Рішення № 83332230, 25.07.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/317/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з останнього на його користь суму основного боргу у розмірі 386400 грн. та 3 проценти річних від простроченої суми, що становить 4001,62 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 10 липня 2018 року ним було надано відповідачу позику - грошові кошти в розмірі 386400 грн. на строк до 01 листопада 2018 року. До цього часу відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушив взяті на себе зобов`язання

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, оскільки в справі достатньо матеріалів про їх права та взаємовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що позову слід задоволити з наступних підстав.

Встановлено, що 10 липня 2018 року між сторонами було укладено договір позики у простій письмовій формі. На виконання умов договору ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 386400 грн., яку ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 01 листопада 2018 року. Вказані обставини підтверджуються розпискою від 10 липня 2018 року (а.с.8).

З врахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини зобов`язального характеру.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Позивачем надано суду належним чином завірену копію боргової розписки (а.с.8), з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав позику в сумі 386400 гривень від ОСОБА_1 і мав повернути грошові кошти до 01 листопада 2018 року.

Як вказує позивач, свої зобов`язання за борговою розпискою ОСОБА_2 не виконав.

Отже, ненадання з боку відповідача належних і допустимих доказів на підтвердження виконання зобов`язання з повернення позики, дає підстави прийти до висновку, що право позивача на належне виконання відповідачем договору позики в частині повернення грошових коштів порушене і підлягає захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 386400 гривень.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно, наданого позивачем до суду розрахунку відсотків за користування грошовими коштами (а.с.9), вбачається, що три проценти річних від простроченої суми станом на день подачі позову, становить 4001,62 грн.

Суд приймає як достовірний, наданий позивачем розрахунок відсотків, оскільки такий відповідачем не спростований.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задоволити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 суму основного боргу у розмірі 386400 грн. (триста вісімдесят шість тисяч чотириста гривень).

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 три проценти річних від простроченої суми, що становить 4001,62 грн. (чотири тисячі одна гривня шістдесят дві копійки).

Стягнути із із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3904,02 грн. (три тисячі дев`ятсот чотири гривні дві копійки), сплачених останнім при подачі позову.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду Рівненської області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду: З.С.Сидоренко