Рішення № 83343922, 30.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

__________________

Справа № 520/5693/19

Провадження № 2/520/2973/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря -Баранової Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_20

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року позивачі звернулись до суду з позовом, який було уточнено та просили витребувати у ОСОБА_7 в особі його законного представника - матері ОСОБА_8 , на користь позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м, яка була відчужена за договором купівлі - продажу від 22.08.2014 p., укладеним між відповідачем ОСОБА_7 , в особі його законного представника - матері ОСОБА_8 , і ОСОБА_4 та посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г. Л. (реєстр № 1553), з номером запису про право власності 5175013, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 327256251101. Встановити, що дане рішення суду є підставою для зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_7 з його законним представником ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м. Встановити, що дане рішення у разі набуття ним чинності є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 327256251101, за нами: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2018 року було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.Н. 31 січня 2014 року та зареєстроване в реєстрі за № 1430 на квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином, вважають, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 22.08.2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , є нікчемним.

Позивачі стверджують, що квартира АДРЕСА_1 є спадковим майном і повинна належати їм, проте, вибула з володіння без їх згоди, що в свою чергу і стало підставою для звернення до суду з про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді від 22.03.2019 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 23 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 та представник позивачі ОСОБА_3 просили витребувати з Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса копію спадкової справи № 986/2013, заведеної щодо майна ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також витребувати від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. копію спадкової справи № 51/2013 року щодо майна ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року вказане клопотання було задоволено в повному обсязі.

В ході судового засідання, яке відбулось 09.07.2019 року, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою, в якій просила постановити ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 про витребування майна з чужого незаконного володіння - без руху. У своєму клопотанні представник відповідача посилалась на те, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175-176 ЦПК України, так як позивачами заявлено дві вимоги немайнового характеру і одна позовна вимога майнового характеру, при цьому ціну позову взагалі не визначено та сплачено судовий збір кожним позивачем у лише розмірі 256,13 грн. (двісті п`ятдесят шість гривень 13 коп.).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2019 року заяву представника відповідача було задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення - залишено без руху. Надано позивачам строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків до наступного судового засідання, яке відбудеться 30.07.2019 року о 14.00 год.

У судове засідання 30.07.2019 року з`явилась позивач ОСОБА_1 , представники позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , що є також представником позивача ОСОБА_6 , які на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2019 року надали оригінали квитанцій № №4, ПН1422, ПН1394 від 30 липня 2019 року про сплату судового збору на загальну суму 10 373, 43 гривень.

Також у судове засідання з`явилась представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати із архіву відділу державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області інформацію щодо наявності запису про народження у книгах запису актів цивільного стану щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також витребувати із архіву відділу державної реєстрації актів цивільного стану республіки Молдова інформацію щодо наявності запису про народження у книгах запису актів цивільного стану щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року було продовжено розгляд справи, а у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про витребування доказів - відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 , представники позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , що є також представником позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у задоволенні позову просила відмовити, вказуючи на його необґрунтованість.

Інші сторони по справі у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 , про що свідчить Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Басарабянска, Республіка Молдова.

Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі Договору купівлі-продажу від 19 серпня 2008 року. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В., реєстр. № 1439.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтями 1261-1265 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї . Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкоємцями ОСОБА_9 другої черги за законом являються її сестри ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , а також брати ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Факт родинних відносин сторін з спадкодавцем підтверджується наступним.

Згідно Свідоцтва про народження № НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_9 , де в графі батько запис відсутній, а в графі матір вказана ОСОБА_11 .

З запису акта про шлюб № 28 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00012976352 вбачається, що 03 травня 1952 року Виконавчим комітетом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».

В період даного шлюбу народилась донька, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 та згодом син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 .

Згодом, 05 грудня 1975 року Виконавчим комітетом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , про що складено відповідний акт актовий запис за № 27. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 змінила прізвище на « ОСОБА_16 ».

Також судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_2 та в Свідоцтві про народження Серії НОМЕР_5 , виданому повторно, його батьками вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_17 .

Тобто, матеріали справи підтверджують той факт, що ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 мають споріднений зв`язок друг з другом, як по лінії матері так і по лінії батька.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 помер, про що Виконавчим комітетом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області було складено актовий запис за № 28, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 .

Його дружина, ОСОБА_17 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 про що свідчить копія Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_7 видане повторно 24 липня 2013 року Виконавчим комітетом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 11 ІНФОРМАЦІЯ_5 2013 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Третьої одеської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 .

Також до Третьої одеської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_4 , в свою чергу, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., в якій зазначила, що окрім неї інших спадкоємців немає.

В результаті чого, 31 березня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким ОСОБА_4 успадкувала після смерті ОСОБА_9 належне їй майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

В подальшому, 22 серпня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л. було посвідчено Договір купівлі-продажу квартири, згідно умов якого ОСОБА_4 передала у власність, а малолітній ОСОБА_7 , в особі законного представника - матері ОСОБА_8 , прийняв у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка в цілому складається з однієї кімнати та підсобних приміщень, загальною площею 34,4 кв.м., у тому числі житловою площею 17,5 кв.м.

Однак, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_8 , третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу недійсними, встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідач ОСОБА_4 в свою чергу звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину за законом дійсними.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року справа №520/4639/15-ц, з урахуванням ухвали про виправлення та додаткового рішення, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.Н. 31 березня 2014 року та зареєстроване в реєстрі за 1430, на квартиру АДРЕСА_1 . Встановлено факт, що особа, яка зазначена у договорі від 19.08.2008 року купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 , реєстровий номер 1439, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В. , як ОСОБА_9 , у свідоцтві про смерть від 13.06.2013 року за № 2 виданому ЗАГСом ОСОБА_19 , у свідоцтві про народження. актовий запис № 23 від 19.03.1951 року виданому Виконавчим комітетом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області - ОСОБА_9 , є однією і тією ж особою - ОСОБА_9 .

В частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_8 , третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсними - відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину за законом дійсними відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду набрало законної сили

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що спірна квартира яка є спадковою масою після смерті ОСОБА_9 , вибула з їх володіння внаслідок видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 , яке в подальшому рішенням суду було визнано недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час спірне майно знаходиться у володінні відповідача ОСОБА_7 , в особі законного представника ОСОБА_8 , на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 22 серпня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч.1 ст.388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016р. № 6-2161цс16, від 23.11.2016р. по справі № 916/2144/15.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК

Так, судове рішення у справі про витребування майна від власника, що набув його незаконно, не може сприяти встановленню та запровадженню індульгенції, яка надає новому власнику імунітет від будь-яких претензій держави.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в ухвалі від 05.10.2016р. по справі №916/2129/15.

Витребування спірного майна на користь позивачів відповідає критерію законності: витребування із її власності спірного майна здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідачів у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.

Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні у право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації. Відповідач ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , не позбавлений права в подальшому звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування йому компенсації вартості витребуваного майна, збитків що сприятиме дотриманню принципу пропорційності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Що стосується вимог позивача про встановлення, що дане рішення у разі набуття ним чинності є підставою для державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 327256251101, за ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

На підставі викладеного, у задоволенні вказаних вимог слід відмовити, так я кдана вимога, на думку суду, є передчасною.

Що стосується вимог позивачів щодо виселення ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 .

Відповідно до абзацу 6 ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11.12.2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як випливає із цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Закон України від 11.12.2003 р. «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачі частково довели ті обставини, на які посилались як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Встановлено, що позивачами при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальній сумі 11 141, 80 грн., який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів в частині задоволених вимог, а саме у розмірі 9605 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 1 6, 3 16, 317, 319, 391, 806 ЦК України,ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209- 211 , 223, 247, 258, 2 59, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 , третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення - задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_7 в особі його законного представника - матері ОСОБА_8 , на користь позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв. м, житловою площею 17.5 кв. м, яка була відчужена за договором купівлі - продажу від 22.08.2014 p., укладеним між відповідачем ОСОБА_7 , в особі його законного представника - матері ОСОБА_8 , і ОСОБА_4 та посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г. Л. (реєстр № 1553), з номером запису про право власності 5175013, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 327256251101.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 9605 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 31 липня 2019 року