Ухвала суду № 83345780, 10.07.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/9057/15-ц

Провадження №6/487/159/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання ОбоденкоІ.О., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду подання Приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України до виконання зобов`язання за рішенням суду, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 року Приватний виконавець Куліченко Д.О. звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань за рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у ромірі 235612,36 грн.

Подання мотивував тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №58388149 з примусового виконання виконавчого листа виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 23.05.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 235612,36 грн. Виконавче провадження відкрито 14.02.2019 року. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2019 року була відправлена боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 14.02.2019 року виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, копія якої отримана боржником особисто. Згідно Листа Державної прикордонної служби України від 16.05.2019року ОСОБА_1 в період з 2016р по 2019рік перетинав державний кордон України. Станом на теперішній час рішення суду боржником не виконано, не зважаючи на те, що приватним виконавцем вжито передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання. Вказані обставини послужили підставою для звернення до суду з відповідним поданням.

У судове засідання Приватний виконавець Куліченко Д.О. не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши подання та додані до нього матеріали, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Куліченко Д.О. перебуває виконавче провадження №58388149 з примусового виконання виконавчого листа виданого Заводським районним судом м.Миколаєва 23.05.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 235612,36 грн.

14.02.2019 року приватним виконавцем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була направлена боржнику ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та реєстром відправок "Укрпошта".

З метою проведення виконавчих дій та встановлення майнового стану боржника, а також майна за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду, приватним виконавцем було вжито наступних заходів: винесено постанову від 14.02.2019 року про арешт коштів боржника; було зроблено відповідні запити доорганів ПФУ України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Регіонального сервісного центру в Миколаївській області при УМВС Україи.

Листом Державної прикордонної служби України від 16.05.2019року було повідомлено, що ОСОБА_1 в період з 2016р по 2019рік перетинав державний кордон України.

Згідно Акту приватного виконавця від 18.06.2019р. , в ході виходу за адресою місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , двері ніхто не відчинив, зі слів сусідів ОСОБА_1 працює та проживає у м.Одесі.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно дост.3 Конституції України- людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, що здійснюється нею через систему відповідних державних органів, а також судів.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (далі - Пакт), кожна людина є вільною у виборі місця перебування і вправі покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, або які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення, прав і свобод інших осіб.

За правилами ч.1ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.

Відповідно до ч. 4ст. 313 ЦК України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для виїзду за кордон, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року №3857-XIIз наступними змінами (далі - Закон).

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 6 даногоЗаконувстановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коливін ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

В той же час, відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованого Законом України від 11 вересня 1997 року) в демократичному суспільстві заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 р. (скарга №28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, також зазначено, що співмірність обмежень у праві виїзду з країни у зв`язку з несплатою боргу виправдано лише остільки, оскільки це сприяє переслідуваної меті забезпечення повернення боргу.

Застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ в Україні як джерела права врегульовано Главою4та статтями17-18 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

Відповідно до п.19 ч.3ст. 19 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження"(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з положеннями ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання судового рішення, який може бути застосований у разі ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням. В свою чергу ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням - це будь-які свідомі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положення ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Отже докази, надані приватним виконавцем на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в сукупності з дослідженими матеріалами дають суду підстави вважати, що боржником свідомо не виконується рішення суду, а отже подання приватного виконавця підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст259,260,441 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Подання Приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України до виконання зобов`язання за рішенням суду - задовольнити.

Обмежити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням згідно із виконавчим листом № 2/487/522/16 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 20.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 296327,16 грн. вартості відновлюваного ремонту і 1400 грн. за послуги евакуатора.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: С.В.Щербина