Рішення № 83346238, 31.07.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2685/19

Провадження № 2/484/1069/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019р.Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді – Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Первомайську Миколаївської області.

В позовні заяві вказано, що позивач прийняла спадщину після смерті батька, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено через відсутність реєстрації права власності на вказане вище спадкове майно.

Ухвалою суду від 06.06.2019р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справ, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, визначені строки для подачі заяв по суті, витребувана з державної нотаріальної контори копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2

15.07.2019р. до суду на виконання ухвали від Другої Первомайської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №395/1999, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Представник позивача надала заяву, в якій підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити та розглянути справу без її участі. Позивач до суду не з`явився.

Від представника відповідача надійшла заява, в якій вказано, що відповідач не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без її участі.

Частини 1, 4 статті 206 ЦПК України визначають, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки учасники справи на судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Первомайську Миколаївської області помер ОСОБА_2 – батько позивача (а.с. 10, 5, 7).

Відповідно до копії заяви, яка містяться у спадковій справі, заведеної після смерті ОСОБА_2 , позивач прийняла спадщину за законом. Заяви інших спадкоємців відсутні. Викладене свідчить про те, що позивач в силу вимог ст.. 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги та відповідно до ст.. 1268, 1269 ЦК України є єдиним спадкоємцем, що прийняла спадщину.

Згідно довідки КП «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 14.05.2019р. станом на 31.12.2012р. право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом частин четвертої, п`ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963р.

За змістом ст.. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529-535 ЦК УРСР. Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов`язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Статтею 548 ЦК України встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі змістом ст.. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що позивач прийняла спадщину, звернувшись протягом строку, визначеного законом, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право власності їй було відмовлено через відсутність відсутність реєстрації права власності на вказане вище спадкове майно.

Відповідно до ст.. 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Згідно рішення №514 виконавчого комітету Первомайської міської ради депутатів від 26.06.1973р. ОСОБА_2 надане право індивідуального будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1 площею 580 кв.м. та виданий дозвіл на право виконання будівельних робіт.

Відповідно до договору від 20.01.1976р. ОСОБА_3 надана у безстрокове користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею 580кв.м. для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності.

З технічного паспорта на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що будинок побудований у 1974 році, надвірні споруди (гараж, літня кухня, погріб, сарай, вбиральня) побудовані в період з 1974р. по 1986р.

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Вперше на законодавчому рівні був встановлений порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення". Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За приписами статті 3 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Отже, станом на час отримання спадкодавцем дозволу на індивідуальне житлове будівництво жилого будинку та завершення його будівництва, законодавством не вимагалося реєстрації права власності на це нерухоме майно. Таким чином, спірне нерухоме майно набуто спадкодавцем у законний спосіб і належало йому за життя на праві власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що представник відповідача проти позову не заперечував, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушені, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Місце проживання позивача: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідач: вул.. Грушевського АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35926170.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Н.А.Медведєва