Рішення № 83349363, 31.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/8892/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 24.06.2019 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ у Житомирській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру за період з 05.07.2017 до 01.01.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату пенсії за період з 05.07.2017 до 01.01.2018 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було здійснено йому перерахунок пенсії, після чого її розмір зменшився, відповідач посилається на те, що максимальний розмір пенсії станом на 05.07.20417 складає 10740,00 грн, тому і сума пенсії до виплати складає 10740,00 грн. Позивач не погоджується з таким мотивуванням суб`єкта владних повноважень, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач у строк та у порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву від 22.07.2019 №20804/08 (а.с. 17-20), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Наголошує, що з 01.10.2011 набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668 (далі - Закон №3668).

Норми ч.1 ст.2 п.2 Прикінцевих положень Закону №3668, Законів від 24.12.2015 №911, від 06.12.2016 №1774 передбачають заборону обмеження максимального розміру пенсії, якщо до набрання чинності цими Законами розмір пенсії вже перевищував максимальний розмір, встановлений новими законодавчими актами, чого не було у позивача до 05.07.2017.

Представник відповідача зазначає, що пенсія позивачу була призначена з 01.03.2015 та її розмір не перевищував максимальний розмір встановлений новими законодавчими актами.

Оскільки позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та з 01.03.2015 отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір пенсії при призначенні не перевищував максимального розміру, то на думку відповідача він не має права па виплату перерахованої пенсії з 05.07.2017 без обмеження максимальним розміром, оскільки пенсія йому призначення вже після набрання чинності Законом №3668.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України і звільнений у запас із посади начальника відділу зв`язку та інформаційних систем - заступника начальника штабу управління 8 армійського корпусу відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров`я) згідно з витягом з наказу командира В/ч польова пошта В0226 від 28.02.2015 №45 (а.с. 12).

01.03.2015 ГУ ПФУ в Житомирській області позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

05.07.2017 ГУ ПФУ в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності (довідка від 17.07.2017 №2256/03-23) (а.с. 14), у результаті якого розмір пенсії ОСОБА_1 склав 11492,48 грн, але починаючи з 05.07.2017 до 01.01.2018 (до дати наступного перерахунку пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103) ГУ ПФУ в Житомирській області виплачувало позивачу пенсію у меншому розмірі у сумі 10740,00 грн, мотивуючи, що максимальний розмір пенсії станом з 05.07.2017 складає 10740,00 грн, тому і сума до виплати складає 10740,00 грн (а.с. 14).

Позивач, вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо проведення виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру, починаючи з 05.07.2017 і до 01.01.2018, та що вказане призвело до порушення його права на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

Законодавством, яке регулює правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб на час виникнення правовідносин є статті 17, 22, 46 Конституції України, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ( Далі - Закон № 2262-ХІІ).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Гарантії встановлені ч.5 ст.17 Конституції України, щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені (рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 справа №1-38/2016).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Згідно з преамбулою Закону №2262 держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з п.2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Відповідно до ст.2 Закону №3668, в редакції Закону України від 24.12.2015 №2911-VIIІ, на час перерахунку пенсії позивача, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

При цьому позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та з 01.03.2015 отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому має право на виплату йому пенсії без обмеження максимальним розміром, що протиправно не було враховано при виплаті йому пенсії з 05.07.2017 по 01.01.2018 відповідачем.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 та від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, які у силу приписів ст.242 КАС України є обов`язковими до врахування судами.

Водночас ст.8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Натомість згідно з п.п.5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначена норма не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати позивачу пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №ГС(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980.

Отже, ефективним способом захисту права позивача є визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити виплату призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром починаючи з 05.07.2017 до 01.01.2018.

Щодо строку звернення до адміністративного суду суд зазначає наступне.

Верховний Суд у п.41 рішення від 15.02.2018 у зразковій справі Пз/9901/8/18 820/6514/17 та у постанові від 01.11.2018 у справі №686/17900/17 аналогічних цій, що розглядається дійшов висновку, проте, що необґрунтованим є посилання відповідача на пропуск особою строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав.

Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон №2262.

Згідно з ч.3 ст.51 Закону України №2262 (у редакції Закону України від 15.07.2015 №614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

При цьому виплата пенсії позивачу не проведена у належному розмірі починаючи з 05.07.2017 до 01.01.2018, як встановлено судом, саме з вини відповідача, на якого покладено обов`язок щодо виплати пенсії згідно законодавства України.

Тому, право позивача щодо проведення виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 05.07.2017 до 01.01.2018 не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ч.3 ст.51 Закону №2262.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Житомирській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру за період з 05.07.2017 до 01.01.2018, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з обмеженням її максимального розміру за період з 05.07.2017 до 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії за період з 05.07.2017 до 01.01.2018 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 31 липня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко