Рішення № 83336066, 25.06.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/1264/19

Провадження 2/206/587/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 червня 2019 року . в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Панюшкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

встановив:

27 лютого 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 124973,84 грн. за кредитним договором №б/н від 12.05.2006 року, яка складається з наступного: - 5650,07грн. заборгованість за кредитом; 119323,77 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 12.05.2006 по 30.10.2018 року, та судові витрати у розмірі 1921,00грн. В разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 12.05.2006 року між ними та відповідачем був укладений договір № б/н, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк має право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач зобов`язався своєчасно повертати кредит, відповідно до умов договору та умов кредитування.

Дотепер відповідач свої обов`язки не виконав, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 31.01.2019р. має заборгованість - 156089,43грн., яка складається з наступного 5650,07грн. - заборгованість за кредитом, 149139,36 грн. заборгованість про процентам за користування кредитом, 1300,00 грн. заборгованість за пенею та комісією. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, таким чином, заборгованість до стягнення становить 124973,84грн., яка складається з наступного: 5650,07грн. заборгованість за кредитом, 119323,77грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 12.05.2006 по 30.10.2018 року та судові витрати (а.с.2-4).

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до слухання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 7).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в матеріалах справи міститься судова повістка про виклик її до суду з відміткою на конверті «закінчення терміну зберігання» (а.с. 44,45). Також відповідач була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи через розміщення оголошення на сайті «Судова Влада» (а.с. 48). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 1 п. 1 ст. 280, ст.ст. 281-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 12.05.2006 року відповідач подав позивачу заяву про встановлення ліміту кредитування (а.с.11).

На підставі цієї заяви, 12.05.2006 року, було відкрито рахунок та оформлено кредитну картку, про що свідчить відмітка в заяві клієнта в розділі «Відмітки банку» (а.с.11).

Датою укладення між сторонами договору є дата відкриття рахунку, тобто 12.05.2006 року.

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, клієнт дає банку право в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання договору є згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

З наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.05.2006р., виготовленого станом на 30.09.2018р. вбачається, що відповідач має заборгованість в яка утворилася станом на 31.01.2019р. має заборгованість - 156089,43грн., яка складається з наступного 5650,07грн. - заборгованість за кредитом, 149139,36 грн. заборгованість про процентам за користування кредитом, 1300,00 грн. заборгованість за пенею та комісією (а.с. 8-10).

Дані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори й інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом, що підлягають стягненню з відповідача.

Наданий розрахунок позивача не підтверджує і не обґрунтовує суми, які позивач просить стягнути позивач.

Даного висновку суд дійшов перед усім шляхом безпосередньої перевірки розрахунку, який було надано представником позивача (наприклад: станом на 31.08.2016р. сальдо поточної заборгованості за кредитом 5598,12грн., заборгованість на процентам 17004,05грн., враховуючи процентну ставку 43,20% за місяць нараховано відсотків у сумі 343,68грн. за тридцять днів, що не відповідають дійсному розрахунку: 5598,12:100 х 30,00: 365 х 30 = 198,77).

Також з наданого розрахунку вбачається, що з 31.01.2018 по 30.09.2018 року, сальдо поточної заборгованості складало 0,00 грн., однак позивачем здійснювалося згідно їхнього розрахунку нарахування на поточну заборгованість за кредитом процентів.

До того ж судом з наданого розрахунку вбачається, що нараховані відсотки не відповідають відсотковій ставці, умовами договору передбачені відсотки 36%, а з наданого розрахунку вбачається, що відповідач здійснює розрахунок з відсотковою ставкою 43,20%.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов позивачем обґрунтований лише в частині заборгованості за тілом кредиту.

Отже, всупереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості за процентами на суму 11932377грн., за користування кредитом з 12.05.2006 по 30.10.2018 року.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5650 грн. 07 коп., в іншій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р. н .о.к.п.п. НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, який знаходиться за адресою: вул. Грушевського буд. 1Д, м. Київ) заборгованість за письмовим договором (заявою) від 12 травня 2006 року, заборгованість за кредитом в розмірі 5650 грн. 07 коп. та судових витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00грн., а загалом 7571 (сім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 07 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Повне судове рішення складено 12 липня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков