізькій області вих. № 37510/10/08-01-13-04-08 від 30.10.2018.

Таким чином, твердження позивача про відсутність законних підстав для проведення інспекційного відвідування є необґрунтованими.

Слід зазначити, що відповідно до пункту «с» статті 15 Конвенції Міжнародної організації праці 1947 року № 81 з урахуванням винятків, які можуть бути передбачені національним законодавством, інспекторам праці слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги.

Також, відповідно до пункту «с» статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку, чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважав, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення інспекційного відвідування, то відповідно мав право не допускати посадових осіб Держпраці до проведення інспекційного відвідування, проте таким правом позивач не скористався.

В свою чергу, допуск посадових осіб ГУ Держпраці у Запорізькій області до проведення перевірки невілює допущені процедурні порушення, а предметом розгляду адміністративної справи повинні бути результати інспекційного відвідування, а саме постанова про накладення штрафу.

Щодо встановленого порушення ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи) (абз. 1 п. 2 Порядку №509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади (абз. 4 п. 2 Порядку №509).

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють трудові правовідносини, суд дійшов висновку, що такими є правовідносини, що виникають між роботодавцем та працівником в процесі реалізації гарантованого права останнього на працю.

Таким чином, суб`єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Враховуючи вищенаведений суб`єктний склад трудових правовідносин, суд вважає, що для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається ФОП ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Проте, як вбачається з наданих до суду матеріалів інспекційного відвідування додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 , висновки інспекторів праці не містять належного доказового підґрунтя.

Так, зокрема, нормами п. 11 Порядку №295, інспекторам праці під час інспекційного відвідування надано широкий спектр засобі для встановлення та доведення фактів порушення об`єктом перевірки вимог трудового законодавства, що повинні лягти в основу наведених в акті висновків, в тому числі, такі можуть наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п. 22 Порядку №295).

Отже, законодавством надано посадовим особами уповноваженого органу широкий спектр засобів для встановлення та доведення фактів порушення об`єктом перевірки вимог трудового законодавства, що повинні лягти в основу наведених в акті висновків.

Таким чином, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Разом з тим, висновки посадових осіб Управління Держпраці у Запорізькій області стосовно використання праці ФОП ОСОБА_1 фізичної особи - ОСОБА_2 базуються на тому, що в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходилась ОСОБА_2 , яка, на думку державних інспекторів праці, обслуговувала відвідувачів, та на поясненнях, наданих зазначеною особою про те, що вона допомагає матері з обслуговування клієнтів та прибиранню.

Однак, проаналізувавши матеріали інспекційного відвідування, що слугували підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності, суд вважає їх недостатніми, оскільки такі у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про скоєння ФОП ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з цим, судом встановлено, що процес відвідування засобами фототехніки та відеотехніки не фіксувався. Відповідних відміток акт №ЗП2229/315/АВ від 19.11.2018 не містить.

З огляду на наведене, матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, а відтак висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування №ЗП2229/315/АВ від 19.11.2018 щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю суд вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 29 КЗпП України при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації.

Разом з тим, суд вважає, що висновки акту інспекційного відвідування не доводять наявність саме трудових відносин між ОСОБА_2 та позивачем, що є ключовою вимогою для притягнення особи до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України та своєю природою є родинними відносинами.

Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління Держпраці у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1116,90 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11.12.2018 №ЗП 2229/315/АВ/П/ТД-ФС, яка винесена Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1116,90 грн. (одна тисяча сто шістнадцять гривень 90 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.07.2019.

Суддя Ю.В. Калашник