Рішення № 83342692, 30.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019Справа № 910/6516/19за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп"

про стягнення 42 104,86 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Актив Груп" про стягнення 42104,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за договором №1804000520 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 26.04.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27556,41 грн., 3% річних у розмірі 3453,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 11094,74 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/6516/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

12.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, позивач вказує на складність справи, важливість результатів її розгляду, а також для забезпечення повного, всебічного, об`єктивного та правильного вирішення спору у даній справі просить суд здійснювати розгляд справи № 910/6516/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 42104,86 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування (як було визначено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 27.05.2019) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Разом з тим, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, зокрема щодо права на ознайомлення з матеріалами справи, надання письмових пояснень та доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи № 910/6516/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (виконавець; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» (замовник; відповідач) укладено договір № 1804000520 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору виконавець зобов`язується протягом строку, визначеного договором зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов`язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме 15.04.2019 або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища.

Згідно з п. 2.12 Договору обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 2.16 Договору у випадку, якщо на дату закінчення відбору газу за договором (відповідно до п. 2.7. Договору), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов`язуються в 10-денний строк, починаючи з дати закінчення періоду відбору газу за договором, скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ.

Згідно з п. 2.18 сторони зобов`язуються в 10-денний строк, починаючи з дати введення в дію тарифів на зберігання газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, скласти акт про обсяг залишку газу в ПСГ на цю дату.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Тариф на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн. (п. 3.1 Договору).

Тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 46,20 грн., крім того, ПДВ - 9,24 грн., разом з ПДВ - 55,44 грн. (п. 3.2 Договору).

Тариф на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн. (п. 3.3 Договору).

Тарифи, зазначені в пунктах 3.1, 3.2, 3.3 Договору, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку зміни тарифів нові тарифи є обов`язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують (п. 3.4 Договору).

Замовник зобов`язується протягом 15-ти днів з дати укладання договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ в поточному сезоні зберігання, після закінчення минулого сезону зберігання 2017-2018 років, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України за договором. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати його підписання, умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення з 16 квітня 2018 року і діє в частині зберігання (закачування, зберігання, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2019 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором (п. 9.1 Договору).

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.

За приписами частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Судом встановлено, що згідно з Актом приймання-передачі природного газу при закачуванні шляхом заміщення в ПСГ № 196/03-18 від 30.04.2018 позивачем надано послуги із закачування природного газу на загальну суму 114240,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ № 41/01-18 від 30.04.2018 позивачем надано послуги із закачування природного газу на загальну суму 19216,85 грн.

Згідно з Актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання № 136/05-18 від 30.04.2018 позивачем надано послуги із зберігання природного газу на загальну суму 12,78 грн.

Згідно з Актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ № 50/11-18 позивачем надано послуги із зберігання природного газу на загальну суму 55063,73 грн.

Судом встановлено, що 26.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог № 1001вих-19-896.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що оплата послуг, наданих позивачем відповідачу відповідно до договору №1804000520 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 26.04.2018 (шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) була здійснена з порушенням строків, встановлених п. 4 Договору, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27556,41 грн., 3% річних у розмірі 3453,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 11094,74 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 26.04.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» було укладено договір № 1804000520.

Відповідно до п. 1 Договору виконавець зобов`язується протягом строку, визначеного договором зберігати в підземному сховищі газу (далі - ПСГ) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов`язується внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1 Договору замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20-го числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу.

Тариф на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн. (п. 3.1 Договору).

Тариф на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу становить 46,20 грн., крім того, ПДВ - 9,24 грн., разом з ПДВ - 55,44 грн. (п. 3.2 Договору).

Тариф на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ становить 32,90 грн., крім того ПДВ - 6,58 грн., разом з ПДВ - 39,48 грн. (п. 3.3 Договору).

Тарифи, зазначені в пунктах 3.1, 3.2, 3.3 Договору, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку зміни тарифів нові тарифи є обов`язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують (п. 3.4 Договору).

Як встановлено судом, згідно з п. 2.12 Договору обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу.

Судом було встановлено, що згідно з Актом приймання-передачі природного газу при закачуванні шляхом заміщення в ПСГ № 196/03-18 від 30.04.2018 позивачем надано послуги із закачування природного газу на загальну суму 114240,00 грн. Згідно з Актом приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ № 41/01-18 від 30.04.2018 позивачем надано послуги із закачування природного газу на загальну суму 19216,85 грн. Згідно з Актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання № 136/05-18 від 30.04.2018 позивачем надано послуги із зберігання природного газу на загальну суму 12,78 грн. Згідно з Актом про обсяги залишку природного газу в ПСГ № 50/11-18 позивачем надано послуги із зберігання природного газу на загальну суму 55063,73 грн.

Відтак, загальна сума за вказаними вище актами складає 188533,36 грн. Частина зазначеної суми (а саме 133469,63 грн.), відповідно до умов договору, мала бути сплачена відповідачем на рахунок позивача до 20.05.2018, інша частина у розмірі 55063,73 грн. до 05.12.2018, однак, доказів здійснення оплати у встановлений строк суду не надано.

Як встановлено судом, 26.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог № 1001вих-19-896. Зі змісту заяви вбачається, що позивач повідомив відповідача про припинення зобов`язання ТОВ «Дельта Актив Груп» перед АТ «Укртрансгаз» за надані послуги зберігання природного газу в ПГС у розмірі 281288,79 грн. (за договорами № 1712000887 від 28.12.2017, № 1804000521 від 26.04.2018, № 1805000177 від 07.05.2018) та зобов`язання АТ «Укртрансгаз» перед ТОВ «Дельта Актив Груп» за договором транспортування природного газу від 12.07.2017 № 1707000204 у розмірі 281288,79 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Разом з тим, жодних доказів, які б вказували на незгоду відповідача з проведенням зустрічного зарахування між ним та позивачем матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати коштів у розмірі 188533,36 грн. відповідно до договору № 1804000520 від 26.04.2018 припинилось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 26.02.2019.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 27556,41 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України за договором. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, періоду нарахування та розміру пені, які відповідають вимогам чинного законодавства, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 27556,41 грн. підлягають задоволенню.

Окрім пені позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3453,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11094,74 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що визначений позивачем період нарахування, з огляду на дату, коли мала бути здійснена оплата і дату, коли така оплата була фактично здійснена, є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 3453,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11094,74 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Актив Груп» (01133, м. Київ, провулок Лабораторний, 1, блок 140, кабінет 138; ідентифікаційний код: 40437756) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) пеню у розмірі 27556 (двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 3453 (три тисячі чотириста п`ятдесят три) грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 11094 (одинадцять тисяч дев`яносто чотири) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева