Ухвала суду № 83348716, 31.07.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3877/19

Провадження 1-кп/524/299/19

УХВАЛА

31.07.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді Олейнікової Г.М.

при секретарі Хім`як І.М.

за участю прокурора Замулка О.А.

захисника Долі В.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090004625 від 17.12.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 289 ч.2, ст.. 185 ч.2,3 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170090004625 від 17.12.2018 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.. 289 ч.2, ст.. 185 ч.2,3 КК України.

Прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури Замулком О.А. у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ще на 60 днів , оскільки ризики , передбачені ст.. 177 КПК України існують до теперішнього часу, а саме обвинувачений знаходячись на волі може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а строк тримання під вартою останнього відраховується до 05.08.2019 року.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, потерпілого ОСОБА_2 , який підтримав думку прокурора, захисника Долі В.Б., який заперечує проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , так як прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені , також суду не надано доказів того, що обвинувачений може ухилитись від явки до суду, у зв`язку з чим просить змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на домашній арешт, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 має намір влаштуватись на роботу для того, щоб заробити кошти для відшкодування шкоди потерпілим, обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримує думку свого захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.331 ч.3 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, двомісячний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, продовжений ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.06.2019 року спливає 05.08.2019 року.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою, зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та злочину середньої тяжкості. .

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994», що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010р. визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою.

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п. 1,3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній вчинив тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості проти власності та тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, у разі доведення його вини йому може бути призначено покарання за ст. 289 ч.2 КК України від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків , офіційно не працює , немає постійного джерела доходу, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливості скоювати інші злочини, можливості незаконно впливати на свідків чи потерпілих.

Вирішуючи клопотання захисника Долі В.Б. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на домашній арешт , а альтернативні запобіжні заходи, як вище зазначив суд не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, суд, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження, вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на шістдесят днів, а саме з 31.07.2019 року до 28.09.2019 року включно .

Згідно з ст. 183 ч.3 КПК України слідчий суддя , суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави , достатньої для забезпечення виконання підозрюваним , обвинуваченим обов`язків , передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 ч.4 КПК України зазначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У ч. 5 ст. 182 КПК України зазначено , що розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Враховуючи встановлені обставини та приймаючи до уваги матеріальний і сімейний стан ОСОБА_1 та ризики передбачені ст. 177 КПК України, суд визначає заставу у виді40 ( сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. по справі №3-208/2018, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 331 ч.3, 369 , 372,392 КПК України, суд , -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Замулка О.А. - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 31.07.2019 року до 28.09.2019 року включно .

Визначити суму застави- 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840 грн.

Застава може бути внесене у будь-який момент протягом дії ухвали, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач ТУДСА України в Полтавській області, р\р №37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО:820172, призначення платежу: запобіжний захід - застава.

Роз`яснити обвинуваченому , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№23).

Після отримання та перевірки протягом одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (№23) негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області майора поліції Зайцева В.М., прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури та головуючого суддю Автозаводського районного суду м. Кременчука.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду , через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий суддя : Г.М. Олейнікова