Ухвала суду № 83342775, 29.07.2019, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.07.2019 Справа № 908/1775/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву від 18.07.2019 Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» (вул. Героїв праці, буд. 11, м. Дніпрорудне, Василевський район, Запорізька область, 71630, ідентифікаційний код 32597943) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості в сумі 13807,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою через систему «Електронний суд» (вх. № 1920/08-07/19 від 18.07.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 13370,53 грн., інфляційних витрат у сумі 304,74 грн. та трьох процентів річних у сумі 131,87 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 18.07.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1775/19 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК Украни, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із змісту заяви, поданої Комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі», слідує, що заявник просить стягнути з боржника заборгованість в сумі 13370,53 грн., яка виникла за договорами № 72-Т про постачання теплової енергії від 01.08.2017 та договору № 57 про надання послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій в частині надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання від 01.08.2017.

Вказані договори № 72-Т та № 57 від 01.08.2017 укладені між Комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі» та Фізичною особою-підприємцем Докашенко Дмитром Євгенійовичем.

Заявник зазначає, що 11.05.2018 ОСОБА_1 були подані заяви-повідомлення № 964 та № 965 про розірвання договорів від 01.08.2017 № 57 та 72-Т. Вказує, що на підставі вказаних заяв боржника Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» припинило дію договорів № 72-Т та № 57 від 01.08.2017, та завершило нарахування за послуги 30.04.2018. Також заявник зазначає, що боржник свої зобов`язання виконав часткового, за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 (включно) сплатив рахунки про надання послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій в частині надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання та послуги за опалення, а з 01.01.2018 перестав сплачувати рахунки і з березня 2018 року відмовився приймати рахунки від заявника.

До заяви додано копії зазначених договорів № 72-Т про постачання теплової енергії від 01.08.2017 та № 57 про надання послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій в частині надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання від 01.08.2019. Інших доказів на підтвердження надання Виконавцем за договорами послуг та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Відповідно до п. 1 договору № 72-Т про постачання теплової енергії від 01.08.2017 Постачальник зобов`язаний поставити Споживачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію по встановленим тарифам в термін, передбачений цим договором.

Розділом 6 договору № 72-Т від 01.08.2017 визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться на підставі актів на відпуск комунальних послуг, винятково, у грошовій формі у відповідності з установленими тарифами. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць. Оплата рахунків за надані послуги Споживач зобов`язується проводити на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації в повному розмірі в термін 5 банківських днів з моменту одержання рахунка.

Умовами п. 1 договору № 57 про надання послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій в частині надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання від 01.08.2019 визначено, що предметом договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання у житловому будинку (гуртожитку) АДРЕСА_2 , а Споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 0,53 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення S=147,31 м2. В тому числі: з технічного обслуговування у внутрішньобудинкових систем теплопостачання - 0,45 грн. за 1 кв.м. загальної площі; з поточного ремонту внутрішньо будинкових систем петлопостачання - 0,18 грн. за 1 кв.м. загальної площі. (п. 3 Договору).

Згідно з п.5 договору № 57 від 01.08.2017 розрахукноким періодом є календарний місяць. У разі застосування застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа місяця, що натає за розрахунковим, на підставі виставлених рахунків.

Разом з тим, у заяві Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі» не викладено обставин, не вказано та не додано доказів щодо обґрунтування розміру нарахуванної заборгованості за договорами № 72-Т про постачання теплової енергії від 01.08.2017 та № 57 про надання послуг з утримання будинків, споруд та при будинкових територій в частині надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання від 01.08.2019, окремо за кожним із них, та не вказано конкретний період нарахування заборгованості.

Тобто, із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

Приписами ст. 151 ГПК України визначено, що за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Нормою Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» № 2629-VIІІ від 23.11.2018 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі в сумі 1921,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 192,10 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Надане разом із заявою через систему «Електронний суд» платіжне доручення № 301 від 01.07.2019 на суму 1921,00 грн., не приймається судом як належний доказ сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу. Оскільки, як вбачається із змісту вказаного платіжного доручення, судовий збір у сумі 1921,00 грн. справлено за подання КП «Дніпрорудненські теплові мережі» позову до Господарського суду Запорізької області.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення заборгованості в сумі 13370,53 грн. слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Щодо видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних витрат у сумі 304,74 грн. та трьох процентів річних у сумі 131,87 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Вимоги про сплату передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням.

Крім того, як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 6232 від 23.03.2017 у господарському та цивільному видах судочинства запроваджується можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження. Так, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд видає судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника.

Як зазначено вище, окрім суми основного боргу, заявником заявлено до боржника вимогу щодо стягнення інфляційні витрати у сумі 304,74 грн. та три процента річних у сумі 131,87 грн., які за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, тобто вимога заявника в цій частині не відповідає ч. 1 ст. 148 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Також, суд зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.07.2019, внесено запис 19.12.2018 про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за власним рішенням.

Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, п.п. 1, 3, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У видачі судового наказу Комунальному підприємству «Дніпрорудненські теплові мережі» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 13370,53 грн., інфляційних витрат у сумі 304,74 грн. та трьох процентів річних у сумі 131,87 грн. відмовити.

2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади:http://court.gov.ua/fair/sud5009/.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.07.2019 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.А. Азізбекян