Рішення № 83348972, 29.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Справа № 160/5897/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування донарахування грошових коштів з єдиного податку,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 25 червня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 08.07.2019 року, просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області по нарахуванню заборгованості зі сплати єдиного податку в розмірі 22 002,80 грн. протиправними;

- визнати анульованою та скасувати заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 22002,80 грн., яка була нарахована за період з 11.01.2014 року по 30.09.2018 року;

- скасувати податкову вимогу форми "Ф" від 29.03.2019 року № 6796-52.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 25.06.2019 року вказана справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суд від 27.06.2019 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування донарахування грошових коштів з єдиного податку, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160, 161 КАС України.

4. 08.07.2019 року позивачем були усунуті недоліки, викладені в ухвалі суду від 27.06.2019 року.

5. Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5897/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування донарахування грошових коштів з єдиного податку та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 29.07.2019 року в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Ухвалою суду від 09.07.2019 року також було витребувано у відповідача, належним чином засвідчені, докази по справі, а саме:

- податкової вимоги № 6796-52 від 29.03.2019 року на суму боргу - 22 002,80 гривень та рішення про опис майна у податкову заставу;

- лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.06.2019 року № 70290/10/04-36-52-60;

- дані ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , про податкових борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 22 002,80 гривень.

7. 26.07.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов, а також, відповідачем було надано витребувані судом докази по справі.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 29.07.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. ОСОБА_1 з 18.01.2006 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

13. За період з 18.01.2006 року по 19.03.2019 року позивач перебувала на обліку в Головному управлінні ДФС в Херсонській області Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, Генічеське управління, генічеська ПД1 (ВЕЗ Крим, м. Сімферополь).

14. З 01.01.2012 року позивач перебувала на прощеній системі 2 група ставка податку 20% від розміру мінімальної заробітної плати.

15. 27.09.2014 року у зв`язку з необхідністю визначити особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України набув чинності Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

16. У відповідності до п.п. 3 п. 12.3. ст. 12 Закону № 1636 під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що з 1 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя.

17. Зазначила про те, що 20.03.2019 року вона змінила своє місцезнаходження на м.Дніпро, вул . Тернопільська

, 2. 18 . Після того, як вона змінила місцезнаходження та отримала доступ до електронного кабінету платника податків, позивачем було виявлено, що за період з 11.01.2014 року по 30.09.2018 року Відповідач нараховував заборгованість по сплаті єдиного податку, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 22 002,80 гривень.

19. У зв`язку з виявленням заборгованості, позивач звернулась до Відповідача з Листом у якому просила надати пояснення з приводу виникнення такої заборгованості, оскільки відповідності до діючого законодавства реєстрація платника податку вважається анульованою, в тому числі списується податковий борг.

20. Листом №51917/04-36-52-50-15 від 26.04.2019 року, відповідач повідомив позивачу про те, що у позивача наявна заборгованість з єдиного податку в розмірі 22002,80 гривень.

21. Позивач вважає нарахування заборгованості з єдиного податку неправомірними діями Відповідача, а тому є всі підстави для скасування заборгованості у розмірі 22 002,80 грн., у зв`язку із чим звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

22. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_1 з 18.01.2006 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

23. За період з 18.01.2006 року по 19.03.2019 року перебувала на податковому обліку в ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Генічеське управління, Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, м. Сімферополь), як фізична особа-підприємець.

24. З 19.03.2019 року по теперішній час перебуває на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у зв`язку зі зміною податкової адреси.

25. Позивач ( ОСОБА_1 ) перебувала на спрощеній системі оподаткування, група - 2 ставка - 20% з 01 січня 2012 року на підставі Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.01.2012 року №23203/п. На підставі рішення щодо ВЕЗ Крим 30.09.2018 року анульовано реєстрацію платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

26. Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий період (звітний період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

27. Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року №1636-УІІ, на території ВЕЗ «Крим» можуть справлятися місцеві податки та збори, визначені статтею 10 ПК України, з урахуванням норм цієї статті.

28. Так, відповідно до статті 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

29. В результаті проведення інвентаризації інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб було виявлено, що станом на 26.04.2019 року у позивача наявна заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі - 22 002,80 гривень, на підставі чого контролюючим органом було винесено податкову вимогу від 29.03.2019 року №6796-52 Форма «Ф» на загальну суму податкового боргу 22002,80 гривень.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

30. Судом встановлено, що з 18.01.2006 року по 19.03.2019 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка перебувала на податковому обліку в ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополі, Генічеське управління, Генічеська ДПІ (ВЕЗ Крим, м. Сімферополь).

31. У зв`язку зі зміною місця проживання, починаючи з 19.03.2019 року позивач перебувала на податковому обліку в Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

32. Судом встановлено, що позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, група - 2 ставка - 20% з 01 січня 2012 року на підставі Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.01.2012 року №23203/п.

33. На підставі рішення щодо ВЕЗ Крим 30.09.2018 року було анульовано реєстрацію платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

34. У результаті проведення інвентаризації інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб контролюючим органом виявлено, що станом на 26.04.2019 року у позивача наявна заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі - 22 002,80 гривень, на підставі чого контролюючим органом було прийнято оскаржувану податкову вимогу від 29.03.2019 року №6796-52 Форма «Ф» на загальну суму податкового боргу 22002,80 гривень та рішення про опис майна у податкову заставу від 29.03.2019 року № 6796-52.

35. Отже, податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 22 002,80 грн. виник, у зв`язку із несплатою грошових зобов`язань на підставі Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 23.01.2012 року № 23203/п.

36. Згідно матеріалів справи за позивачу нараховано заборгованість у розмірі 22 002,80 гривень.

37. Судом встановлено, що позивач 04.04.2019 року звернулася до ГУ ДФС у Дніпропетровській області зі зверненням вх.№ 44144/ФОП щодо нарахувань контролюючим органом єдиного податку та єдиного внеску на загальну суму 22 002,80 гривень.

38. Листом № 51917/10/04-36-52-50-15 від 26.04.2019 року контролюючий орган повідомив позивачу про те, що в результаті проведення інвентаризаційної картки ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку з фізичних осіб було виявлено, що станом на 26.04.2019 року заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 22 002,80 гривень.

39. Також, зазначили щодо нарахування єдиного внеску. Згідно інформаційної бази АІС «Податковий Блок» звіт від 18.01.2014 року №1407064821, за 2013 рік з нарахуваннями на суму 4 800,76 грн., який був поданий позивачем без порушення граничних строків подання звітності, є актуальним.

40. На думку контролюючого органу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не звільняється від обов`язків із сплати єдиного внеску та єдиного податку з фізичних осіб та відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску та єдиного податку, у вигляді застосування штрафних санкцій після перереєстрації з контролюючих органів АР Крим або міста Севастополя тимчасово окупованої території, та змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України.

41. Отже, на підставі вищевказаного контролюючим органом була прийнята оскаржувана податкова вимога форми «Ф» № 6796-52 від 29.03.2019 року на загальну суму 22 002,80 гривень.

42. Не погодившись із вищевказаною податковою вимогою форми «Ф» № 6796-52 від 29.03.2019 року на суму 22 002,80 гривень, позивач звернувся до суду із цим позовом.

43. Отже, правомірність прийняття податкової вимоги від 29.03.2019 року № 6796-52 є предметом розгляду цієї справи.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

44. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

45. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

46. Платники єдиного зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

47. Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

48. Відповідно до ст.291.3 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

49. Відповідно до ст.298.1.1. Кодексу для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

50. Відповідно до ст.298.2. Кодексу відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 цієї статті.

51. Відповідно до ст.298.2.1. Кодексу для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

52. Таким чином, за загальним правилом фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування зобов`язана сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому мінімального страхового внеску.

53. Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 року № 1636-VII (далі - Закон №1636).

54. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №1636 на території вільної економічної зони «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим») діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

55. Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

56. Підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Розділу ІІ «Перехідні положення» Закону №1636 визначено, що з 01 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

57. Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно зі статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

58. Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що стосовно платників податків - фізичних та юридичних осіб, які станом на 31.05.2014 року мали місце проживання/місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя, діє особливий правовий режим економічної діяльності: такі особи прирівнюються з метою оподаткування до нерезидентів, а їх податкова реєстрація вважається анульованою.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

59. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що станом на 31.05.2014 року ФОП ОСОБА_1 мала місце проживання та перебувала на обліку як платник податків на території міста Севастополя, тобто ВЕЗ "Крим", у зв`язку з чим, відповідно до підпункту 3 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636, податкова реєстрація позивача з 01.06.2014 року вважається анульованою.

60. Отже, з урахуванням вищевикладеного, починаючи з 01.06.2014 року позивач втратила статус платника єдиного податку, а відтак і обов`язок сплати єдиного податку до 19.03.2019 року, тобто до дати зміни місця проживання і взяття на податковий облік у Соборному управлінні ГУ ДФС у Дніпропетровській області, перебувала у статусі суб`єкта ВЕЗ "Крим".

61. Суд зазначає про те, що відповідно до підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

62. З огляду на зміст зазначеної норми посилання відповідача на положення статті 59 ПК України є необґрунтованим, оскільки у період з 01.06.2014 року та по 19.03.2019 року позивач знаходився на території ВЕЗ "Крим", а лише у березні 2019 року ОСОБА_1 змінила своє місцезнаходження, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.

63. За таких обставин суд дійшов висновку, що направлення на адресу позивача податкової вимоги форми «Ф» № 6796-52 від 29.03.2019 року на суму 22 002,80 грн. є протиправним, та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

64. Інших доказів, які б спростовували вищевикладене контролюючим органом до суду надано не було.

65. Враховуючи викладене, суд вважає, що податкова вимога прийнята відповідачем з порушенням вимог ПК України, тому суд приходить до висновку про скасування податкової вимоги від 29.03.2019 року № 6796-52 на загальну суму 22 002,80 гривень, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

66. Окремо, слід зазначити про те, що згідно інформаційної бази АІС «Податковий Блок» звіт від 18.01.2014 року №1407064821, за 2013 рік з нарахуваннями на суму 4 800,76 грн., є актуальним, що також підтверджується листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області 51917/10/04-36-52-50-15 від 26.04.2019 року.

67. Борг у розмірі 4 800,76 грн., станом на 26.04.2019 року позивачем сплачено не було.

68. Інших доказів, що спростовують вищевикладене позивачем не надано.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

69. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

70. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

71. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

72. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

73. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

74. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

75. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

76. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

77. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

78. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана податкова вимога форми «Ф», яка винесена ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму боргу 22 002,80 грн. сформована відповідачем у порушенням вимог Податкового законодавства, а отже, є такою, що підлягаю визнанню протиправною та скасуванню.

79. Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого оскаржуваного рішення в повному обсязі.

80. З системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування донарахування грошових коштів з єдиного податку, підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню податкової вимоги форми «Ф» № 6796-52 від 29.03.2019 року, яка прийнята Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на загальну суму 22 002,80 гривень.

81. Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

82. Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

83. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування донарахування грошових коштів з єдиного податку - задовольнити.

84. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» № 6796-52 від 29.03.2019 року, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на загальну суму 22 002,80 гривень.

85. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень.

86. Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

87. Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856).

88. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

89. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

90. Повний текст рішення складено 29.07.2019 року.

Суддя В.В Ільков