Рішення № 83326716, 24.07.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1512/19Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Фатєєва Г.В.

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Біляївської міської ради (пр. Незалежності, буд. 9, м. Біляївка, Біляївський район, Одеська обл., 67602)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» (вул. Жуковського, буд. 20, м. Одеса, 65026)

про стягнення 63575,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Заруба В.П.;

від відповідача: Боднарук М.М.

В С Т А Н О В И В:

Біляївська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Аптечна мережа “Фармація”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережену орендну плату в розмірі 63575,00 грн.

Позиції учасників справи

Підставою даного позову позивач визначив обставину, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що перебуває у власності територіальної громади м. Біляївка, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею.

26.06.2019 у судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позов (а.с.74-79, т. 1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачем не подано доказів, що підтверджують право власності позивача на земельну ділянку, розмір спірної суми розрахований невірно, оскільки розрахунок здійснюється за 2015-2017 роки з використанням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розрахованої станом на 01.01.2018 та із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку. Також відповідач вказує, що земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, оскільки їй не присвоєно кадастрового номеру, не внесено інформації щодо ділянки до Державного земельного кадастру, не визначено межі та площу ділянки. Крім цього, відповідач наголошує на відсутності нормативної грошової оцінки ділянки для встановлення розміру неотриманого доходу за її фактичне користування та про сплив терміну позовної давності щодо спірних коштів за період 2015 року та 5 місяців 2016 року.

У відповіді на відзив (а.с.103-108, т.1) позивач наголосив, що згідно з ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Біляївської об`єднаної територіальної громади в особі Біляївської міської ради, а заходи щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та, в подальшому, формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, мав здійснити саме відповідач, як власник ? частини будівлі. Також позивач зазначив про обґрунтованість наданого розрахунку спірної суми, зважаючи, що при визначенні нормативно-грошової оцінки було використано інформацію, надану відділом у Біляївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області. Щодо строку позовної давності позивач вказав, що його перебіг почався з 29.04.2019, виходячи з того, що спірні кошти відповідач мав сплатити до 28.04.2019 згідно з актом про визначення розміру збитку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради №72 28.03.2018.

У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду 09.07.2019 вх. № 13611/19 (а.с. 100-101, т. 1), відповідач вказав, що земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, стягнення збитків та повернення безпідставно збережених коштів є різними за своєю правовою природою вимогами, термін позовної давності щодо спірних коштів за період 2015 року та 5 місяців 2016 року сплив.

18.07.2019 до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача за вх.№14335/19 надійшли письмові пояснення (а.с.114-115, т.1), в яких відповідач заперечив щодо наявності обставини переривання строку позовної давності, зазначаючи, що предметом позову у даній справі є не частина вимоги, а окремий предмет позову – стягнення безпідставно збереженої орендної плати.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях позивач повністю підтримав позов та наполягав на його задоволенні, а відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019 позовну заяву Біляївської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1512/19, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на « 26» червня 2019 о 10год.15хв.

26.06.2019 з метою надання позивачу можливості подати відповідь на відзив, суд протокольно ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до « 10» липня 2019 о 12год.30хв.

10.07.2019 за усними клопотаннями сторін суд оголосив перерву у судовому засіданні до « 24» липня 2019 о 12год.30хв.

У судовому засіданні 24.07.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Позивач є власником ? частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.04.2004 (а.с. 18, т.1), листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №1341-11/491 від 19.03.2018 (а.с.19, т. 1) та поясненнями сторін.

Рішенням Біляївської міської ради №1027-33/V від 21.01.2010 (а.с.23, т.1), за клопотанням відповідача, останньому був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у короткострокову оренду на 5 років, загальною площею 0,04 га, під експлуатацію аптеки за адресою: АДРЕСА_1 ; рекомендовано відповідачу виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки протягом року.

Сторонами не подано суду доказів виготовлення відповідачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,04 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також доказів затвердження цього проекту позивачем та, відповідно, доказів формування цієї земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру.

06.07.2013 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.20-21, т.1), відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у короткострокове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно з п.п. 2, 5 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0400 га згідно з планом-схемою, що є невід`ємною частиною цього договору. Договір укладено строком на 1 рік.

Відповідно до п.п. 6, 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 24300,10 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 7 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки (затвердженої рішенням сесії міської ради №520-15/V від 20.12.2007), їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладення або зміни договору оренди чи продовження його дії.

Згідно з п.9 договору розмір орендної плати може переглядатись один раз на рік у разі, зокрема, виготовлення нормативної грошової оцінки землі м. Біляївка.

Пунктом 11 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації нежитлової будівлі.

На виконання умов договору, вказана земельна ділянка площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана відповідачу у користування на підставі складеного між сторонами по справі акту приймання-передачі об`єкта оренди від 06.07.2013 (а.с.22, т. 1).

Сторонами не подано суду доказів пролонгації строку дії вказаного договору оренди або укладення між сторонами нового договору оренди, відповідно після 06.07.2014 відповідач користувався земельною ділянкою, яка є об`єктом договору, без правовстановлюючих документів. Дана обставина встановлена у чинній постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 916/1973/18 між тими ж сторонами та підтверджується іншими наявними у справі доказами.

20.12.2013 Біляївською міською радою було прийнято рішення №570-28/VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Біляївка» (а.с.24, т.1), яким, зокрема, припинено дію нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Біляївка, затверджену рішенням сесії Біляївської міської ради №520-15/V від 20.12.2007, з дати введення в дію оновленої грошової оцінки.

Рішеннями Біляївської міської ради №746-40/VI від 23.01.2015, №57-5/VII від 13.01.2016, №159-11/VII від 06.07.2016 (а.с.25-27, т.1) встановлено ставки орендної плати у м. Біляївка за земельні ділянки несільськогосподарського призначення у наступних розмірах: 3% від нормативної грошової оцінки на період будівництва; 5% від нормативної грошової оцінки на період реконструкції; 7% від нормативної грошової оцінки для інших землекористувачів.

Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради від 23.05.2017 №81 (а.с.28, т.1) було внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 31.03.2016р. за №43 «Про утворення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» шляхом викладення додатків №1 та №2 (а.с.29-31, т.1), якими визначено склад та положення про комісію, у новій редакції.

Листами №07-16/157 від 06.02.2018, №07-16/217 від 20.02.2018 та №07-16/218 від 20.02.2018 (а.с.32-36) Біляївською міською радою було повідомлено відповідача про проведення засідань комісії щодо визначення розміру збитків, завданих використанням землі без правовстановлюючих документів, з огляду на використання відповідачем земельної ділянки за відсутності укладеного договору оренди.

13.03.2018 комісією по визначенню розміру збитків землевласникам та землекористувачам, створеною на підставі рішення виконавчого комітету Біляївської міської ради від 31.03.2016 за №43, було складено акт №3 (а.с.42, т.1) про визначення розміру збитків, завданих відповідачем позивачу фактом використання земельної ділянки, площею 0,0400 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення правовстановлюючих документів у розмірі 63575,00 грн. Також, в матеріалах справи наявний розрахунок суми втрат бюджету Біляївської міської ради від недоотримання коштів на вказану суму за фактичне користування земельною ділянкою (а.с.41, т.1) та розрахунок безпідставно збереженої плати (а.с. 119, т. 1).

З матеріалів справи, а саме: з листів відділу у Біляївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області №325/0/195-18 від 05.02.2018, №1462/0/195-18 від 02.11.2018, № 1566/105-19 (а.с.39-40, 118, т.1) вбачається та не спростовано відповідачем, що відповідно до технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель у м. Біляївка нормативна грошова оцінка забудованої земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2015 становить 1019,26 грн за 1 кв. м.; станом на 01.01.2016 становить 1459,58 грн за 1 кв. м., станом на 01.01.2017 становить 1087,21 грн за 1 кв. м., станом на 01.01.2018 становить 1087,21 грн за 1 кв. м.

Відповідач за спірний період 2015-2017 роки сплатив за користування земельною ділянкою площею 0,04 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у 2015 році земельний податок у розмірі 3776,99 грн, у 2016 році – 5690,80 грн, у 2017 році – 6158,85 грн. Дана обставина підтверджується листами Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №4309/9/15-32-12-11-06 від 15.03.2018, №21110/9/15-32-53-06-07 від 26.11.2018 (а.с. 37-38, т.1), поясненнями позивача та жодним чином не спростована відповідачем.

Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради №72 від 28.03.2018 (а.с.46, т.1) було затверджено акт №3 від 13.03.2018 про визначення розміру збитків, заподіяних Біляївській міській раді (Біляївської об`єднаної територіальної громади) у вигляді неодержаних доходів (орендної плати) за використання відповідачем земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, згідно з яким загальний розмір збитків становить 63575,00 грн.

Листом №07-16/314 від 28.03.2018 (а.с.47, т.1) позивачем було повідомлено відповідача про необхідність у добровільному порідку сплатити збитки у розмірі 63575,00 грн на користь міської ради.

Відповідач нараховані збитки у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача у вересні 2018 року до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення суми збитків у розмірі 63575,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 у справі №916/1973/18 позов Біляївської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» був задоволений повністю. При цьому у вказаному рішенні суд зазначив про помилкове ототожнення позивачем заявлених до стягнення грошових коштів як збитків, оскільки заявлена до стягнення грошова сума у розмірі 63575,00 грн. за своєю правовою природою є безпідставно збереженою орендною платою, у зв`язку із чим застосував при вирішенні спору приписи ст.1212 ЦК України.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №916/1973/18 вищевказане рішення місцевого суду скасовано, а у задоволенні позову позивачу відмовлено. Апеляційний суд зазначив, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Колегія суддів визначила, що позовні вимоги позивача обґрунтовані ст. 1166 ЦК України, натомість, суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини та розглянув спір з інших правових підстав, ніж ті, що були фактично зазначені позивачем у позовній заяві, застосувавши приписи статті 1212 ЦК України. Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає, що місцевий господарський суд фактично змінив предмет позову, вийшов за межі заявлених позовних вимог, що є порушенням ст. 14, ч. 2 ст. 237 ГПК України. 28.05.2019 позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вже просить суд стягнути з відповідача спірні кошти на підставі ст. 1212 ЦК України як збережені без достатньої правової підстави.

Станом на час вирішення даного спору відповідач спірні кошти не сплатив, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 78, ст. 79-1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст.ст. 80, 83 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності . Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (ст. 96 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ст.ст. 257, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позиція суду

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності у період за 2015-2017 роки.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після 06.07.2014 відповідач, без пролонгації договору оренди землі, укладеного 06.07.2013 з позивачем, та без укладення у спірних правовідносинах нового правочину з набуття речового права на землю, користувався земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, площею 0,04 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації належної йому на праві власності ? частини нежитлової будівлі за цією ж адресою.

Судом також встановлено, що відповідачем не був розроблений проект відведення цієї земельної ділянки, ця земельна ділянка не є сформованою з присвоєнням кадастрового номеру. При цьому суд враховує, що використання землі в Україні є платним, відповідно у відповідача є обов`язок сплатити власнику землі кошти за використання цієї земельної ділянки. Вимоги розумності, добросовісності та справедливості є загальними засадами цивільного законодавства, а тому твердження відповідача, що він не має платити кошти позивачу за використання цієї земельної ділянки, оскільки вона не є об`єктом цивільних прав, суд знаходить безпідставними.

Як встановлено судом відповідач за спірний період 2015-2017 роки платив земельний податок за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно визначавши площу цієї земельної ділянки у розмірі 0,04 га, а отже доводи відповідача щодо невірного визначення позивачем площі земельної ділянки спростовуються діями самого відповідача.

Як встановлено судом позивач при розрахунку спірної збереженої відповідачем орендної плати застосовував інформацію, надану відділом у Біляївському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, про те, що відповідно до технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель у м. Біляївка нормативна грошова оцінка забудованої земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2015 становить 1019,26 грн за 1 кв. м.; станом на 01.01.2016 становить 1459,58 грн за 1 кв. м., станом на 01.01.2017 становить 1087,21 грн за 1 кв. м.

Застосування позивачем при розрахунку спірної суми саме цих даних господарський суд вважає правомірним, оскільки проект відведення земельної ділянки у спірних правовідносинах не був розроблений відповідачем, земельна ділянка не є сформованою, відповідно нормативно-грошова оцінка саме цієї земельної ділянки не здійснена, а тому позивач при розрахунку спірної суми використав площу земельної ділянки, ставку орендної плати за землі несільськогосподарського призначення та НГО за 1 кв.м. по місту Біляївка. Крім того, позивачем було враховано при розрахунку спірної суми збереженої плати сплачені відповідачем кошти земельного податку за користування спірною земельною ділянкою. Заперечення відповідача з цього приводу, господарський суд визнає необґрунтованими.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що позивачем не подано доказів, що підтверджують право власності позивача на земельну ділянку, оскільки згідно з приписами чинного законодавства України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. При цьому докази належності цієї землі у м. Біляївка іншій особі на праві державної чи приватної власності в матеріалах справи відсутні.

Окремо, суд зазначає, що строк позовної давності за даною вимогою позивача до відповідача не закінчився, оскільки цей строк був перерваний зверненням позивача до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення спірних коштів як збитків у справі № 916/1973/18. Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2018 у справі №916/1973/18 позов Біляївської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» про стягнення спірних коштів (63575,00 грн.) як збитків був задоволений повністю. Про сплив терміну позовної давності у даній справі відповідач не заявляв, відповідно наслідки спливу судом не застосовувались. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №916/1973/18 вищевказане рішення місцевого суду скасовано, а у задоволенні позову позивачу відмовлено з тієї підстави, що суд першої інстанції кваліфікував спірні правовідносини та розглянув спір з інших правових підстав, ніж ті, що були фактично зазначені позивачем у позовній заяві, застосувавши приписи статті 1212 ЦК України.

Визначення позивачем правової природи спірних коштів як збитків, а не як безпідставно збережених коштів, не впливає на обставину переривання перебігу позовної давності, оскільки позов позивача до відповідача у спірних відносинах був заявлений та розглянутий судом без застосування наслідків спливу терміну позовної давності, а відповідно був перерваний.

Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись ст. 1212 ЦК України, вважає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період 2015-2017р.р., площею 0,04 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе спірні кошти, які мав заплатити за користування нею, а отже позов позивача належить задовольнити.

При цьому суд вважає, що відновлення порушених прав Біляївської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний добросовісний землекористувач.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 1921,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аптечна мережа «Фармація» (вул. Жуковського, буд. 20, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 22447055) на користь Біляївської міської ради (пр. Незалежності, буд. 9, м. Біляївка, Одеська обл., 67602, код ЄДРПОУ 33579244) безпідставно збережені кошти у розмірі 63575 /шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять/ грн 00 коп та судовий збір у сумі 1921 /одну тисячу дев`ятсот двадцять одну/ грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 липня 2019 р.

Суддя Д.О. Бездоля