Вирок № 83336906, 29.07.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7559/18

Провадження № 1-кп/727/36/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Шевченківським районний суд у м. Чернівці у складі:

Головуючого, судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Ільчук М.В.

за участю учасників судового кримінального провадження.

сторони обвинувачення - прокурора Дуць О.П.

сторони захисту - обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в їх інтересах захисників Завгороднього Д.В., Мазур О., Бандуровського Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівці кримінальне провадження за № 12018260040001258 від 03.06. 2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, працюючого пекарем в ПАТ Чернівціхлібзавод, раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого, за останнім вироком від 23.03.2015 Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки 6 місяців, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 03.06.2018 року близько 01.30 - 02.00 год., обвинувачені - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній, маючи не погашену та не зняту судимість за умисний корисливий злочин проти власності, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту «26 Кільце», розташованої по вул. Комарова, м. Чернівці, познайомились із потерпілим ОСОБА_3 . Під час розмови з останнім зрозуміли, що він в стані сп`яніння і побачили в нього на шиї золотий ланцюжок з хрестиком та після пропозиції ОСОБА_3 провести його додому на вул. Переяслівську в м. Чернівці, брати ОСОБА_1 погодилися і в - трьох, вийшли на вулицю Героїв Майдану м. Чернівці ; дорогою у братів ОСОБА_2 , виник умисел направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_3 , його злотого ланцюжка із золотим хрестиком. В подальшому, звернувши з вул. Героїв Майдану на вул. Пумнула м. Чернівці і перебуваючи на розі вул. Пумнула та вул. 29 березня, м. Чернівці, ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, достовірно розуміючи протиправність своїх дій, із корисливих мотивів, знаходячись біля потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 штовхнув потерпілого, а ОСОБА_2 зірвав з його шиї золотий ланцюжок, вагою 19,99 грам, вартістю 10 887 гривень 40 копійок, на якому знаходився золотий хрестик із камінцями, вагою 6,59 грам, вартістю 7157 гривень, після чого, з місця злочину першим в бік вулиці Героїв Майдану м. Чернівці втік ОСОБА_1 , за ним і ОСОБА_2 з викраденим майном. В подальшому, останні розпорядилися майном ОСОБА_3 на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 18044 гривні 40 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 в наданих суду показах, пояснив, що 03.06.2018 року біля 01.30 год. ночі, він вийшов з свого будинку, що розташований неподалік зупинки громадського транспорту, на вулицю до свого брата ОСОБА_2 , який вже розмовляв із незнайомим йому хлопцем, як згодом дізнався це був ОСОБА_3 , який тримав в руці пляшку пива; був на підпитку, в його сторону висловився нецензурно і між ними виникла словесна «перепалка», між ними склалася неприязнь. Розмовляючи з братом, бачив як ОСОБА_3 відходив у двір та підтягувався на турніку; після чого ОСОБА_3 запропонував їм прогулятися і провести його додому на вул. Переяслівську в м. Чернівці. Брат і він погодилися та разом з ОСОБА_3 вийшли з двору на вул. Героїв Майдану м. Чернівці та пішли цією вулицею до Соборної площі; брат розмовляв з потерпілим; він чув уривки їх розмови стосовно ланцюжка; всієї розмови не чув, так як відставав від останніх бо говорив по телефону із дівчиною, згодом приєднавшись до брата і ОСОБА_3 , повідомив що хоче пити води і тоді ОСОБА_3 сказав, що знає продуктовий магазин на Пумнула нічний, де раніше працював; вони в - трьох звернули з площі Соборної на вул. 29 Березня і пішли вниз до вул. Пумнула м. Чернівці. Пояснив, що коли йшли по вул. 29 Березня в нього із ОСОБА_3 трапився конфлікт, так як останній йому набридав, і він хотів ОСОБА_3 побити, однак спочатку стримався. Вказав у показаннях про те, що піднявшись до магазину « Буковинський рай», він зайшов купити води, а брат з ОСОБА_3 залишилися на вулиці; після чого, всі пішли вниз по дорозі вул. Пумнула та розі між цією вулицею і вулицями Балашівською та 29 Березня м. Чернівці знову виник конфлікт, в ході якого, він, ОСОБА_3 відштовхнув , брат ОСОБА_2 залишився на кілька хвилин біля потерпілого, він побіг в бік вул. Героїв Майдану, за ним побіг і брат ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 залишався на місці. З братом вони вирішили повернутися додому. В одному з дворів неподалік від свого будинку, вони присіли на лавицю розмовляли, та коли побачили поліцейських, брат йому повідомив, що «встряг в халепу», він забіг до під`їзду, у якого проживав його знайомий, після чого його в під`зді було затримано. Пояснив, що дій із заволодіння майном потерпілого не вчиняв; ланцюжок побачив вже тоді, коли поліцейські знайшли його під автомобілем.

Обвинувачений ОСОБА_2 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, визнав частково. Надав показання про те, що 03.06.2018р., точного часу не пам`ятав, пізно вночі, вийшов із дому у двір, де присів на лавицю, зателефонував брату - ОСОБА_1 і запитав чи не бажає він з прогулятися. В той час, до нього підійшов незнайомий йому молодий хлопець і попросив закурити; він його пригостив цигаркою; хлопець присів на лавочку біля нього і вони почали спілкувалися; в подальшому він дізнався, що хлопця звуть ОСОБА_3 . Згодом до них підійшов його рідний брат ОСОБА_1 , який познайомився з ОСОБА_3 ; між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одразу ж склалися неприязні відносини, так як потерпілий звернувся до ОСОБА_1 нецензурною лексикою. В дворі, коли він розмовляв з братом, ОСОБА_3 , декілька раз підтягувався на перекладині, а потім сказав, що йому потрібно йти додому на вул. Переяслівську м. Чернівці, і запропонував провести його. Звернувшись до брата ОСОБА_1 , з проханням прогулятися, вони в - трьох, вийшли на вул. Г.Майдану і попрямували в сторону площі Соборної в м. Чернівці. В ході прогулянки, він розмовляв із потерпілим, ОСОБА_1 йшов позаду на відстані до 5 м. від них, час від часу, то підходив до них то відходив, розмовляючи по телефону. Дійшовши до пл. Соборної м. Чернівці, брат сказав що хоче попити води і ОСОБА_3 запропонував зайти в нічний продуктовий магазин, розташований на розі вул. Пумнула та вул. Зої Космодем`янської

.Разом спустилися по вул. 29 Березня до перехрестя із вул. Пумнула м. Чернівці, де він разом із потерпілим неподалік магазину зупинилися та чекали на ОСОБА_1 , який в той час пішов до продуктового магазину. ОСОБА_1 купив воду, повернувся і вони спустилися по вул. Пумнула до перехрестя з вул. Балашівською і 29 Березня м. Чернівці. Пояснив, що на вказаному перехресті відбувся конфлікт між його братом ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 , він побачив, як ОСОБА_1 відштовхнув потерпілого від себе, сказав йому, що не хоче більше з ним розмовляти і запитав його чи він йде додому; він щось відповів і в той час, зірвав з потерпілого ланцюжок та побачив, як ОСОБА_3 не розуміючи що відбувається, розгубився і на пару кроків відійшов він нього; він же побіг за братом ОСОБА_1 , який почав піднімався по вул.. Пумнула, в сторону вул.. Г.Майдану м. Чернівці. Вказав у показах, що хрестика він не бачив, а ланцюжок після того, як його зірвав із шиї ОСОБА_3 , поклав собі в кишеню. По дорозі додому він брату не повідомляв про те, що зірвав з потерпілого ланцюжок. В подальшому, він з братом прийшли у двір, неподалік свого будинку по АДРЕСА_6 , де сиділи на лавочці і розмовляли, та коли побачивши, що під`їжає в їх сторону, автомобіль поліції, він повідомив брату ОСОБА_1 , що попав у халепу і в нього можуть бути неприємності, після чого, ОСОБА_1 забіг у під`їзд житлового будинку, однак згодом був затриманий працівником поліції. В скоєному щиро розкаявся, просив його суворо не карати; заперечував, за пред`явленим йому обвинуваченням, кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб з братом ОСОБА_1 , а останній, в свою чергу не визнав причетності до відкритого грабежу, за попередньою змовою з братом та просив йому повірити і виправдати.

Наведені вище показання були відповідно, обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримані і в ході перехресного допиту з потерпілим ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні, під присягою, надав показання про те, що 03 серпня минулого року, він біля 01.30 - 02.00 години ночі йшов по вул. Комарова м. Чернівці додому дворами. Пояснив, що в той день він випив і був в стані сп`яніння. В дворі одного з будинків він підійшов до хлопця попросив закурити, після чого присів з ним на лавочку і вони стали розмовляти; через деякий час до них з під`їзду підійшов ще один хлопець, він йому не сподобався і між ними виникла «перепалка» нецензурних слів; як згодом він дізнався хлопці із якими він познайомився були рідними братами. В дворі він ще якісь час перебував, робив вправи на турніку, коли брати між собою розмовляли, а потім почув, що брати йдуть гуляти містом і запропонував провести його додому на вул. Переяслівську м. Чернівці. Усі троє вони вийшли на вул. Героїв Майдану м. Чернівці і пішли цією вулицею, коли менший з братів на ім.»я ОСОБА_1 сказав що хоче води, він запропонував зайти в нічний магазин на розі вулиць Пумнула і З. Космодемянської м. Чернівці, так як він там раніше робив. Після того, як ОСОБА_1 вийшов з магазину, він з братами ОСОБА_1 пішов вниз по вул. Пумнула маючи намір підняти вверх до площі Соборної по вул . 29 Березня м. Чернівці , такий шлях вважав ближчим додому. На розі вул. Пумнула, 29 Березня і ще однієї вулиці, яку не пам`ятав між ним та ОСОБА_1 , молодшим з братів стався конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 його штовхнув, і одразу ж після цього, старший з братів ОСОБА_2 зухвало зірвав з його шиї золотий ланцюжок із хрестиком та побіг за братом, який направився в бік вул. Героїв Майдану м. Чернівці. Він розуміючи, що наздоганяти і відібрати свої речі в братів самостійно не зможе, спочатку розгубився, а потім зателефонував в поліцію та повідомив про грабіж; коли приїхали працівники поліції, він їм описав детально братів і місце де з ними познайомився по вул.. Комарова м . Чернівці. У подальшому, братів ОСОБА_2 було затримано. Аналогічні покази потерпілий ОСОБА_3 надав і в ході перехресного допиту, за клопотанням прокурора, із обвинуваченими, відповідно - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні, під присягою, надав показання, що працює на посаді інспектора УПП в Чернівецькій області; 03.06.2018 року, він разом із своїм напарником ОСОБА_23 , патрулювали місто на автомобілі, екіпаж 151, який охоплює територію всього міста та в період часу, з 04:00 по 05:00 годин їм надійшло повідомлення на службовий планшет про грабіж, заявник повідомив, що чекав їх на площі Соборній. Під`їхавши до площі Соборної м. Чернівці, до них підійшов молодий хлопець, який був на підпитку, та повідомив, що в районі вул. Пумнула та 29 березня м. Чернівці, двоє невідомих йому осіб, з якими він спілкувався спочатку, а потім один з хлопів його штовхнув, а інший зірвав в нього з шиї ланцюжок з хрестиком, після чого вони разом почали втікати. Пояснив, що незважаючи на стан алкогольного сп`яніння, заявник досить чітко описав у чому були одягнуті хлопці і як вони виглядали; після чого заявник, сів з поліцейськими в службовий автомобіль і вони направились шукати нападаючих.. В ході поїздки хлопець розповів патрульним, що коли він був у дворах на вул. Комарова м. Чернівці, в нього двоє хлопців просили закурити, потім якісь хлопці йшли за ним коли він прямував додому; після чого, вони направилися на вул. Комарова, в ході чого неодноразово зупинялися та пред`являли потерпілому для впізнання підозрілих осіб, які за зовнішніми ознаками підходили під опис потерпілого, однак потерпілий казав, що це не вони. Коли вони приїхали на вул. Комарова м. Чернівці, в двір житлових будинків то побачили двох хлопців, схожих за описом потерпілого і після наближення до хлопців, один із підозрюваних, на якому була кепка, почав тікати в під`їзд, а інший просто присів на лавку. Потерпілий впізнав цих осіб як нападників. Вказав в показах, що за результатами поверхневого огляду затриманих, при них викрадених речей виявлено не було, однак, оглядом прилеглої території, під автомобілем, який був припаркований безпосередньо біля лавки, на яку присів один з хлопців, було виявлено ланцюжок жовтого кольору, який потерпілий впізнав як такий, що йому належав. Після чого, було викликано слідчу оперативну групу.

Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_23 .

Судом, відповідно до приписів частини третьої ст.. 26 КПК України, за клопотанням сторони обвинувачення, досліджено й інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, якими стверджується доведеність вини обвинувачених, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 03.06.2018 р. із фото таблицями, якими зафіксовано виявлення під автомобілем Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 » ланцюжка із жовтого металу (а.с. к.п. 15 - 19) та - протоколом огляду місця події від 03.06.2018 р. (а.с. к.п. 20 - 21);

- протоколом огляду від 04.06.2018р. з фототаблицями, проведеного слідчим Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області, яким оглянуто ланцюжок з металу жовтого кольору, довжиною 55 см, на защіпці є напис проби 585, защіпка зламана (а.с. к.п. 125 - 127);

- протоколом огляду ключа та мобільного телефону марки «Самсунг Гелексі» від 03.06.2018 р. з фото таблицями (а.с. к.п. 48 - 51);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2018 р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 упізнав особу на фото №3 ( ОСОБА_2 );

протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2018 р., відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 упізнав особу на фото №3 ( ОСОБА_2 ) та на фото під № 1 ( ОСОБА_1 ) (а.с.к.п.42 - 47);

- протоколом проведення з ОСОБА_2 слідчого експерименту від 07.06. 2018 року з застосуванням відеозапису, за участю захисника Завгороднього Д.В. (а.с.к.п. 130, 131);

- протоколом проведення з ОСОБА_1 слідчого експерименту від 18.06. 2018 року з застосуванням відеозапису, за участі захисника Бандуровського Б.П. (а.с.к.п. 153 - 155);

- протоколом проведення з потерпілим ОСОБА_3 слідчого експерименту від 21.06.2018 (а.с. к.п.163-165).

- фотокопіями бирок від ювелірних виробів, які були надані потерпілим під час досудового розслідування (а.с. к.п. 38,40, 124);

- довідкою про офіційний курс валют станом на 22.11.14 (дату придбання потерпілим ювелірних виробів) (а.с. к.п. 39,41);

Судом досліджено відеозаписи відповідно до проведених вищенаведених, слідчих експериментів, на яких чітко вбачається як поведінка потерпілого, те як він рухається та розмовляє, так і поведінка обвинувачених, а також маршрут їх прямування.

Сторона захисту, обвинувачений ОСОБА_1 , в його інтересах захисники Бандуровський В і Мазур О., відповідно як в ході допиту ОСОБА_1 , так і під час виступу в судових дебатах посилались на те, що останній не причетний до вчиненого, що в нього відсутній був умисел і попередня змова з братом, ОСОБА_2 на вчинення злочину.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості зазначених посилань сторони захисту, суд враховує те, що раніше до вчиненого 03.06. 2018 року, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 з ОСОБА_3 знайомі не були, підстав, як відповідно останні вказані в своїх показах, один на одного наговорювати не мають. При дачі показів в засіданні та проведенні перехресного допиту між потерпілим і обвинуваченими, не заперечувалося, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , що з потерпілим ОСОБА_3 молодшого з братів ОСОБА_1 познайомив старший брат ОСОБА_2 в дворі по вул. Комарова м . Чернівці 03.06. 2018 року.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обвинувачуються, відповідно, у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст.. 186 КК України, тобто грабежі. Чинний КК визначає, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. Суд також враховує, що згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Зі змісту частини першої статті 22 КПК випливає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому частиною шостої зазначеної правової норми визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, згідно з приписами частини третьої статті 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Отже, в межах зазначеного кримінального провадження відповідно до вищезазначених приписів кримінально-процесуального закону, підлягає вирішенню питання щодо доведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

В судовому засіданні чітко було встановлено, що грабіж відносно потерпілого ОСОБА_3 було вчинено ОСОБА_2 Даного в зсіданні останні не заперечували. При цьому, як видно з показів ОСОБА_1 він коли з братом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спустилися по вул. Пумнула в м. Чернівці, дійшовши до перехрестя вулиць Пумнула, Балашівської і 29 Березня, між ним і потерпілим стався конфлікт, в ході якого, він відштовхнув ОСОБА_3 , після чого, його брат ОСОБА_2 зірвав з шиї потерпілого ланцюжок, мову про який він чув в ході спілкування між братом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , коли вони в трьох йшли по вул. Героїв Майдану м. Чернівці. При цьому, суд звертає увагу, що в цій частині покази ОСОБА_1 є співмірними і з показами потерпілого ОСОБА_3 , який будучи двічі допитаним в судовому засіданні (при наданні показів і при перехресному допиті) чітко вказував на те, що його на розі вулиць Пумнула, Балашівської і 29 Березня м. Чернівці відштовхнув молодший з братів ОСОБА_1 , після чого старший з братів ОСОБА_2 зірвав з нього ланцюжок і разом з братом швидким кроком пішли в сторону вилиці Героїв Майдану м. Чернівці; він залишився на місці.

Наведене спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо не причетності до вчиненого кримінального правопорушення, а також як його доводи, так і доводи ОСОБА_2 , в його інтересах захисника про відсутність попередньої змови.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Отже, доводи сторони захисту щодо відсутності попередньої змови і не причетність ОСОБА_1 , крім наведеного спростовуються сукупністю вище досліджених доказів, і, як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_3 , останній чітко вказав, що як у його присутності, ОСОБА_2 , і у присутності ОСОБА_1 , який усвідомлював протиправний характер свого рідного брата, зірвав з його шиї золотий ланцюжок з хрестиком, тобто обоє обвинувачених розуміли, що викриті в злочині. Суд, при цьому також звертає увагу, що і працівниками поліції, потерпілий ОСОБА_3 , незважаючи на кількість випитого, а яки останній повідомив суду, він випив 300 гр. конь`яку і пиво, потерпілий чітко описав нападників на нього, і вказав місце де з ними зустрівся, що у подальшому надало змогу працівникам поліції затримати братів ОСОБА_2 .

Детальний опис отриманий від потерпілого ОСОБА_3 нападників підтвердили в судовому засіданні і свідки - ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Тобто, дії щодо заволодінням майном потерпілого не приховувалися.

Суд критично відноситься до показів, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 в частині описаного ними маршруту, яким вони ніби - то йшли із потерпілим ОСОБА_3 по вул. Героїв Майдану до площі Соборної в м. Чернівці. Дані показанні обвинувачених спростовуються на думку суду послідовними показами потерпілого, який тричі, в судовому засіданні (а, саме, як в попередньому складі суду, так і під час його допиту і при перехресному допиті) не змінював в цій частині показань і детально вказав яким маршрутом він з братами ОСОБА_1 йшов додому, зокрема, вони рухалися по вул. Героїв Майдану м. Чернівці, та коли молодший з братів сказав, що хоче пити і треба знайти магазин, він повідомив, що знає нічний магазин Буковинський рай на розі вулиці Пумнула і З. Космодем`янської, біля ТЦ «Рязані» м Чернівці, після чого, він з братами звернули на вул . Пумнула м. Чернівці ; він з старшим братом, ОСОБА_2 нижче магазину зачекали на молодшого з братів ОСОБА_1 і коли той вийшов, усі троє пішли вниз по вул. Пумнула, а не повернулися на вул. Героїв Майдану м. Чернівці.

Саме, з метою перевірки показів, як обвинувачених, так і потерпілого, прокурором було заявлено клопотання про проведення перехресного допиту в суді, та як видно з досліджених доказів, а саме, слідчого експерименту, проведеного за участі ОСОБА_2 07.06.2018 (через 4 дні після вчинення злочину) та слідчого експерименту із ОСОБА_1 проведеного 18.06.2018 (через 15 днів після вчинення злочину), показання, відповідно останніх були різними щодо місця вчинення злочину. Такі розбіжності, суд оцінює як лінію захисту обвинувачених та бажання уникнути покарання.

Стороною захисту під сумнів допустимість таких доказів, як вищеозначені слідчі експерименти не ставилися.

Дослідженими в сукупності доказами кримінального провадження, спростовуються і доводи захисника Завгороднього Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 відносно того, що в заяві про вчинення злочину, потерпілий вказував на одну особу, котра щодо нього вчинила грабіж; натомість з повідомлення, заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 1 к.п.) чітко в п. 1 обставин злочину, зазначається потерпілим, що 03.06.2018 року близько 02 години, двоє невідомих чоловіків заволоділи його золотим ланцюжком… на розі вулиць Пумнула і 29 Березня м. Чернівці; нападників може впізнати…Ці ж обставини, потерпілий повідомив і суду.

Дослідженими доказами вищенаведеними, спростовуються доводи сторони захисту відносно не встановлення часу вчинення кримінального правопорушення, та, як чітко вбачається з показів потерпілого ОСОБА_3 , відповідно показань обвинувачених, час вчинення злочину мав місце біля 01.30-02.00 годин ночі 03.06. 2018 року.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 чітко впізнав обвинувачених, братів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як таких, із якими 03.06. 2018 року і період часу з 01.30-02.00 годин познайомився і разом з ними йшов додому і таких, що відносно нього вчинили кримінальне правопорушення.

Впізнання потерпілим обвинувачених в судовому засіданні узгоджується і з відомостями, отриманими під час досудового розслідування, в ході пред`явлення особи для впізнання.

Так, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2018 р., вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 упізнав особу на фото №1 ( ОСОБА_1 ); на фото № 3 ( ОСОБА_2 ).

Досліджені судом докази ніким з учасників судового розгляду не оспорювалися та визнанні допустимими і належними, клопотань щодо визнання доказів недопустимими заявлено не було.

Відповідно до чинного законодавства, всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , із метою з`ясування їх належності та допустимості були перевірені судом у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 23 КПК України, за участі учасників кримінального провадження і кожному з них судом була дана оцінка як це вимагає ст. 94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики, при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Згідно з частиною першою статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно, у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

Таким чином, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини вчинення грабежу - відкритого заволодіння чужим майном, (а саме майном потерпілого ОСОБА_3 ) за кваліфікуючими ознаками (відносно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 ) - повторність та попередньою змовою групою осіб, і кваліфікуючою ознакою (за пред`явленим обвинуваченням відносно ОСОБА_1 ) - попередньою змовою групою осіб.

При вирішені питання щодо правової кваліфікації, вирішальним є саме сприйняття потерпілим на нього нападу. Як встановлено в засіданні, потерпілий ОСОБА_3 реально сприйняв характер нападу ОСОБА_2 - зрив відкрито з його шиї золотого ланцюжку, на якому був хрестик, у присутності брата ОСОБА_1 .

При вирішенні питання щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, суд враховує роз`яснення, надані в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», відповідно до яких злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Положеннями ст.28 ч.2 КК України визначено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці.

В судовому засіданні установлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , активних дій, як б охоплювалися об`єктивною стороною грабежу, не вчиняв. Разом з тим, судом встановлено і дане чітко вбачається з показів, як самого ОСОБА_1 , його брата - ОСОБА_2 і відповідно, потерпілого ОСОБА_3 , що саме під час конфлікту на розі вулиць Пумнула і 29 березня, Балашівської в м. Чернівці, що діям нападу на потерпілого обвинуваченим ОСОБА_2 і вчинення відкритого викрадення чужого майна (зрив з шиї золотого ланцюжка з хрестиком) передували дії обвинуваченого ОСОБА_1 , який штовхнув ОСОБА_3 , тим самим відволік його увагу і пильність.

Отже, об`єктивний прояв дій обвинувачених свідчить про наявність фактичного розподілу ролей (функцій) між ними, на можливість чого як ознаки попередньої змови на вчинення злочину звертав увагу Верховний Суд України у вищезазначеній Постанові.

Посилання обвинувачених на ту обставину, що після поштовху ОСОБА_1 , він не бачив що вчиняє грабіж його брат ОСОБА_2 , суд оцінює критично, так як з показів потерпілого ОСОБА_3 чітко видно, що молодший з братів, т.б. ОСОБА_1 після того, як його штовхнув, не одразу пішов, він деякий проміжок часу залишався на місці, і не міг не бачити як ОСОБА_2 зірвав з його шиї ланцюжок з хрестиком, після чого пішов першим, а за ним швидким кроком пішов і старший брат. Зокрема, як вже зазначено судом, в судовому засіданні було підтверджено узгодженість дій обвинувачених, що свідчить про наявність попередньої змови між ними на вчинення злочину. як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 приєднався до обвинуваченого ОСОБА_2 і з місця вчинення злочину вони зникли разом, натомість, що в контексті правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує, що останній штовхнувши ОСОБА_3 , тим самим намагався відволікати увагу потерпілого з метою сприяння обвинуваченому ОСОБА_2 заволодіти відповідним майном золотим ланцюжком з хрестиком.

Кваліфікуючи дії обвинувачених, суд враховує, що з об`єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину.

Із пояснень потерпілого ОСОБА_3 , як в ході його допиту, так і в ході перехресного допиту з обвинуваченими, видно, що ні з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , він не мав раніше будь-яких соціальних зв`язків. Посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 не свідчить, що останнім було вжито розумних заходів на припинення відкритого заволодіння майном його брата, обвинуваченого ОСОБА_2 та повернення викраденого майна його законному володільцю, тобто потерпілому. Поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 , під час вчинення злочину та після його вчинення свідчить про те, що останній міг контролювати дії обвинуваченого ОСОБА_2 (діяння, що утворює об`єктивну сторону злочину проти власності), однак не вжив розумних заходів для припинення діяння. Тобто аналіз наданих суду доказів у їх сукупності свідчить, що в даному випадку було доведено наявність двостороннього суб`єктивного зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вчинення останнім діяння, що утворює об`єктивну сторону злочину, тобто грабежу.

Отже суд приходить до висновку, що в даному випадку фактично мав місце розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину, на можливість якого звертає увагу Верховний Суд України у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», а тому, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину, оцінює критично. Щодо кваліфікуючої ознаки повторність, за пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_2 , суд вважає, що дана ознака знайшла і своє підтвердження, зважаючи на наступне. Згідно з частиною першою статті 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Зі змісту частини першої статті 88 КК України випливає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. При цьому частиною другою зазначеної статті визначено, що судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Отже, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і був засуджений вироком від 23.03. 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст.. 70 КК України до покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі; звільнився, за дослідженими даними довідки ВІТ ГУНП у Чернівецькій області (а.с. 63, 64 к.п.) 22.02. 2018 року, з Сокирянської ВК Чернівецької області, по відбуттю терміну покарання, а інкримінований йому злочин вчинив 03.06.2018 р., тобто до закінчення строку погашення судимості.

Згідно з приписами пункту 8 частини першої статті 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

З огляду на викладене, в діях обвинуваченого ОСОБА_2 присутня така кваліфікуюча ознака як повторність, як особи, яка має не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення тотожнього злочину.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року № 5 зазначено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону і формулювання висновку про їх відповідність. З огляду на зазначене, суд вважає, що протиправні дії обвинувачених, відповідно, - ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб; - ОСОБА_1 - правильно кваліфіковані за ст.186 ч.2 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений, за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів, суд звертає увагу на роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, також враховує, що у правових позиціях (постановах від 10.07.2018р.; від 09.10. 2018 року (справа № 148/1211/15-к; справа № 756/4830/17-к), Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. При цьому, Верховним Судом зазначено, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК України, передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК України застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК України, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК України.

Визначені у статті 65 КК України, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. Отже, за ступенем тяжкості, вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів. Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення, тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК України поняття «особа винного».

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

В ході судового розгляду кримінального провадження обставин, які б свідчили про визнання обвинуваченими вини, розкриття всіх відомих їм обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди, встановлено не було. Тому, суд вважає, що обставин, які пом`якшують покарання обвинувачених, в ході судового розгляду кримінального провадження відсутн.

При вирішенні питання щодо наявності в діях обвинувачених обставин, що обтяжують їх покарання суд враховує роз`яснення, надані в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2010 р., згідно із якими у разі якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у правових позиціях (постанова від 07.06.2018 р. (справа № 203/921/16-к).

В судовому засіданні, з показів обвинуваченого ОСОБА_2 видно, що 03.06. 2018 року, перед вчиненням злочину, він вживав алкогольне пиво, а отже в силу вимог ст.. 67 КК України, суд визнає як обтяжуючу обставину його покарання - вчинення кримінального правопорушення останнім в стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 , вчинив новий умисний злочин протягом нетривалого періоду часу після звільнення з місць відбування покарання.

Обставин, що пом`якшують, в силу вимог ст.. 66 КК України, покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставини, згідно ст.. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинувачених, їх ставлення до вчиненого, обставин, що пом`якшують та обтяжують їх покарання, суд приходить до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів, буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі та відсутності підстав для застосування ст. 69, 69-1 КК України.

Разом з цим, враховуючи особу ОСОБА_1 , зокрема те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, створив сім`ю, на утриманні має малолітню дитину - ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; має не задовільний стан здоров`я, в наявності є постійне зареєстроване місце проживання, за яким ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліках в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері та Чернівецькій обласній психіатричній лікарні не значиться, працює пекарем на ПАТ Чернівецький хлібокомбінат»; одночасно і навчається в Державному професійно - технічному навчальному закладі «Чернівецький професійний ліцей сфери послуг» на 3 курсі; за місцем навчання характеризується задовільно, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 , без відбування реальної міри покарання є можливим і до нього, при призначенні покарання можливо застосувати вимоги ст. 75 КК України, із покладенням на останнього обов`язків, визначених вимогами ст.76 КК України.

При цьому, суд приймає до уваги, і висновки, викладені в правових позиціях Верховного Суду (постанова від 26.04.2018 р. (справа № 757/15167/15-к).

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК), наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що останнім вчинено умисний тяжкий злочин, в період не знятої і не погашеної судимості; обвинувачений вину у вчиненому визнав частково, не сприяв розкриттю злочину, розкаявся в скоєному, кримінальне правопорушення вчинив в стані алкогольного сп`яніння; не працює, має постійне зареєстроване місце проживання, за яким, компрометуючих матеріалів не зареєстровано; власного майна не має, з 2007 року перебуває на обліку в Чернівецькому наркологічному диспансері; на обліку в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні не значиться; раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини; сім`ї не має, т.б. має не стійкі соціальні зв`язки, а також і те, що шкода завдана потерпілому відшкодована не була. Отже, з врахуванням наведеного, а також і того, що в засіданні, не було встановлено обставин, які б свідчили, що призначення обвинуваченому ОСОБА_2 реального покарання було б явно не справедливим, суд вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, відповідно до положень частини першої статті 75 КК України відсутні.

Окрім наведеного, суд при призначенні обвинуваченим покарання, враховує думку потерпілого ОСОБА_3 , який в засіданні просив призначити, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 не суворе покарання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Запобіжний захід до ОСОБА_2 був судом застосований у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави в розмірі 40.000 грн.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_2 було затримано 03.06. 2018 року о 06.52 годині (а.с. 30 к.п.); цього ж дня оголошено підозру.

Отже, вказану міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу, слід залишити ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, а строк відбування ним покарання відраховувати з 03.06.2018 року, тобто з часу фактичного затримання.

До ОСОБА_1 судом було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із покладенням на нього ряду обов`язків, термін дії яких спливає 05.08. 2019 року.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_1 було затримано 03.06. 2018 року о 06.46 годині (а.с. 23 к.п.); цього ж дня оголошено підозру.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний ОСОБА_1 , із покладеними на нього обов`язками, слід залишити застосованим до набрання чинності вироком суду.

Питання про долю речових доказів, підлягають вирішенню на підставі ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта відсутні. Цивільний позов в кримінальному провадженні і до початку судового розгляду справи, не заявлявся.

Відповідно до ст.ст. 368,370,371 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, до набранням вироком законної сили, залишити утримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 13.06.2018 р., т.б. часу фактичного затримання.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання, якщо він на протязі одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки. Покласти на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки під час іспитового строку, передбачені пунктами п.п.1,2 ч.1, ст. 76 КК України, зокрема: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання та додатково, згідно п.2 ч.2 ст. 76 КК України покласти обов`язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту, із покладеними на нього обов`язками, до вступу вироку в законну силу, залишити обраним.

Речові докази, зокрема:

- за постановою слідчого від 04.06. 2018 року (а.с. 128 к.п) - ланцюжок, виготовлений з металу жовтого кольору, довжиною 55 см, на защіпці наявний напис проби 585, який належить і був переданий на зберігання власнику, потерпілому ОСОБА_3 , - повернути за належністю останньому;

- за постановою слідчого від 03.06. 2018 року (а.с. к.п. 52) - ключ в кількості однієї шт., верхня частина якого резинова, із написом «Hello Kitti» та зображенням кота та мобільний телефон «Самсунг Гелексі» червоного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 , із сім-картою «Водафон», з чохлом червоного кольору належні засудженому ОСОБА_1 - повернути останньому за належністю;

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Суддя Слободян Г.М.