Рішення № 83343127, 25.07.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.19 Справа № 917/675/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз",37500,Полтавська область, м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, 36014, м.Полтава, вул. Пушкіна, 83, ЄДРПОУ 40108630

про стягнення 66438,56 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Денисенко Л.М.

представник відповідача:Горобець О.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" звернулось до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення 66438,56 грн. за неналежне виконання грошового зобов`язань за договором №117-ЛБ/99/В на постачання природного газу, у тому числі: основний борг у сумі 62233,83 грн., пеня у сумі 3323,60 грн.; три проценти річних у сумі 276,97 грн.; інфляційні втрати у сумі 604,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у порушення вказаних умов Договору та норм закону, оплату за спожитий природний газ Відповідач в повному обсязі та вчасно не здійснив.

Ухвалою від 03.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 30.05.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 30.05.2019 суд відклав розгляд справи на 13.06.19, викликав учасників справи у судове засідання.

13.06.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив повністю (вх. № 6170 від 13.06.19).

Ухвалою від 13.06.2019 суд відклав розгляд справи на 25.06.19, викликав учасників справи у судове засідання.

Ухвалою від 25.06.2019 суд відклав розгляд справи на 16.07.19, викликав учасників справи у судове засідання.

16.07.19 від позивача надійшла відповідь на відзив на позов (вх. № 7276 від 16.07.19).

У судове засідання 16.07.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 16.07.2019 суд дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухав усні пояснення учасників справи.

В судовому засіданні 16.07.19 суд оголосив перерву до 25.07.19.

23.07.19 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач повідомив про наявність помилок у розрахунку, доданому до позову, інфляційних у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі основний борг у сумі 62233,83 грн., пеню у сумі 3323,60 грн.; три проценти річних у сумі 276,97 грн.; інфляційні втрати у сумі 276,34 грн.

Крім того, позивач у даній заяві просить стягнути з відповідача суму понесених судових витрат, до яких позивач включає і витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи зміст поданої позивачем заяви та виходячи із раніше заявлених позивачем позовних вимог суд приймає дану заяву до розгляду. Подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив, обгрунтування чого наведене у мотивувальній частині рішення.

25.07.19 після перерви, оголошеної в судовому засіданні 16.07.19, суд заслухав усні пояснення учасників справи, продовжив дослідження доказів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 25.07.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

12.02.2018р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» (далі за текстом - Позивач, Постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області (далі за текстом - Відповідач, Споживач) було укладено Договір №117-ЛБ/99/В постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Позивач як Постачальник зобов`язується на умовах, визначених Договором, постачати Відповідачу як Споживачу необхідні та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість Газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктами 5.8., 5.9. Договору розрахунки Споживача за природний газ здійснюються на умовах попередньої оплати, що не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ №117 від 23.04.2014р. Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти та Постанови НКРЕКП №2493 від 30.09.2015р. Про затвердження Кодексу газорозподільної системи, вартості планових (договірних) обсягів природного газу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Інший порядок розрахунків може визначатись Сторонами у додатковій угоді до Договору.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний газовий місяць.

Відповідно до п.5.12, п.5.13. та 5.14. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач надає Постачальнику копію Акту про фактичний обсяг розподіленого природного газу, складеного між Оператором ГРМ та Споживачем, на підставі яких Споживач і Постачальник підписують Акти приймання - передачі природного газу за кожен розрахунковий місяць (або Споживач надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі Газу).

Пунктом 6.2.4. Договору передбачено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу згідно з умовами Договору.

Обов`язок Споживача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами, передбачено Правилами постачання природного газу, затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496.

Пунктом 10.1. та 10.2. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості ОСОБА_1 , у порядку визначеному цим Договором, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Розділом XIV Договору передбачено продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з умовами Договору протягом січня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 30715,02 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 27 від 31 січня 2019 року; протягом лютого 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 19367,22 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року №464 від 28 лютого 2019 року; протягом березня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 12162,43 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за березень 2019 року №807 від 31 березня 2019 року.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий газ не розрахувався в термін передбачений договором.

Загальна сума боргу за спожитий Відповідачем природний газ становить 62 233,83 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача основний борг у сумі основний борг у сумі 62233,83 грн., пеню у сумі 3323,60 грн.; три проценти річних у сумі 276,97 грн.; інфляційні втрати у сумі 276,34 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Як вбачається з наданих доказів, протягом січня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 30715,02 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 27 від 31 січня 2019 року; протягом лютого 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 19367,22 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року №464 від 28 лютого 2019 року; протягом березня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 12162,43 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за березень 2019 року №807 від 31 березня 2019 року.

Щодо посилання відповідача на те, що акти підписані неуповноваженою особою, суд зазначає про відсутність доказів в підтвердження цього, а тому дані заперечення судом відхиляються як необгрунтовані.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом січня 2019 року є 09.02.19р. включно, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом лютого 2019 року є 09.03.19р. включно, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом березня 2019 року є 09.04.19р. включно.

Докази того, що відповідач здійснив оплату спожитого природного газу протягом січня 2019 року - березня 2019 року в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання відповідача на закінчення строку дії договору 31.12.18р., суд погоджується з твердженням позивача про необхідність в даному випадку застосування п.14.3 договору, яким передбачено продовження договору на кожен наступний календарний рік, якщо не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов.

З огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б вказували на заявлення сторін про припинення договору, суд дійшов висновку, що позивачем поставки природного газу протягом січня 2019 року - березня 2019 року здійснені відповідно до умов договору №117-ЛБ/99/В постачання природного газу від 12.02.18р.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 62 233,83 грн. підлягає задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:

пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 3 323,60 грн. за загальний період з 09.02.2019 року по 25.04.2019 року, також 3% річних за користування грошовими коштами в загальній сумі 276,97 грн. за аналогічний період (покожному платежу окремо з врахування фати виникнення зобов"язання по оплаті).

Крім того, позивачем нараховані інфляційні збитки в сумі 276 грн. за березень 2019 за зобов`язаннями за січень 2019 року.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлені розміри 3% річних та інфляційних відповідають вимогам ст. 625 ЦК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", вимоги про її стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Проте, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 50%, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи статус відповідача та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором постачання природного газу або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 1661,80 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

За даних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зокрема, в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 62233,83 грн., пені у сумі 1661,80 грн.; трьох процентів річних у сумі 276,97 грн.; інфляційних втрат у сумі 276,34 грн., в іншій частині - у позові відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

При зверненні з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1241 від 25.04.19

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з 1921,00 грн. - суми сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача (без врахування зменшення розміру пені).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В свою чергу, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору є позовна заява, у якій, як зазначалося вище, позивачем зазначено лише саму суму сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн. без заявлення до стягнення суми правничої допомоги.

Про включення до судових витрат і витрат на професійну правничу допомогу позивач повідомив лише у відповіді на відзив, потім у заяві про зменшення позовних вимог.

Водночас, за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відтак, з огляду на неподання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (а саме витрат на професійну правничу допомогу) разом з першою заявою по суті спору, суд дійшов висновку, про необхідність відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області, 36014, м.Полтава, вул. Пушкіна, 83, ЄДРПОУ 40108630 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз",37500,Полтавська область, м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002 основний борг у сумі 62233,83 грн., пеню у сумі 1661,80 грн.; три проценти річних у сумі 276,97 грн.; інфляційні втрати у сумі 276,34 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.07.2019р.

Суддя Киричук О.А.