Рішення № 83326370, 29.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2019Справа № 910/6796/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код: 24745673)

до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; ідентифікаційний код: 25201716)

про стягнення 43916,66 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 43916,66 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв`язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Subaru, державний номер НОМЕР_1 , водієм транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/008528318, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6796/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6796/19 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103050661389, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/6796/19 була отримана відповідачем 06.06.2019.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/4435/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3018106395491673, виданої Національною поліцією України, та постанови Дніпровського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №755/6295/18-п, яка набрала законної сили 28.05.2018, встановлено, що 12.04.2018 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Subaru, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

30.01.2018 між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування «Просто-каско плюс» №1800186 серії PKS, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Subaru, державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.15 Договору добровільного страхування «Просто-каско плюс» №1800186 серії PKS від 30.01.2018 строк його дії встановлено з 31.01.2018 по 30.01.2019.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту №128052 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 21.08.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Каретою О.Є. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №828/16 від 25.10.2016), вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,00) становить 47753,03 грн.

Згідно з рахунком-фактурою №02/04-2018 від 16.04.2018, виставленим Фізичною особою-підприємцем Луконіним Л.П ., вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 , становить 44416,66 грн.

Згідно з страховим актом №128052 від 20.04.2018, складеним Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування», розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування «Просто-каско плюс» №1800186 серії PKS від 30.01.2018 становить 43916,66 грн., на підставі якого позивачем24.04.2018 було виплачено страхове відшкодування за вказаним договором добровільного страхування у розмірі 43916,66 грн на рахунок СТО (Фізичної особи-підприємця Луконіна Л.П.), що підтверджується платіжним дорученням №7168 від 23.04.2018.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП (12.04.2018) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» на підставі Полісу АК/008528318 (ліміт по майну - 100000,00 грн., франшизи - 0,00 грн.) - відповідно до інформації з бази МТСБУ, долученої позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АК/008528318 (вих. №04-393 від 14.02.2019, в якій просив відповідача виплатити страхове відшкодування за Полісом АК/008528318 у розмірі 43916,66 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було виплачено позивачу страхове відшкодування за Полісом АК/008528318, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 43916,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/008528318, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу Subaru, державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АК/008528318).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, з огляду на що, враховуючи дату ДТП (12.04.2018), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визначення величини коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 .

Крім того, у Звіті №128052 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 21.08.2018, складеному суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Каретою О.Є. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №828/16 від 25.10.2016), встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 , становить 0,00.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі рахунку, виставлених СТО.

Так, згідно з рахунком-фактурою №02/04-2018 від 16.04.2018, виставленим Фізичною особою-підприємцем Луконіним Л.П. , вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 , становить 44416,66 грн.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/008528318 становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000,00 грн.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/008528318 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 43916,66 грн) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Subaru, державний номер НОМЕР_1 (44416,66 грн), беручи до уваги розмір франшизи - 0,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 43916,66 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Ордера серії КС №444173, виданого на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» Адвокатським бюро «Синюк та партнери»; копію посвідчення адвоката України на ім`я ОСОБА_6 ; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№6423/10 на ім`я ОСОБА_6 та копію Договору про надання правової допомоги №23 від 03.01.2019, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери».

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору вартість наданих послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.

У п. 4.5 договору зазначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказуються обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.

Невід`ємним додатком до договору є Реєстр справ, в якому зазначено, що адвокатське бюро приймає від позивача справи, серед яких страхова справа №PKS.1800186, страхувальник - ОСОБА_2 , учасник ДТП - ОСОБА_1 , сума збитку - 43916,66 грн.

Судом встановлено, що 29.03.2019 між сторонами було складено Акт виконаних робіт, в якому, зокрема, зазначено, що витрати на правову допомогу адвоката (гонорар) за вище вказану справу становить 4000,00 грн.

В той же час позивачем не надано суду відповідного рахунку на оплату послуг із надання правової допомоги, а також відповідних належних доказів сплати позивачем визначеної вартості послуг із надання правової допомоги.

Надані суду платіжні доручення № 4297 від 07.03.2019 та № 4298 від 07.03.2019 не приймаються судом в якості належного доказу понесених судових витрат на послуги із надання правової допомоги, оскільки вказані платіжні доручення підтверджують сплату таких витрат за договором № 1 від 16.04.2018, а не за договором про надання правової допомоги № 23 від 03.01.2019.

Таким чином, враховуючи наведене суд не вбачає підстав для відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням позивачу правової допомоги, у розрізі розгляду вказаної судової справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41; ідентифікаційний код: 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ідентифікаційний код: 24745673) страхове відшкодування у розмірі 43916 (сорок три тисячі дев`ятсот шістнадцять0 грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. В задоволенні вимог на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 29.07.2019

Суддя Д.О. Баранов