Рішення № 83346812, 30.07.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/954/19

Провадження № 2/577/610/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді Гетьмана В.В.,

при секретарі Лиховоз Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Остапенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ “САВ- Дістрибьюшн”, треті особи директор ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” ОСОБА_3 , заступник директора з питань управління персоналом ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” Лагоцька ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та просить поновити його на роботі на посаді продавця непродовольчих товарів магазину “Фокстрот” м. Конотоп” та стягнути з ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вимоги обгрунтовує тим, що з 17.12.2013 р. працював продавцем непродовольчих товарів магазину “Фокстрот” м. Конотоп”. 31.01.2019 р. під тиском керівника структурного підрозділу ОСОБА_5 написав заяву про звільнення з підприємства за згодою сторін. Одночасно на вимогу останньої написав заяву про надання відпустки з 01.02.2019 р. терміном на 4 календарних днів. Після чого йому повідомили, що він вільний і взагалі до роботи може не ставати на підставі заяви про надання відпустки. Пізніше, отямившись від вчиненого зрозумів, що зробив помилку, оскільки не мав бажання звільнятися. У вказаному магазині працював тривалий час, мав заохочення, отримував відзнаки як кращий продавець, тощо. Вказана робота була єдиним джерелом існування для його родини, оскільки окрім нього в сім`ї ніхто не працює, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною, має двох неповнолітніх дітей. 02.02.2019 р. написав заяву про відкликання вищевказаної заяви про звільнення. Проте, незважаючи на фактичну його незгоду, 04.02.2019 р. був виданий наказ про звільнення. Вважає, що звільнення проведено з порушенням його прав та за відсутності волевиявлення, що і змусило звернутися із позовом до суду.

Позивач, його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримують в повному обсязі, фактично пославшись на вищевикладені обставини.

Представник відповідача Остапенко Ю ОСОБА_6 М ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні позову, про що надала письмові заперечення.

Треті особи директор ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” ОСОБА_3 , заступник директора з питань управління персоналом ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” Лагоцька ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи до судового засідання не з`явилися.

Встановлено судом, що ОСОБА_2 з 17.12.2013 р. працював продавцем непродовольчих товарів магазину “Фокстрот” м. Конотоп” (а.с.9). 31.01.2019 р. останній написав заяву про звільнення за угодою сторін (а.с. 10), яку відкликав заявою від 02.02.2019 р. (а.с. 5). 04.02.2019 р. заступник директора з питань управління персоналом ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” ОСОБА_7 видала наказ №23-кз/16 від “Про звільнення ОСОБА_2 продавця непродовольчих товарів магазину “Фокстрот” м. Конотоп” за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КзпП України (а.с.29).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника – ст. 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу – ст. 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) – ст. 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто, під час розгляду даної категорії справ підлягає встановленню: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодую сторін

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює керуючою магазином “Фокстрот”. 31.01.2019 р. вдень запропонувала ОСОБА_2 розірвати трудовий договір за згодою сторін, оскільки останній не сприймав її вимоги, мав порушення трудової дисципліни. Ввечері останній приніс заяву про звільнення, яку 02.02.2019 р. відкликав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент подання заяви про звільнення за угодою сторін та видачі відповідного наказу про звільнення у позивача не було волевиявлення на звільнення за угодою сторін. Отже, наказ №23-кз/16 від 04.02.2019 р. “Про звільнення ОСОБА_2 продавця непродовольчих товарів магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” м. Конотоп” підлягає скасуванню як незаконний (Правова позиція судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладена у Постанові №6-1269цс від 26.10.2016 р.).

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 лютого 2019 року по 30 липня 2019 року, тобто часу ухвалення рішення міськрайонним судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 88 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Так, відповідно до довідки ТОВ “САВ-Дістрибьюшн” від 26.02.2019 р., середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 198,58 грн. (а.с.97).

Кількість робочих днів за період з 04.02.2019 р. по 30.07.2019 р. становить 177 дн. (25 календарних днів у лютому 2019 року + 31 календарних днів у березні 2019 року + 30 календарних днів у квітні 2019 року + 31 календарних днів у травні 2019 року + 30 календарних днів у червні 2019 року + 30 календарних днів у липні 2019 року).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 198,58 грн. * 177 днів = 35148,66 грн. Відповідно, таку суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , оскільки такі будь-яким чином не стосуються предмету доказування по справі.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” на користь держави 1762 грн. судового збору та на користь позивача 5378,80 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 40 п. 4, 147-1-149 КЗпП України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати наказ ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” від 04 лютого 2019 року за №23-кз/16 про звільнення ОСОБА_2 продавця непродовольчих товарів магазину “Фокстрот” м. Конотоп за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КзпП України.

Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , і/н: НОМЕР_1 на посаді продавця непродовольчих товарів в ТОВ “САВ- Дістрибьюшн”, магазин “Фокстрот” м. Конотоп.

Стягнути з ТОВ “САВ- Дістрибьюшн”, місце знаходження м. Київ вул. Дрожицька, 1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 лютого 2019 року по 30 липня 2019 року в сумі 35148 (тридцять п`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 66 коп. з відрахуванням податків, обов”язкових зборів та платежів та 5378 (п`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 80 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” на користь держави 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , і/н: НОМЕР_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , юридична адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач ТОВ “САВ- Дістрибьюшн”, юридична адреса 041119 м. Київ вул. Дрожицька, 1, код ЄДРПОУ 35625082.

Третя особа директор ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” ОСОБА_3 , юридична адреса 041119 м. Київ вул. Дрожицька, 1.

Третя особа заступника директора з питань управління персоналом ТОВ “САВ- Дістрибьюшн” Лагоцька ОСОБА_10 . ОСОБА_11 , юридична адреса 041119 м. Київ вул. Дрожицька, 1.

Повне рішення суду складено 31 липня 2019 року.

Суддя Гетьман В. В.