Ухвала суду № 83342664, 31.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.07.2019Справа № 910/7271/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного підприємства «Національна акціонерна компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Інтегратор»

про стягнення 14 839,20 грн

Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Інтегратор» про стягнення 14 839,20 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 06-1/3118-18 від 12.12.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 839,20 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному, розгляд позовної заяви здійснювався після виходу судді на роботу.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

01.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7271/19 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/6400/19. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач послався на те, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/6400/19 за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про стягнення 370 980,00 грн, у зв`язку з простроченням ТОВ «ІТ-Інтегратор» виконання зобов`язань за договором поставки № 06-1/3118-18 від 12.12.2018. Відповідач вважає, що в даних судових справах досліджується та встановлюється один і той же факт, а саме прострочення ТОВ «ІТ-Інтегратор» виконання зобов`язань з поставки товару за договором поставки № 06-1/3118-18 від 12.12.2018, що, в свою чергу, унеможливлює вирішення справи № 910/7171/19 до вирішення справи № 910/6400/19, яка була відкрита раніше. З огляду на наведене, відповідач, з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, просив суд зупинити провадження у справі № 910/7271/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Інтегратор» про зупинення провадження у справі № 910/7271/19 до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/6400/19.

22.07.2019 від відповідача надійшло клопотання, в якому вказаний учасник судового процесу просив суд здійснювати розгляд зазначеної справи за правилами загального позовного провадження.

24.07.2019 від позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в яких вказаний учасник судового процесу навів заперечення проти задоволення зазначеного клопотання.

Оцінюючи доводи відповідача, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. При цьому, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Відповідно до ч. 1-3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Проте, суд виходячи з ціни позову, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, не вбачає достатніх підстав необхідних для здійснення розгляду справи № 910/7271/19 в порядку загального позовного провадження.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи № 910/7271/19 за правилами загального позовного провадження.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, керуючись приписами ст.ст.2, 3, 247, 250, 252, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в зволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Інтегратор» про здійснення розгляду справи № 910/7271/19 у порядку загального позовного провадження.

2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя О.М. Спичак