Рішення № 83347838, 10.07.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 766/8183/18

Провадження № 2/653/145/19

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2019 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Крапівіної О.П.,

секретаря – Пшеничної В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Херсонській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, третя особа Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завдана незаконними діями, рішеннями органів досудового розслідування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ГУНП в Херсонській області, ГУ ДКСУ в Херсонській області, ДКС України, третя особа – Херсонська місцева прокуратура Херсонської області, в якому просить стягнути з ГУНП в Херсонській області, ГУ ДКСУ в Херсонській області 120 000 грн., на його користь, матеріальну шкоду завдану йому в результаті не повернення його майна, яке було вилучено ГУНП в Херсонській області, як речовий доказ та стягнути з ГУНП в Херсонській області, ГУ ДКСУ в Херсонській області 20 000 грн., на його користь компенсацію моральної шкоди, завдану йому в результаті не повернення його майна, яке було вилучено ГУНП в Херсонській області, як речовий доказ.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.03.2009 року Слідчим управлінням УМВС України в Херсонській області було порушено кримінальну справу №110056-09 за обвинуваченням позивача за ст. 307 ч. 2 КК України. Під час розслідування вказаної кримінальної справи 17.03.2009 року у якості речового доказу було визнано легковий автомобіль «DAEWOO LANOS», 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності позивачу. Зазначений автомобіль було вилучено з відповідним оформленням відповідних документів, а саме протоколу огляду та затримання транспорту ХО №030442 від 18.03.2009 року та визначено місцем зберігання «речового доказу» майданчик затриманого автотранспорту в м. Херсон, розташований за адресою вул. Бериславське шосе, 46. Разом з автомобілем було вилучено технічний паспорт на автомобіль № НОМЕР_3 045973. 27.05.2016 року вироком Генічеського районного суду Херсонської області по справі №653/3219/14-к, речовий доказ - легковий автомобіль «DAEWOO LANOS», який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , підлягав поверненню власнику. На підставі зазначеного вироку, 27.05.2016 року, старшим слідчим СУ ГУНП в Херсонській області, підполковником поліції -- Якубовським Д.Ю. було винесено постанову від 24.10.2016 року про повернення транспортного засобу законному власнику. На запити ОСОБА_1 до підполковника поліції — ОСОБА_2 про повернення технічного паспорту на автомобіль, власнику повідомили, що його втрачено в процесі слідства та, що власнику доведеться його поновити самостійно, хоча зазначає, воно вилучалось як складова частина «речового доказу». Отримавши вказану постанову та звернувшись з нею на майданчик затриманого автотранспорту в м. Херсон., ОСОБА_1 не зміг отримати свій автомобіль, у зв`язку з його фактичною відсутністю за адресою зберігання речового доказу. Уповноважена особа повідомила власника, що в базі реєстрації на зберіганні вищезазначений автомобіль не значиться і його місце зберігання не відоме. Відтак фактично власнику в супереч положень ст. 100 КПК України, не повернуто його майно яке вилучалось як речовий доказ. Після встановлення факту відсутності транспортного засобу за місцем його зберігання як речового доказу і повного ігнорування слідчих органів поліції, щодо розшуку автомобіля, в розшук його так і не було оголошено. 24.10.2016 року власником було прийнято рішення звернутися до Прокуратури Херсонської області зі скаргою на дії та бездіяльність поліції щодо вчинення заходів про повернення майна власнику. Однак з моменту звернення власника зі скаргою пройшло вже багато часу, відбувалася тривала переписка, а результату щодо повернення власнику його майна немає, слідство з солідарності до своїх колег, які вважає привласнили автомобіль ОСОБА_1 , не має наміру довести справу до результату, тому позивач змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Представник ГУНП в Херсонській області у судове засідання не з`явився, вимоги позову не визнав та заперечував проти його задоволення. До суду надав відзив, мотивуючи його тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив відповідачем ГУНП у Херсонській області, оскільки вважає його правонаступником слідчого управління УМВС. Представник вказав, що постановою КМУ №730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» не визначено правонаступника УМВС України в Херсонській області. У зв`язку із невірним визначенням відповідача, представник ГУНП в Херсонській області просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Представник ГУ ДКСУ у Херсонській області до судового засідання не з`явився, але до суду надав відзив, який мотивує його тим, що ГУ ДКСУ у Херсонській області прав та законних інтересів позивача не порушувало, у правовідносинах не знаходилося і шкоди йому не заподіювало. Представник вважає, що оскільки в позові не наведено жодного доказу вини Казначейства, щодо спричинення шкоди позивачу, то покладення стягнення на нього є грубим порушенням чинного законодавства. Представник вказує, що стягнення зазначених коштів є необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права.

Представник ДКС України був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази та заперечення викладені у відзивах, вважає встановленими наступні факти і відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, 17.03.2009 року Слідчим управлінням УМВС України в Херсонській області було порушено кримінальну справу №110056-09 за обвинуваченням позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 307 ч. 2 КК України.

Під час розслідування кримінальної справи №110056-09 17.03.2009 року у якості речового доказу було визнано легковий автомобіль «DAEWOO LANOS», 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Автомобіль «DAEWOO LANOS» було вилучено з відповідним оформленням відповідних документів, а саме протоколу огляду та затримання транспорту ХО №030442 від 18.03.2009 року та визначено місцем зберігання «речового доказу» майданчик затриманого автотранспорту в м. Херсон, розташований за адресою вул. Бериславське шосе, 46. Разом з автомобілем було вилучено технічний паспорт на автомобіль № НОМЕР_3 045973.

27.05.2016 року вироком Генічеського районного суду Херсонської області по справі №653/3219/14-к, речовий доказ - легковий автомобіль «DAEWOO LANOS», який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , підлягав поверненню власнику.

Вирок набрав законної сили.

27.05.2016 року, старшим слідчим СУ ГУНП в Херсонській області, підполковником поліції - Якубовським Д.Ю. було винесено постанову від 24.10.2016 року про повернення транспортного засобу законному власнику.

На запити ОСОБА_1 до підполковника поліції — ОСОБА_2 про повернення технічного паспорту на автомобіль, власнику повідомили, що його втрачено в процесі слідства та, що власнику доведеться його поновити самостійно. Отримавши вказану постанову та звернувшись з нею на майданчик затриманого автотранспорту в м. Херсон., ОСОБА_1 не зміг отримати свій автомобіль, у зв`язку з його фактичною відсутністю за адресою зберігання речового доказу.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до прокуратури Херсонської області, ГУНП в Херсонській області про повернення йому транспортного засобу, що підтверджується копією скарги від 24.10.2016 року, копією клопотання від 26.03.2018 року.

Відповідно до копій відповідей на скаргу ОСОБА_1 від 01.11.2016 року, від 16.11.2016 року, від 06.02.2017 року, від 03.08.2017 року, від 11.08.2017 року, складених прокуратурою Херсонської області, встановлено що відомості за фактом порушення встановленого порядку збереження майна, на яке накладено арешт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Відповідно до копії відповіді від 22.01.2018 року, складеної ГУНП в Херсонській області, вбачається, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, про підозру ні кому повідомлено не було.

Відповідно до копії повідомлення від 03.03.2018 року, виданого Регіональним сервісним центром в Херсонській області, встановлено, що автомобіль «DAEWOO LANOS», станом на 03.03.2018 року у розшуку не перебуває, арешти на обмеження відсутні.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього ( досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливістю суб`єктивного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

В даному випадку такі підстави відсутні.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими і службовими особами ( ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся із позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 4 статті 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

Відповідно до ч.1 ст.130 КПК України - шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 19 листопада 2012 р. № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього порядку. Пунктом 20 цієї інструкції передбачено - 20. Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

З огляду на викладене суд погоджується із висновком позивача щодо того, що з огляду на встановлені обставини справи, а саме у відповідача-Головного управління Національної поліції в Херсонській області , у контексті нормативних приписів, що покладають на відповідача обов`язок забезпечити схоронність вилученого транспортного засобу має місце бездіяльність посадових осіб, а саме слідчого , який не забезпечив відповідний обов`язок належного зберігання , який перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з втратою такого речового доказу.

Щодо твердження представника ГУНП в Херсонській області, що постановою КМУ №730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» не визначено правонаступника УМВС України в Херсонській області, суд вважає його необґрунтованим за наступник підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та утворено Головне управління Національної поліції у Херсонській області.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Таким чином, поліція відноситься до органів, діяльність яких спрямовується та координується Міністерством внутрішніх справ України.

Національна поліція виникла в процесі реформи та реорганізації міліції з моменту набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 07.11.2015 року.

Тобто, до 07.11.2015 року, діяв Закон України «Про міліцію», відповідно до якого в Україні основним органом, що забезпечував захист правопорядку, прав та свобод виступала міліція, як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

При цьому, в Законі України "Про Національну поліцію", постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року N 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції.

Таким чином, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

За таких умов зазначене вище правонаступництво підтверджується, зокрема, аналогічністю завдань міліції і поліції, встановлених ст. 3 Закону України "Про міліцію" та ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України, а також проведенням досудового розслідування органами поліції кримінальних проваджень, які розпочаті органами міліції.

Таким чином, фактично Національна поліція є правонаступником міліції, тобто органом, на який покладені ті ж завдання та обов`язки.

Щодо твердження позивача, що згідно даних Інтернет сторінок з продажу автотранспорту відповідної марки та технічних даних, вартість аналогічного авто складає 120 000 грн. Але суд вважає, що ОСОБА_1 загалом не зазначено визначення розміру шкоди, як втрати (неповернення) майна, не надано жодного належного доказу для підтвердження вартості вилученого майна та не зазначено чому треба відшкодувати майнову шкоду саме в розмірі 120 000 гривень, а також не вказано, з яких розрахунків він при цьому виходив.

Враховуючи наведене вище суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки, на теперішній час, згідно інтернет-сторінок з продажу автотранспорту відповідної марки та технічних даних, вартість аналогічного авто, а саме «DAEWOO LANOS», 2005 року випуску, складає 92557 грн.

Також позивач просить суд стягнути на його користь моральну шкоду.

Згідно п.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 13 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як зазначено в п.3 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральнашкода, завдана втратою або пошкодженням речових доказів у кримінальному провадженні, відшкодовується відповідно до загальних положень ст. 1167 ЦК України, які визначають підстави і порядок її відшкодування.

Оскільки втрата речових доказів приводить до позбавлення власника (законного володільця) належнихйому майнових прав на речі, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а їх пошкодження –до порушення його майнових прав, питання про відшкодування шкоди, завданої їх втратою та пошкодженням, підлягає вирішенню судом

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом N 11- Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така ж норма закріплена в ст .41 Конституції України- Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

В даному випадку позивач був позбавлений права власності на автомобіль з моменту вступу в законну силу вироку від 27.05.2016 року, яким йому повернуто автомобіль. Тобто на протязі трьох років позивач не має права користування, володіння, розпорядження своєю власність, що само по собі вже є стражданнями, які спричинили моральну шкоду.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що в результаті поневірянь власника по правоохоронним органам з метою розшуку автомобіля, ОСОБА_1 було позбавлено права власності, в результаті чого завдано моральних страждань, душевних хвилювань, які він оцінює в 20 000 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Керуючись ст.10,14,27,212,213,215 ЦПК України, ст. 1173,1166,1167,23 ЦК України, ст.100, 130 КПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Херсонській області, Головного Управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, Державної казначейської служби України, третя особа Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завдана незаконними діями , рішеннями органів досудового розслідування - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного Управління Національної поліції в Херсонській області, грошові кошти в сумі 20000 грн (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди втраченого автомобіля DAEWOO LANOS 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , завданої неправомірними діями Головного Управління Національної поліції в Херсонській області, грошові кошти в сумі 92557 грн (дев`яносто дві тисчі п`ятсот п`ятдесят сім гривень).

Судовий збір віднести на рахунок держави.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна