Ухвала суду № 83326592, 29.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.07.2019 р. Справа № 914/1437/19

м.Львів

Господарський суд Львівської області в складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши заяву Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (79017, м.Львів, вул.Мечникова, буд.16, ідентифікаційний код 24982002) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніВент» (79034, м.Львів, вул.Навроцького, буд.1, ідентифікаційний код 34418531) заборгованості у розмірі 75359,95 грн., яка виникла у зв`язку з різницею між оплаченими і фактично виконаними роботами по договору підряду з реконструкції №57 від 06.07.2017,

без виклику представників сторін,-

встановив:

22.07.2019 до Господарського суду Львівської області поступила заява №515/8/3436 від 19.07.2019 (вх.№ в суді 1499) Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління про видачу судового наказу, у прохальній частині якої заявник просить суд: «Видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніВент» (м.Львів, вул.Навроцького,1 код ЄДРПОУ -34418531), заборгованість у розмірі 75359,95 грн, яка вникла у зв`язку з різницею між оплаченими і фактично виконаними роботами».

Заява мотивована тим, що на підставі направлення від 13.02.2019 №142, виданого начальником Західного офісу Держаудитслужби, провідним державним аудитором сектору контролю місцевих бюджетів відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів ОСОБА_1 , проведено зустрічну звірку у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УніВент» з питань документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (надалі – ЗХТКЕУ, управління) за період з 01.05.2017 по 31.01.2019. Зустрічну перевірку проведено в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління за період з 01.05.2017 по 31.01.2019, що проводилась відповідно до п.1.3.6.1 плану проведення заходів державного фінансового контролю на 1 квартал 2019 року. Заявник посилається на те, що звірку проведено в період з 14.02.2019 по 22.02.2019 з відома директора ТзОВ «УніВент» ОСОБА_2 та що у загальному звіркою не підтверджено придбання за даними бухгалтерського обліку ТзОВ «УніВент» устаткування та матеріалів, що виставлено до оплати Західному територіального квартирно-експлуатаційному управлінню по об`єкту «Реконструкція будівлі їдальні №38/15 у в/м №38 «Гвардійське» 184 НЦ НАСВ, с.Старичів , Яворівського району Львівської області у 2017 році на загальну суму 75 359,95 грн. з ПДВ., на підставі Договору підряду з реконструкції №57. Про результати звірки відповідною довідкою №08-35/8-з було поінформовано заявника. В свою чергу Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернулося до ТзОВ «УніВент» з листом №515/3/1520 від 02.04.2019) з пропозицією сплатити виявлене завищення у сумі 75 359,95 грн. ТзОВ «УніВент» було надіслано Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню гарантійний лист (вх.№2965 від 16.04.2019), у якому боржник гарантує заявнику повернення різниці між оплаченими та фактично виконаними роботами в сумі 75 359,95 грн.

Заява подана з посиланням на норми процесуального Закону, а саме ст.ст.147-151 Господарського процесуального кодексу України.

До заяви про видачу судового наказу, що вбачається з переліку документів у «Додатках», заявником долучено:

1.копію Договору підряду №57 від 06.07.2017 на 6 арк.

2.копію Довідки зустрічної звірки від 22.02.2019 на 9 арк.

3.копію повідомлення №515/3/1520 від 02.04.2019 на 1 арк.

4. копію гарантійного листа від 16.04.2019 на 1 арк.

5. платіжне доручення №407 про сплату судового збору на 1 арк.

Всього: на 18 арк.

Розглянувши заяву, долучені до неї документи, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно із положеннями ч.1, п.п.4,5 ч.2 ст.150 Господарського процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються; перелік доказів, якими заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги.

Згідно із ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з матеріалів, поданих на розгляд суду, до заяви долучено документи у неналежно засвідчених копіях, оскільки відповідно до вимог оформлення документів не містять вказівки на дату засвідчення копій долучених до заяви документів начальником загального відділу Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління підполковником І.С.Боберським. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17).

Згідно із ч.1 ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Пунктом 1 ч.1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Згідно із ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання заяви про видачу судового наказу до господарського суду ставка судового збору становить 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривень.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону "Про судовий збір").

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги), а у даному випадку заяви про видачу судового наказу є, зокрема, найменування стягувача та боржника.

Заявником до заяви про видачу судового наказу додано платіжне доручення №407 від 14.06.2019 на суму 192,10грн. з призначенням платежу:*;101;24982002,2800, опл. Судового збору за позовом Західне територіальне КЕУ до ТОВ «Унітрейд», Господарський суд Львівської області, 22030101;;;

У даній справі №914/1437/19 стягувач, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, звернувся до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «УніВент» із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Таким чином, графа "Призначення платежу" зазначеного платіжного доручення містить відомості про те, що судовий збір сплачено за позовом Західного територіального квартирно-експлуатаційне управління до ТОВ «Унітрейд», тобто до іншого боржника. За таких обставин подане платіжне доручення не може вважатись належним доказом сплати судового збору у справі №914/1437/19.

Наведені вище порушення є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.150 ГПК України.

Однак, суд звертає увагу заявника, що відповідно до положень ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст.152 цього Кодексу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом після усунення її недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 147, 148, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніВент» заборгованості у розмірі 75359,95 грн., яка виникла у зв`язку з різницею між оплаченими і фактично виконаними роботами по договору підряду з реконструкції №57 від 06.07.2017.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Дата підписання ухвали 29.07.2019.

Суддя Кітаєва С.Б.