Рішення № 83349045, 23.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 р. Справа№226/386/19

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засіданні Запарі С.В., за участю позивача, розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціального експертизи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мирноградське міське відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Держане підприємство "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" про скасування акта огляду №687 від 12 травня 1985 року та зобов`язання провести повторний огляд із встановленням втрати професійної працездатності станом на 1 лютого 1985 року та признати інвалідом ІІІ групи з 1 лютого 1985 року безстроково,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Обласного центру медико-соціального експертизи, третьої особи: Мирноградське міське відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про скасування акта огляду №687 від 12 травня 1985 року та зобов`язання провести повторний огляд із встановленням втрати професійної працездатності станом на 1 лютого 1985 року та признати інвалідом ІІІ групи з 1 лютого 1985 року безстроково.

В обґрунтування позову зазначено, що під час визначення позивачу групи інвалідності у 1985 році, Лікувально-трудова експертна комісія помилково керувалася, діючою на той час, Інструкцією Міністерства фінансів СРСР від 18 травня 1960 року №153 "О порядке врачебного освидетельствования страхователей", хоча повинна була керуватися Інструкцією щодо визначення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 1 серпня 1956 року та ВЦРПС від 2 серпня 1956 року, в зв`язку з чим позивачу в 1985 році не було встановлено інвалідність.

23 квітня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Інструкція щодо визначення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗ України від 1 серпня 1956 року та ВЦРПС від 2 серпня 1956 року застосовується у випадку встановлення групи інвалідності, а при огляді ОСОБА_1 , у спірний період, група інвалідності не встановлювалася. ОСОБА_1 були встановлені відсотки втрати працездатності на підставі Інструкції "О порядке врачебного освидетельствования страхователей" від 18 травня 1960 року №153, при цьому, згідно копії Акта огляду №687 наявна патологія не дає підстав для інвалідності. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

3 травня 2019 року позивач надав відповідь на відзив в якому вказав, що ІІІ група інвалідності встановлюється при втраті професійної працездатності від 30 до 60 відсотків, при цьому, 12 травня 1985 року при огляді у Донецькому обласному ЛТЕК йому було встановлено 40% втрати працездатності, що саме передбачає ІІІ групу інвалідності. Позивач наголосив, що не встановлення йому у 1985 році групи інвалідності є помстою Комісії за відмову в збагаченні за його рахунок.

3 травня 2019 року від Мирноградського міського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов відзив на адміністративний позов в якому зазначено, що ОСОБА_1 був 14 разів оглянутий у ЛТЕК та МСЕК, кожного разу позивачу видавалася довідка про результати огляду та він був обізнаний про встановлений йому відсоток втрати працездатності. Так, згідно п. 29 Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 28 березня 1985 року №134 ОСОБА_1 мав право у місячний термін оскаржити результати огляду до вищестоящої ЛТЕК або МСЕК, проте своїм правом не скористався.

13 травня 2019 року Обласний центр медико-соціального експертизи надав заперечення у яких вказав, що Актом №678 визначені відсотки втрати працездатності, ОСОБА_1 не був визнаний особою з інвалідністю оскільки наявна симптоматика з боку центральної нервової системи не дає підстави на інвалідність. Просив у задоволенні позову відмовити та справу розглянути за відсутності його представника.

Ухвалою Димитрівського міського суду Донецької області від 8 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 20 березня 2019 року здійснено розподіл справи № 226/386/19, справу передано до провадження судді Дмитрієву В.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

8 квітня 2019 року недоліки позовної заяви усунуті позивачем.

Ухвалою суду від 12 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року відкладено підготовче засідання до 30 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року залучено у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет, спору на стороні відповідача - Держане підприємство "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля", продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 26 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити адміністративну справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2019 року.

У судовому засіданні позивача просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Третя особа, Держане підприємство "Мирноградвугілля", думку стосовно позовних вимог не висловила, явку представника у судове засідання не забезпечила, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Заслухавши позивача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 травня 1980 року був травмований під час виконання трудових обов`язків в шахті ім. А.Г. Стаханова в м. Димитров Донецької області та отримав травму голови та плеча, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві №256 від 30 липня 1980 року (діагноз по листку непрацездатності: травматичний церебральний арохноідіт помірний правобічний гемінарез травматичний неврит слухового нерва)(а.с. 100-101). Лікарсько-трудова експертна комісія м. Димитрова у 1983 році встановила позивачу 50 відсотків втрати працездатності та призначила 3 групу інвалідності (трудове каліцтво), що не є спірним між сторонами.

Під час чергового медичного огляду ЛТЕК, 12 травня 1985 року, втрата працездатності ОСОБА_1 визначена у розмірі 40%, при цьому інвалідність не встановлена. Згідно експертного рішення ЛТЕК від 15 травня 1985 року наявна симптоматика з боку центральної нервової системи: неврит правого слухового нерва, астено-неврологічний синдром, не дає підстави на встановлення інвалідності, втрата працездатності визначена згідно Інструкції №153 від 1960 року (а.с. 94). Докази оскарження зазначеного рішення у визначений законом строк матеріали справи не містять.

Проте, отримавши лист Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної держаної адміністрації від 12 жовтня 2017 року №4-1109-24-1.1.1, щодо застосування у визначенні відсотків втрати працездатності ОСОБА_1 у 1985 році згідно «Таблиці для визначення відсотка постійної втрати загальної працездатності від нещасних випадків» Додаток №1 до Інструкції Міністерства Фінансів СРСР від 18 травня 1960 року «О порядке врачебного освидетельствования страхователей", позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зобов`язання провести повторний огляд із встановленням втрати професійної працездатності станом на 1 лютого 1985 року та признати інвалідом ІІІ групи з 1 лютого 1985 року безстроково.

Рішенням Краматорського міського суду від 16 травня 2018 року по справі №234/19311/17, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 серпня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 9 січня 2019 року судові рішення скасовані, провадження у справі №234/19311/17 закрито у зв`язку з порушенням правил підсудності.

7 лютого 2019 року позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з даним позовом та заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що з первісним позовом про скасування акта №678 позивач звернувся у грудні 2017 року до Краматорського міського суду, оскільки постановою Верховного суду від 9 січня 2019 року провадження у справі закрито та роз`яснено щодо правил підсудності оскарження рішень МСЕК, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 121 КАС України).

Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальнуекспертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (ст. 2, 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні").

Так, під час огляду ОСОБА_1 у ЛТЕК м. Димитрова 12 травня 1985 року діяло, зокрема, Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Українською Республіканською Радою професійних спілок від 28 березня 1985 року N 134 (Далі - Положення №134) Лікарсько-трудові експертні комісії /ЛТЕКи/ згідно з Законом Української РСР про охорону здоров`я проводять експертизу тривалої або постійної втрати працездатності громадян.

Основними завданнями лікарсько-трудових експертних комісій є: визначення стану працездатності, тривалої або постійної її втрати, встановлення групи та причини інвалідності; визначення для інвалідів умов та видів праці, робіт і професій, доступних їм за станом здоров`я, а також умов і методів, за допомогою яких порушена працездатність може бути відновлена або підвищена, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновків комісій; сприяння зміцненню здоров`я населення, попередженню інвалідності; вивчення разом з органами охорони здоров`я, адміністрацією підприємств, установ, організацій і профспілковими організаціями причин втрати працездатності й участь у розробці заходів по профілактиці інвалідності та відновленню працездатності.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення Лікарсько-трудові експертні комісії при встановленні інвалідності керуються інструкцією по визначенню груп інвалідності, затверджуваною Міністерством охорони здоров`я СРСР, Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях ВЦРПС.

Так позивач стверджує, що Лікарсько-трудова експертна комісія під час огляду в травні 1985 року помилково керувалася Інструкцією "О порядке врачебного освидетельствования страхователей" від 18 травня 1960 року №153, яка не мала ніякого відношення до Міністерства охорони здоров`я.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що під час огляду позивача у травні 1985 року та не встановлення групи інвадності, Лікувально-трудова експертна комісія керувалася Інструкцією "О порядке врачебного освидетельствования страхователей" від 18 травня 1960 року №153.

Посилання у Акті огляду №687 від 12 травня 1985 року на Інструкцію "О порядке врачебного освидетельствования страхователей" від 18 травня 1960 року №153 не свідчить про те, що Лікувально-трудова експертна комісія відмовляючи у призначенні позивачу грипи інвадності керувалася цією Інструкцією. Зі змісту Акта огляду №687 від 12 травня 1985 року вбачається, що згідно Інструкції №153 від 1960 року ОСОБА_1 визначена втрата працездатності.

При цьому, оскільки група інвалідності у 1985 році ОСОБА_1 не була встановлена, підстав для застосування Інструкції щодо визначення груп інвалідності у ЛТЕК не було.

Слід зазначити, що встановлення ступеню інвалідності у зв`язку з травмою на виробництві, причин, часу настання, групи інвалідності віднесено до виключної компетенції ЛТЕК.

На підставі викладеного вище, у суду відсутні підстави вважати, що ЛТЕК м. Димитрова Донецької обл., приймаючи рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 інвалідом діяла всупереч положень законодавства, які діяли на час його огляду в період з 12 травня 1985 року по 15 травня 1985 року.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача провести повторний огляд із встановленням втрати професійної працездатності станом на 1 лютого 1985 року, суд зазначає, що оскільки на даний час позивачу встановлена 60 % втрата працездатності (тобто більша ніж була встановлена у 1985 році, і як наслідок стан здоров`я погіршився), тому здійснення повторного огляду та висновку щодо стану здоров`я у 1985 року фактично не можливо.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціального експертизи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет, спору на стороні відповідача - Мирноградське міське відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, Держане підприємство "Мирноградвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Капітальна" Державного підприємства "Мирноградвугілля" про скасування акта огляду №687 від 12 травня 1985 року та зобов`язання провести повторний огляд із встановленням втрати професійної працездатності станом на 1 лютого 1985 року та признати інвалідом ІІІ групи з 1 лютого 1985 року безстроково, - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 23 липня 2019 року у присутності позивача, повний текст рішення виготовлене 31 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили у строк та у порядок, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.С. Дмитрієв