Рішення № 83326367, 29.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2019Справа № 910/6480/19Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код: 00176472)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 58177,82 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» з вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 58177,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами договору перевезення, не забезпечив збереження вантажу при його перевезенні у вагонах № 53527966, №65357725 та № 63366363, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість нестачі вантажу у загальному розмірі 58177,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6480/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

03.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що позивачем не було враховано при визначенні вартості недостачі вантажу норми недостачі відповідно до Правил видачі вантажів. При цьому відповідач зазначив, що позивач не надав суду жодних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу.

Крім того, відповідач зазначив, що суть спірних правовідносин у даній справі, виходячи з позовної заяви позивача, полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за поставку товару, а не спір, що виник із договору перевезення вантажу.

Також відповідач вказав на те, що позивачем не надано доказів здійснення оплати спірного вантажу.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2017 між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (виконавець) укладено Договір №606-ПУ-ПТП, відповідно до умов якого замовник зобов`язується передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, сплатити послуги виконавця, пов`язані зі збагаченням вугілля, та прийняти концентрат (вугільна продукція, отримана в результаті збагачення вугілля).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник зобов`язується передати (поставити) виконавцю вугілля на умовах CPT - залізнична станція Добропілля Донецької залізниці.

Судом встановлено, що 28.11.2018 відповідно до залізничної накладної №53073698 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані він станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Західенерго») у вагоні 53527966, маса вантажу - 68000 кг.

Відповідно до комерційного акту № 454201/48/169 від 30.11.2018 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви), складеному на станції Чаплине Придніпровської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53527966, яка значиться у документах, становить 68000 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №53527966 при прибутті становила 58050 кг, що менше на 9950 кг.

Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: навантаження на рівні бортів, вантаж марковано однією повздовжньою бороздою; фактично поверхня вантажу на рівні бортів зі скосами, укатана, маркована, посередині повздовжньою бороздою, маркування порушене, маються виїмки на 1,2 люками довжиною 3 м, шириною 2,8 м, глибиною 0,4 м, над 5, 6, 7 люками довжиною 4 м, шириною 2,8 м, глибиною 0,5-0,7 м; вагон бездверний, люки зачинені, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага в вагоні підтвердилась, вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися міг.

Судом встановлено, що комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №53527966 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 24414,15 грн.

Судом встановлено, що 28.12.2018 відповідно до залізничної накладної №53586723 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані він станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Західенерго») у вагоні 56357725, маса вантажу - 69800 кг.

Відповідно до комерційного акту № 410006/1 від 03.01.2019 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви), складеному на станції Знамянка Одеської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №65357725, яка значиться у документах, становить 69800 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №65357725 при прибутті становила 60200 кг, що менше на 9600 кг.

Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: при перевірці виявлено навантаження нижче бортів 100мм, на поверхні вантажу в наявності виїмки за ходом поїзда на 2-3 люками довжиною 2000мм, на ширину вагона, глибиною 200мм, над 6-7 люками довжиною 3000мм, на ширину вагона, глибиною 500мм. просипання вантажу немає. Поверхня вантажу вкрита снігом, в місцях виїмок сніговий покров не пошкоджений. В вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно закриті.

Судом встановлено, що комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №65357725 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 27367,64 грн.

Судом встановлено, що 22.01.2019 відповідно до залізничної накладної №53972378 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані він станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Західенерго») у вагоні 63366363, маса вантажу - 69800 кг.

Відповідно до комерційного акту № 388103/10 від 28.01.2019 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви), складеному на станції Покровськ Донецької залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №63366363, яка значиться у документах, становить 69800 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №63366363 при прибутті становила 66000 кг, що менше на 3800 кг.

Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: навантаження нижче бортів, за ходом поїзда з 1-2 люками заглиблення довжиною 200 см, в ширину 250 см, глибину 50 см, над 6-7 люками в довжину 200 см, в ширину 300 см, глибину 50 см. Маркування присутнє, в місцях заглиблення поверхня вантажу частково засніжена. В технічному і комерційному відношенні вагон справний; двері і люки закриті, на момент огляду вагона просипання вантажу не було.

Судом встановлено, що комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вагоні №63366363 з урахуванням норми недостачі вантажу 2% становить 6396,03 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 58177,82 грн. (збитки), які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах №53527966, №65357725 та №63366363.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у загальному розмірі 58177,82 грн., які виникли у зв`язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах №53527966, №65357725 та №63366363.

Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, 28.11.2018 відповідно до залізничної накладної №53073698 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані він станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Західенерго») у вагоні 53527966, маса вантажу - 68000 кг.

Як встановлено судом, 28.12.2018 відповідно до залізничної накладної №53586723 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані він станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Західенерго») у вагоні 56357725, маса вантажу - 69800 кг.

Як встановлено судом, 22.01.2019 відповідно до залізничної накладної №53972378 залізницею було прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вугільний концентрат) насипом у вологому стані він станції відправлення Добропілля Донецької залізниці до станції призначення Бурштин Львівської залізниці (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Західенерго») у вагоні 63366363, маса вантажу - 69800 кг.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 454201/48/169 від 30.11.2018 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви), складеному на станції Чаплине Придніпровської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53527966, яка значиться у документах, становить 68000 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №53527966 при прибутті становила 58050 кг, що менше на 9950 кг.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 410006/1 від 03.01.2019 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви), складеному на станції Знамянка Одеської залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №65357725, яка значиться у документах, становить 69800 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №65357725 при прибутті становила 60200 кг, що менше на 9600 кг.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 388103/10 від 28.01.2019 (комерційний акт долучений позивачем до позовної заяви), складеному на станції Покровськ Донецької залізниці, встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №63366363, яка значиться у документах, становить 69800 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні №63366363 при прибутті становила 66000 кг, що менше на 3800 кг.

Судом встановлено, що відомості про зафіксовану сторонами у вказаних комерційних актах недостачу вантажу у вагонах № 53527966, №65357725 та № 63366363 внесені до відповідних залізничних накладних.

Суд зазначає, що комерційні акти № 454201/48/169 від 30.11.2018, № 410006/1 від 03.01.2019 та № 388103/10 від 28.01.2019 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту недостачі маси вантажу у вагоні №53527966 вагою 9950 кг, у вагоні №65357725 вагою 9600 кг та у вагоні №63366363 вагою 3800 кг.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Позивачем долучено до позовної заяви копію довідки Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про те, що вартість 1 тони вантажу, який перевозився у вагоні №53527966, становить 2842,16 грн.; вартість 1 тони вантажу, який перевозився у вагоні №65357725, становить 3335,89 грн., та вартість 1 тони вантажу, який перевозився у вагоні №63366363, становить 2660,58 грн.

Судом встановлено, що вказана довідка позивача (як вантажовідправника) складена на підстав поданих відповідних довідок отримувача вантажу - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (замовника послуг відповідно до Договору №606-ПУ-ПТП від 27.12.2017) та приймається судом у якості належного та допустимого доказу, який підтверджує вартість вантажу, що перевозився у спірних вагонах.

При цьому, судом враховано, що положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу.

Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів.

У п. 2.7 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України , 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

При цьому, судом враховано, що відповідно до ст. 130 Статуту залізниці право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до ст. 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо трати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як вбачається зі спірних залізничних накладних, на них наявні переуступні підписи, вчинені одержувачем вантажу, відповідно до яких право на пред`явлення позовних вимог до відповідача передається позивачу у даній справі - Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажу, який зазначений в накладній як вологий.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні №53527966 наступним чином: 1) у вагоні №53527966 маса нетто при відправленні становила 68000 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) становить 1360 кг (2%); 3) недостача вантажу становить 8590 кг (68000кг - 58050кг - 1360кг); 4) вартість 1 т вантажу становить 2842,16 грн.; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат становить 24414,15 грн. (8,59 т * 2842,16 грн).

Також, як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні №65357725 наступним чином: 1) у вагоні №65357725 маса нетто при відправленні становила 69800 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) становить 1396 кг (2%); 3) недостача вантажу становить 8204кг (69800кг - 60200кг - 1396кг); 4) вартість 1 т вантажу становить 3335,89 грн.; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат становить 27367,64 грн (8,204 т * 3335,89 грн).

Також, як вбачається із позовної заяви, позивачем було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагоні № 63366363 наступним чином: 1) у вагоні № 63366363 маса нетто при відправленні становила 69800 кг; 2) норма недостачі (природні втрати) становить 1396 кг (2%); 3) недостача вантажу становить 2404кг (69800кг - 66000- 1396кг); 4) вартість 1 т вантажу становить 2660,58 грн.; 5) сума недостачі з урахуванням природних втрат становить 6396,03 грн (2,404 т * 2660,58 грн).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах № 53527966, №65357725 та № 63366363), суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

За таких обставин суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що позивачем неправильно було розраховано вартість нестачі вантажу не застосовано норми природної втрати вантажу при перевезенні.

Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 53527966, №65357725 та № 63366363, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостача товару на загальну суму 58177,82 грн., та причинному зв`язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.

При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у спірних вагонах сталась не з вини відповідача (відповідно до ст. 127 Статуту).

Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах № 53527966, №65357725 та № 63366363 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим наявна недостача вантажу на загальну суму 58177,82 грн, а відповідачем не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах відбулась не з вини залізниці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» вартості нестачі вантажу у розмірі 58177,82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що позивачем не надано суду належних доказів понесення збитків, а саме документів на підтвердження факту оплати втраченого вантажу, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні відповідні довідки про вартість вантажу (від власника вантажу та від позивача), які в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України, та ст.ст. 114, 115 Статуту є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу.

При цьому, факт оплати товару не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу договірних збитків за договором перевезення та встановлення факту недостачі вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.

Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Всі вказані документи, які повинні бути надані позивачем долучено позивачем до позовної заяви.

Оскільки вантажовідправник (позивач у даній справі) не є власником вантажу, що був відправлений у спірних вагонах, вартість вантажу була визначена на підставі довідок власника вантажу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

На підставі відповідних довідок була складена довідка відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що узгоджується з положеннями ст. 115 Статуту залізниць України, згідно з якою вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Отже, вартість вантажу, яка є базою для вирахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, позивачем доведена наявними в матеріалах справи документами, у зв`язку з чим заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом.

Крім того, суд зауважує, що для визначення розміру збитків не є обов`язковим надання доказів понесення витрат з оплати вантажу, оскільки документом, що підтверджує розмір збитків може бути в тому числі довідка про вартість вантажу, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/23346/16, та не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/13324/17, де зазначено, що позивач на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу не може посилатися лише на не оплачений ним рахунок-фактуру за відсутності іншого документа відправника на підтвердження заявленої вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код: 00176472) грошові кошти у розмірі 58177 (п`ятдесят вісім тисяч сто сімдесят сім) грн 82 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2019

Суддя Д.О. Баранов