Рішення № 83332012, 30.07.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Дата ухвалення
30.07.2019
Номер справи
607/24133/18
Номер документу
83332012
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2019 Справа №607/24133/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Стрілкової М. С.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Нужда Ф. Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що він звернувся за медичної допомогою до відповідача. Однак він побачив некомпетентність лікарів, їх непрофесіоналізм і відмову від ціленаправленого обстеження в умовах даної лікарні, з даною патологією, взяв на себе відповідальність за своє життя і здоров`я і обстежився в інших лікарнях. Лікуючі лікарі і відповідач не поспівчували йому як пацієнту і колезі, в якого виявлена така патологія. І щоб не витрачати кошти лікарні на його лікування і операцію навіть не запросили онколога на консультацію і не перевели його в урологію та онкодиспансер чи в інститут раку в Київ для визначення лікування. І вигнали його під надуманим приводом, записавши в листок непрацездатності, що він порушив режим лікарні. Матеріальна шкода проведеного лікування та оперативного втручання по резекції його нирки становить 124 000 грн., з них операційну для проведення наркозу та оперативного втручання, згідно переліку ліків та матеріалів, наданих йому лікуючим лікарем становить 45 700,00 грн. Моральна шкода становить 250 000,00 грн., яка пов`язана з депресією панічним страхом та настроєм, безсонням, загальною слабкістю, в`ялістю і непередбаченими наслідками розвитку хвороби, яка в більшості випадків закінчується смертю.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 124 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою до КНП «Тернопільська

комунальна міська лікарня №2» і був госпіталізований 30 серпня 2018 року в

ревмокардіологічному відділенні, діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст., АГ2, КВРЗ.

Гіпертензивне серце, неускладнений гіпертензивний церебральний криз (30.08.2018). СН-І. Лікування тривало по 07.09.2018. Хворому ОСОБА_1 надавалась медична допомога відповідно до вимог Основ законодавства України про охорону здоров`я ст. 33, діагнозу та Протоколу надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (ессенціальною артеріальною гіпертензією) І - II стадії, затвердженого наказом МОЗ України від 03.07.2006 року №436 та клінічного локального протоколу (Маршрут пацієнта). Лікування проводилося лікарем ОСОБА_3 - лікар - спеціаліст кардіолог, в. о. завідувача відділення ОСОБА_4 - лікар - ревматолог вищої категорії.

Згідно з вимогами Протоколу для повного обстеження при даній патології хворому рекомендовано поряд з іншими обов`язковими дослідженнями провести УЗД нирок. В результаті проведення цього дослідження було виявлено супутню патологію - пухлину нирки. Спільним оглядом у складі професора ОСОБА_5 , доцента ОСОБА_11, в. о. завідувача відділення ОСОБА_6 , лікуючого лікаря ОСОБА_3 було запропоновано ОСОБА_1 . негайне обстеження нирок в більш повному вигляді, а саме, - КТ з контрастом в обласному онкологічному диспансері, так як з приводу виявленої супутньої патології медична допомога надається в цьому закладі. Було повідомлено лікаря- онкоуролога онкодиспансеру ОСОБА_7 про виявлену супутню патологію та погоджено обстеження в більш повному вигляді та вирішенні подальшого лікування в умовах онкодиспансеру чи іншого спеціалізованого закладу, до якого направляється хворий у встановленому порядку.

Обстеження хворого проводилось у встановленому порядку з дотриманням принципів медичної етики. Більше цього, уважним відношенням лікарів при обстеженні ОСОБА_1 виявлено у нього іншу патологію, про яку він не підозрював, чим була надана йому можливість в її лікуванні.

Пацієнт ОСОБА_1 під час лікування допускав порушення Правил перебування на стаціонарному лікуванні, а саме: недотримання рекомендацій лікуючого лікаря, самовільне залишення закладу, а також допускав нецензурні висловлювання до лікарського персоналу. Дії лікарів при наданні медичної допомоги пацієнту ОСОБА_1 в умовах ревмокардіологічного відділення були професійними, відповідали Протоколу, основне захворювання стабілізовано, загрози життю не завдано, принципи деонтології медичним персоналом дотримано. Матеріальних збитків позивачу під час лікування в ревмокардіологічному відділенні не нанесено. Медична допомога з лікування супутньої патології - пухлини нирки в цьому відділенні і в загальному в лікарні №2 не надається. Лікарнею не нанесено позивачу моральної шкоди під час надання йому медичної допомоги на захворювання - Гіпертонічна хвороба II ст., АГ2, КВРЗ. Гіпертензивне серце, неускладнений гіпертензивний церебральний криз (30.08.2018). СН-І. Йому не завдано фізичного болю та страждань чи іншого ушкодження здоров`я відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України.

Аналогічно він не зазнав матеріальної шкоди під час лікування та обстеження в лікарні №2, як до колеги відношення медичного персоналу до ОСОБА_1 було колегіальне. Після стаціонарного лікування пацієнту ОСОБА_1 було відкрито лист непрацездатності на амбулаторному етапі для обстеження, уточнення діагнозу в Київському національному інституті раку згідно направлення управління охорони здоров`я облдержадміністрації, був обстежений в КНІР, прооперований 27.09.2018 після чого знаходиться на амбулаторному лікуванні з виданою листка непрацездатності у лікаря-онколога поліклінічного відділення. неправомірних дій лікарів, які б перебували в причинному зв`язку із завданням моральних страждань позивачу, пов`язаних із виявленням у нього захворювань, супутніх із тим, з яким він звернувся за медичною допомогою або неправильним лікуванням первісного захворювання. Обґрунтування моральної шкоди, неправильних дій лікарів та причинного зв`язку між ними в позовній заяві не міститься, відповідні докази позивачем не надані. Матеріальні збитки ОСОБА_1 також не завдані. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 30.08.2018 ОСОБА_1 поступив у стаціонар до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» в ревмокардіологічному відділенні, повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Гіпертонічна хвороба II ст., АГ2, КВР -високий. Гіпертензивне серце, неускладнений гіпертензивний церебральний криз 30.08.2018. СН-І ст. Ангіопатія сітківки обох очей. Факосклероз обох очей. Дисциркуляторна енцефалопатія І ст. з вестибулярними пароксизмами. Цукровий діабет, ІІ тип, середньої важкості, стадія субкомпенсації. Хронічний панкреатит з порушенням зовнішньої-секретної функції підшлункової залози, фаза ремісії. Аденома лівого наднирника. Гіперваскулярна неоплазія правої нирки. Гіперплазія простати. Кила стравохідного отвору діафрагми.

Лікування проводилося лікарем ОСОБА_3 - лікар - спеціаліст кардіолог, в. о. завідувача відділення ОСОБА_4 - лікар - ревматолог вищої категорії.

Лікарем було складено план обстеження та план лікування і запропоновано ОСОБА_1 пройти відповідні дослідження та лікування. В результаті лікування загальний стан хворого стабілізувався 31.08.2019. Позивача відсутні претензії щодо лікування гіпертонічної хвороби, що підтверджено позивачем у судовому засіданні.

Як вбачається з медичної картки стаціонарного хворого №07383, лікарем для повного обстеження було рекомендовано ОСОБА_1 поряд з іншими обов`язковими дослідженнями провести ультразвукової діагностики органів черевної порожнини. В результаті проведення цього дослідження було виявлено супутню патологію - пухлину нирки.

03.09.2018 під час спільного огляду у складі професора ОСОБА_12, доцента ОСОБА_11, в. о. завідувача відділення ОСОБА_6 , лікуючого лікаря ОСОБА_3 було рекомендовано ОСОБА_1 КТ - органів черевної порожними з в/в підсиленням та консультація онкоуролога речовиною.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 суду пояснили, що 03.09.2018 під час спільного огляду було рекомендовано ОСОБА_1 пройти КТ - органів черевної порожними з речовиною. Одночасно було домовлено та погоджено консультацію у лікаря Тернопільського обласного клінічного онкологічного диспансера ОСОБА_10 і направлено його для обстеження.

Як вбачається з талона направлення на госпіталізацію, консультацію та допоміжних кабінетів виписаний лікарем ОСОБА_3 від 03.09.2018, ОСОБА_1 було направлено до онко-уролога в Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер.

Допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у судовому засіданні суду пояснили, що було виписано направлення та погоджено консультацію у Тернопільському обласному клінічному онкологічному диспансері. Оскільки ОСОБА_1 являється лікарем він самостійно пройшов комп`ютерну томографію, однак результатів обстеження не надав. Позивач ігнорував курс лікування, відмовлявся від прийому медикаментів, виражався нецензурною лайкою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшов комп`ютерну томографію в Тернопільській університетські лікарні, 06.09.2018.

Згідно з медичної картки стаціонарного хворого №07383, 07.09.2018 ОСОБА_1 виписано з лікарні за рішенням комісії.

Відповідно до листа Управління охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації №3529/08-02 від 07.09.2018, ОСОБА_1 направлено з метою уточнення діагнозу та лікування пацієнта в Національний інститут раку АМН України.

Як вбачається з виписки епікриз з медичної картки стаціонарного хворого №16832/18, виданої Національним Інститутом Раку, ОСОБА_1 поступив 24.09.2018 в лікарню і виписаний 03.10.2018, де йому проведено операції 27.09.2018 - резекція правої нирки.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами а), д), ї) частини першої статті 6 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я, оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

За вимогами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином судом встановлено, що лікарі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» правильно встановили позивачу діагноз по гіпертонічній хворобі і надали кваліфіковану медичну допомогу та лікування, а також за результатами дослідження ультразвукової діагностики органів черевної порожнини виявили патологію - пухлину нирки і направили позивача на консультацію у Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер, які підтвердили діагноз. Вказане було підставою для направлення позивача у Національний Інститут Раку, де позивачу зроблено операцію.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статями 80 і 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не надав суду доказів про заподіяння йому матеріальної шкоди внаслідок неправильного встановленого діагнозу, надання йому некваліфіковану медичну допомогу та лікування, внаслідок чого у нього появилися негативні наслідки, що загрожували його життю, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої, частиною четвертою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

З урахуванням встановлених обставин та на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами неправомірних винних дій відповідача відносно позивача. Встановивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявність усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності відповідача за наведеними вище статтями закону, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення із відповідача моральної шкоди.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Згідно частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 15, 16, 20, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська комунальна міська лікарня №2», місцезнаходження: вул. Р. Купчинського, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 05497361.

Повний текст рішення суду складено 30 липня 2019 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко

Попередній документ : 83332010
Наступний документ : 83332014